Справа № 2-6667/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 вересня 2010 року                                 м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивачів ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення,

в с т а н о в и в:

    Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просять вселити їх у жилий АДРЕСА_1, оскільки тривалий час проживають у нежилому приміщенні на дворі будинку.

    У судовому засіданні позивачі і їх представник позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_4 18.06.2008 року, останній виселив їх з будинку у сарай, де відключив електропостачання, водопровід, тобто здійснив взагалі нестерпні умови для їх проживання.

Відповідач у судове засідання не з’явився, його причину неявки суд вважає неповажною. Про час та місця слухання справи був належним чином повідомлений, про що у справі маються докази. Відповідно до ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або якщо причину його неявки визнано судом неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши позивачів, їх представника, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 являється власником АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 серпня 2003 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2007 року.

Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, якій було зареєстровано 14 березня 1997 року, розірвано 18 червня 2008 року.

На час розірвання шлюбу ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала разом із своєю донькою ОСОБА_3, зареєстрованою там же, в зазначеному будинку по АДРЕСА_1

Після розірвання шлюбу відповідач виселив позивачів з жилого будинку, у зв’язку із чим вони вимушені були поселитися у времянці, так як не мають іншого житла. Намагання ОСОБА_4 виселити відповідачів та здійснення перешкод їм у проживанні в спірному будинку позивачам також підтверджується рішеннями судів.

Так, рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 23 червня 2010 року і ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 01 вересня 2010 року, яким рішення від 23 червня 2010 року залишено без змін, було встановлено, що ОСОБА_2 із своєю донькою ОСОБА_3 дійсно вимушено проживають не в жилому будинку, де проживали до розірвання шлюбу, а у времянці на дворі цього будинку.

Цими ж рішеннями судів встановлено, що як члени сім’ї власника будинку ОСОБА_2 і її донька ОСОБА_3 вселилися у спірний будинок та були зареєстровані в ньому, чого не заперечував і сам ОСОБА_4, а тому вони у встановленому законом порядку набули права користування ним.

Особа, яка вселилась у будинок (квартиру) як член сім’ї власника цього будинку не може бути позбавлена прав на користування цим жилим приміщенням після припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) на підставі правових норм, якими регулюється право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, відповідно до ст. 156 ЖК України, за згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України, яка регулює плату за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що позивачі на законних підставах набули, і наразі не втратили права користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1, у зв’язку із чим вони підлягають вселенню в нього.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені позивачами підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 37,5 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи у суді і 17 грн. – судових витрат. Решту, надмірно сплачену частину судових витрат може бути повернено судом за заявою осіб, які їх сплатили у встановленому законом порядку (ст. 83 ЦПК України).

    На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 225 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в жилий АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 27 грн. 25 коп. судових витрат, на кожну.

Заява про скасування заочного рішення може бути подана відповідачем до Київського районного суду м. Сімферополя на протязі 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: