АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-7313 / 10                       Головуючий у 1-й інстанції: Васецька В.В.

                                                                    Суддя-доповідач:  Приймак В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2010 року                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:    Приймака В.М.,

Суддів:                 Осоцького І.І.,

    Дашковської А.В.,

При секретарі:   Черненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Запорізького обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості з виплат пенсії  за вислугу років,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до Запорізького обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості з виплат пенсії  за вислугу років.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2010 року заяву ОСОБА_3 про відмову від позову задоволено, провадження у частині позовних вимог ОСОБА_3 до Запорізького обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості з виплат пенсії  за вислугу років закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю–доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції посилався на приписи п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, а тому дійшов висновку про те, що позивач добровільно відмовився від позову.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Дійсно, в матеріалах справи (а.с. 183) є заява ОСОБА_3, в якій зазначено про те, що він відмовляється від позову та йому роз’яснені наслідки відмови від позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що його заява від 16.06.2010 року про відмову від позову не відповідає його волевиявленню, оскільки він особисто не мав наміру відмовлятись від позові та ініціатива написання цієї заяви виходила не від нього.

Апелянт зазначає, що таку заяву йому було запропоновано написати судом, оскільки йому роз’яснили, що ця заява буде в його інтересах.

Далі апелянт зазначає про те, що на час написання цієї заяви йому не були відомі наслідки відмови від позову та про такі наслідки, передбачені ч. 3 ст. 206 ЦПК України, він дізнався лише після отримання оскаржуваної ухвали.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали підтверджуються матеріалами справи.

Так, у заяві ОСОБА_3 відсутнє посилання на приписи ч. 3 ст. 206 ЦПК України.

Зазначена обставина свідчить про те, що позивачу не були роз’яснені наслідки відмови  від позову.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскаржувана ухвала, зокрема її резолютивна частина, не містить висновку суду щодо прийняття відмови позивача від позову, а містить лише висновок про закриття провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_3 про відмову від позову не відповідає його фактичному волевиявленню, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для закриття провадження у справі.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.    

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2010 року по цій справі  скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: