АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 11- 591/2010 року головуючий суду 1-ї інстанції
категорія ч. 1 ст. 368 КК України суддя: Єгорова Н.І.
доповідач апеляційного суду
суддя: Івченко О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :
головуючого-судді: Войтовського С.А.
суддів: Губи О.О., Івченко О.М.
за участю прокурора: Максимишина О.Л.
захисника: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
при секретарі: Рябєженко А.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Миколаївської області Доманівського району с. Мостове, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
засуджено:
- за ч. 1 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5100 грн. штрафу, з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками на строк 1 рік.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру витрати за проведення експертизи в сумі 405,65 грн.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину при наступних обставинах.
ОСОБА_2 працював старшим державним інспектором групи автомобільно-технічної інспекції ВДАЇ по ОАТ Доманівського району УМВС України в Миколаївській області і будучи службовою особою та представником влади, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки.
7.03.2009 року близько 20 години ОСОБА_2, знаходячись при виконанні службових обов`язків по інспектуванню дотримання правил дорожнього руху України в Доманівському районі, з метою перевірки у водія водійського посвідчення та документів на автомобіль, зупинив автомобіль ВАЗ 2103 НОМЕР_1. При перевірці документів ОСОБА_2 запідозрив, що водій ОСОБА_3 знаходився в стані алкогольного сп`яніння і запропонував останньому пройти медичний огляд на стан сп`яніння. Від такого огляду ОСОБА_3 відмовився.
У зв’язку з чим ОСОБА_2 склав відносно ОСОБА_3 адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, вилучив у нього посвідчення водія для передачі в суд з адміністративним протоколом і виказав намір поставити автомобіль на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів.
З метою уникнути адміністративної відповідальності ОСОБА_3 попросив ОСОБА_2 не направляти адміністративний протокол в суд, повернути йому посвідчення водія і не ставити автомобіль на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів.
При цьому, ОСОБА_3 висловив ОСОБА_2 намір передати в найближчі дні хабар в розмірі 1500грн., на що ОСОБА_2 погодився і пообіцяв не ставити автомобіль на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів, а посвідчення водія повернути та знищити адміністративний протокол після передачі йому ОСОБА_3 грошей.
13.03.2009 року близько 13 години 40 хвилин в службовому кабінеті ОСОБА_2 в приміщенні ВДАЇ по ОАТ Доманівського району УДАЇ УМВС в Миколаївській області за адресою: Миколаївська обл., смт. Доманівка, пр. Леніна 44, ОСОБА_3 передав, а старший державний інспектор групи автомобільно-технічної інспекції ВДАЇ по ОАТ Доманівського району УДАЇ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_2 діючи з корисливим умислом, всупереч інтересам служби, отримав від ОСОБА_3 хабар в розмірі 1400грн. за не направлення складеного адміністративного протоколу за територіальністю в Вознесенський міськрайсуд, повернення ОСОБА_3 посвідчення водія і не постановку автомобіля на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів. Після чого ОСОБА_2 був затриманий правоохоронними органами, а одержаний ним хабар в розмірі 1400 грн.- вилучений.
В апеляції прокурор, посилаючись на м’якість призначеного ОСОБА_2 покарання, просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 368 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки. Вказує на те, що ОСОБА_2 своїми протиправними діями підірвав авторитет правоохоронних органів. Вважає, що вказані судом у вироку пом`якшуючі покарання обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Посилається на не врахування судом тієї обставини, що його підзахисний виконав розпорядження свого керівника про прийняття від ОСОБА_3 коштів, як спонсорської допомоги. Звертає увагу на те, що 13.03.2009 року ОСОБА_2, який знаходився на лікарняному, за вказівкою свого начальника ОСОБА_4 приїхав на роботу, отримав гроші від ОСОБА_3 та передав останньому посвідчення водія. Разом з тим зазначає, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні малолітню доньку, сина-студента та батьків-пенсіонерів.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку своєї апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1, які просили апеляцію прокурора не задовольняти, а закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину підтверджується дослідженими судом та викладеними у вироку доказами.
Засуджений ОСОБА_2, який визнавав себе винним частково, підтвердив факт передачі йому грошей ОСОБА_3 13.03. 2009 року в його службовому кабінеті за не притягнення до адміністративної відповідальності. В силу попередньої домовленості він віддав ОСОБА_3 посвідчення водія та запевнив останнього у відсутності адміністративного протоколу, який був складений ним відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.130 КУпАП 7.03.2009 року.
Свідок ОСОБА_3 показав суду, що він зверненувся в міліцію із заявою про вимагання ОСОБА_2 хабара за не притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1ЗО КУпАП. У зв’язку з чим працівники міліції вручили йому гроші в сумі 1500 грн. для передачі ОСОБА_2 13.03. 2010 року в службовому кабінеті він передав ОСОБА_2 хабара в сумі 1400 грн., а 100 грн. випадково залишились у нього в кишені. Після передачі грошей ОСОБА_2 повернув йому посвідчення водія та запевнив у відсутності адміністративного протоколу, який був складений ОСОБА_2 7.03.2009 року. За його проханням працівник міліції ОСОБА_5 показав в комп’ютері, що відносно нього ніяких даних про вчинення ним правопорушення не має.
Свідок ОСОБА_5 підтвердив факт знаходження 13.03. 2010 року в службовому кабінеті ОСОБА_2 громадянина ОСОБА_3 Йому не відомо, що відбувалося між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до його приходу. За проханням ОСОБА_3 він показав в базі даних відомості про правопорушення відносно ОСОБА_3 Через декілька днів він вимушений був внести в базу даних виправлення в анкетні дані ОСОБА_3, так як при первісному внесенні відомостей на вказану особу були допущені помилки.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали, що 7.03.2009 року працівник УДАЇ склав у відношенні ОСОБА_3 адміністративний протокол. Зі слів ОСОБА_3 їм стало відомо про те, що той домовився з працівником УДАЇ про не притягнення його до адміністративної відповідальності за гроші.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 засвідчили факт подачі ОСОБА_3 заяви про вимагання у нього працівником УДАЇ хабара. В їх присутності ОСОБА_3 були вручені гроші в сумі 1500 грн., які той повинен був передати працівнику УДАЇ ОСОБА_2 Коли ОСОБА_3 вийшов від ОСОБА_2, то повідомив, що вручені йому раніше гроші він передав останньому. Але при вилученні грошей працівниками міліції було встановлено, що ОСОБА_3 фактично передав ОСОБА_2 1400 грн.
Як правильно зазначив суд, надані в судовому засіданні показання засудженого та свідків узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами по справі.
Так, за наказом № 123 о/с від 22.10.2007 року капітан міліції ОСОБА_2 був призначений старшим державтоінспектором групи автомобільно-технічної інспекції відділення ДАЇ по ОАТ Доманівського району УДАЇ Миколаївської області (а.с. 106).
Згідно функціональним обов’язкам старшого державтоінспектора ДАЇ по ОАТ Доманівського району ОСОБА_2 виконував організаційно розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки, тобто був службовою особою та представником влади (а.с.107-108).
Дані про складання 7.03.2009 року адміністративного протоколу відносно ОСОБА_3 містяться у витягу із журналу обліку матеріалів про порушення правил за №214. В цьому ж витягу із журналу є дані про направлення адміністративного протоколу відносно ОСОБА_3 не за місцем його фактичного проживання, а в Хмельницьку область (а.с.16-17).
З протоколу огляду журналу реєстрації вхідної кореспонденції ВДАЇ по обслуговуванню Хмельницького району УДАЇ УМВС у Хмельницькій області від 03.04.2009 року видно, що адміністративний матеріал відносно ОСОБА_3 не надходив (а.с.48-58).
Згідно повідомлення начальника Управління ДАЇ УМВС в Миколаївській області при вводі до бази даних правопорушника ОСОБА_3 допущена помилка в анкетних даних (а.с.83-84).
З протоколу обшуку від 13.03.2009року вбачається, що 13.03.2009 року в робочому кабінеті в присутності ОСОБА_2 виявлені та вилучені гроші в сумі 1400 грн., номера банкнот яких співпадають з номерами банкнот відображених в протоколі огляду грошових коштів від 13.03.2009року ( а.с. 9, 11).
Висновком судово-технічної експертизи № 39 від 30.03.2009 року встановлено, що вилучені в ході обшуку 28 банкнот номіналом 50 грн. відповідають аналогічним банкнотам, наведеним в довідниковій літературі та які знаходяться в офіційному обігу України (а.с.65-67).
За даними протоколу про результати застосування оперативно-технічних заходів від 24.04.2009 року відбувся аудиозапис одержання хабарастаршим державтоінспектором групи автомобільно-технічної інспекції відділення ДАЇ по ОАТ Доманівського району УДАЇ в Миколаївській області ОСОБА_2 від ОСОБА_3 13.03.2009 року (а.с.143-144).
Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов вірного висновку про вчинення ОСОБА_2 злочину, а саме: одержання службовою особою в будь - якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 368 КК України.
З огляду на наведене є безпідставними доводи захисника ОСОБА_1 про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України і тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку з закриттям провадження по справі, про що просив в апеляції захисник ОСОБА_1
Не знайшли свого підтвердження доводи захисника ОСОБА_1 і в частині виконання його підзахисним розпорядження свого начальника ОСОБА_4 про необхідність виходу на роботу 13.03. 2010 року для одержання від ОСОБА_3 грошей в якості спонсорської допомоги на придбання форми.
Судом досліджувалися з цього приводу показання ОСОБА_4, який підтвердив тільки факт складання ОСОБА_2 адміністративного протоколу від 7.03.2009 року відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 130 КК України, який він підписав для направлення за місцем проживання правопорушника.
В супровідному листу за № 465 від 11.03.2009 року, підписаному начальником відділення ВДАЇ Стрельниковим Р.В., дійсно містяться дані про направлення адміністративного протоколу відносно ОСОБА_3 для прийняття рішення (а.с.11).
Згідно постанови слідчого від 23.04.2009року в порушенні кримінальної справи за фактом замаху на одержання хабара за попередньою змовою з ОСОБА_2 відносно ОСОБА_11 відмовлено за відсутністю події злочину.
З урахуванням цих даних колегія суддів погоджується із висновком суду про одержання хабара в розмірі 1400 грн. від ОСОБА_3 саме ОСОБА_2
Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; дані про особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилався захисник ОСОБА_1
З огляду на вчинення ОСОБА_2 злочину середньої тяжкості вперше, позитивної характеристики за місцем проживання, наявності на утриманні двох дітей та батьків-пенсіонерів, а також майже десятирічної служби в органах внутрішніх справ і позитивних службових характеристик за цей період, суд прийняв вірне рішення про можливість призначення ОСОБА_2 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст. 368 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_2 із застосуванням ст.69 КК України основне покарання у виді штрафу у визначеному судом розмірі, а також додаткове покарання у виді позбавленням права займати посади і займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками на строк 1 рік відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Не можна погодитись із думкою прокурора про необхідність ізоляції ОСОБА_2 від суспільства тільки з огляду на те, що той своїми протиправними діями підірвав авторитет правоохоронних органів, без врахування даних про особу винного та пом’якшуючих покарання обставин, які суттєво знижують ступінь тяжкості злочину.
На думку колегії суддів покарання у виді позбавлення волі, про призначення якого просив прокурор, є явно несправедливим внаслідок суворості.
Таким чином, апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 є необґрунтованими і такими, які не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів-
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2010 року у відношенні ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий:
Судді: