АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

справа № 11-547/10                                   головуючий суду 1 інстанції:

категорія:ст.78 КК України       Крутій Ю.П.

                                                                                доповідач: Івченко О.М.                                                                                              

                                              УХВАЛА

                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року   колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області  у складі:                      

головуючого -                  Царюка В.В.      

суддів -                             Войтовського С.А., Івченко О.М.                      

за участю прокурора -     Максимишина О.Л.

                  захисника -      ОСОБА_2

                  засудженого -  ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2010 року, якою

ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Росії, м. Іваново, громадянин України, засуджений  01.10.2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва  за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки,

- направлений для відбування призначеного покарання.

Вказаною постановою суд на підставі ч.2 ст. 78 КК України направив ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2009 року. Мотивував своє рішення тим, що засуджений ОСОБА_3  не виконував покладені на нього вироком суду обов’язки, що свідчить про небажання його стати на шлях виправлення.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати. Посилається на те, що з початку лютого 2010 року він  проходить добровільне лікування від наркотичної залежності у християнському центрі «Свобода». Стверджує, що він не мав на меті ухилятись від покладених на нього судом обов’язків. Про його перебування на лікуванні органи КВІ повідомила його мати, оскільки він сам не міг це зробити. Зазначає, що перебування на добровільному лікуванні свідчить про те, що він став на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляції: думку прокурора Максимишина О.Л. про залишення постанови суду без зміни; дослідивши матеріали справи , обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступного.

 За змістом ч.2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративне стягнення і свідчать про його  небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Суд, розглянувши подання інспектора Ленінського районного підрозділу Центральної кримінально-виконавчої інспекції м. Миколаєва про  направлення ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2009 року, ретельно перевірив обставини, з якими закон пов’язує направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Згідно протоколу судового засідання, суд заслухав пояснення засудженого ОСОБА_3, дослідив представлені кримінально-виконавчою інспекцією письмові матеріали.

Так, з пояснень засудженого ОСОБА_3 видно, що в лютому 2010 року він змінив місце проживання та не з’являвся на реєстрацію  в кримінально-виконавчу інспекцію у зв’язку з проходженням добровільного лікування від наркотичної залежності у християнському центрі «Свобода» в м. Генічеську Херсонської області. Про зміну місця проживання кримінально-виконавчу інспекцію не повідомив (а.с.73).

 Факт відсутності ОСОБА_4 за місцем його постійного  проживання знайшов своє підтвердження в рапорті старшого дільничого Ленінського районного відділу міліції, який виконував постанову інспектора  на його привід в березні 2010 року(а.с.53).

Згідно реєстраційного листка ОСОБА_4 не з’являвся на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію з січня 2010 року (а.с.23).

На підставі цих даних суд дійшов вірного висновку про  невиконання ОСОБА_3 покладених на нього судом обов’язків, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

         Тому рішення суду про направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного покарання на підставі ч.2 ст. 78 КК України  є обґрунтованим і законним.

         З огляду на наведене є безпідставним твердження засудженого ОСОБА_4 про те, що він не мав на меті ухилятися від виконання покладених на нього судом обов’язків.

Не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи і посилання апелянта на наявність повідомлення його матері в кримінально-виконавчу інспекцію про проходження ним лікування у християнському центрі «Свобода» в м. Генічеську Херсонської області.

         Крім того, колегія суддів вважає, що перебування  ОСОБА_4 у вказаному центрі не звільняло його від виконання покладених на нього судом обов’язків.

Таким чином, апеляція засудженого ОСОБА_4 є необґрунтованою і такою, яка не підлягає задоволенню.

           Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2010 року у відношенні ОСОБА_3 – без зміни.

Головуючий:

Судді:

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора….про залишення постанови суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з  наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Задовольняючи подання кримінально-виконавчої інспекції суд в своїй постанові вказав, що  засуджений систематично без поважних причин порушував покладені на нього вироком суду обов’язки, що свідчить про небажання його стати на шлях виправлення.

З такими доводами суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать матеріалам справи, з яких вбачається, що з лютого 2010 року ОСОБА_3 проходить реабілітацію від наркотичної залежності в Миколаївському Центрі «Свобода» та проживає за адресою:АДРЕСА_1 (а.с. 71).

Це заслуговувало на увагу і потребувало ретельної перевірки.

Також з протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_3 пояснював причини неявки на реєстрацію та зміну місця проживання у зв’язку з перебуванням на лікуванні, проте суд не надав їм належної оцінки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд передчасно дійшов висновку про небажання ОСОБА_3 стати на шлях виправлення.

У зв’язку з викладеним, через суттєву неповноту судового розгляду постанова суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд, під час якого слід ретельно дослідити всі обставини щодо поважності причин його неявки до суду та зміни місця проживання.

    Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2010 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати, матеріали справи за поданням кримінально-виконавчої інспекції направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

Головуюча:

Судді: