Справа № 2-4242/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Хіневіч О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
В с т а н о в и в:
18.03.2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 солідарно на його користь спричинену матеріальну шкоду у розмірі 30000 грн. і 50000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з моменту продажу його колишньою дружиною ОСОБА_5 належного йому АДРЕСА_1 в м. Сімферополі ОСОБА_6 і до набуття чинності рішенням суду про визнання недійсним цього договору, зазначеним будинком користувалися відповідачі, які значно погіршили стан будинку, зіпсували та пошкодили його, через що він вимушений наразі його відновлювати, та нести певні збитки. Крім того, цією судовою процедурою по поверненню будинку та неправомірними діями щодо продажу його будинку, відповідачами спричинено йому і моральну шкоду.
Відповідачі із позовом не погодились, суду пояснили, що угода укладалося за довіреністю позивача. Будинком вони ніколи не користувалися, оскільки сам ОСОБА_4 його закрив і перешкоджав його користуванню. Тим самим позивач сам винен в зіпсуванні будинку через недогляд за ним.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 25 травня 2007 року, ОСОБА_5, яка діяла за нотаріально завіреною довіреністю в інтересах власника АДРЕСА_1 у м. Сімферополі і свого чоловіка (на той час) ОСОБА_4, продала зазначений будинок ОСОБА_6 за 35000 грн.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 20 лютого 2009 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 06 жовтня 2009 року, зазначений договір купівлі-продажу від 25 травня 2007 року визнаний недійсним, допущена двостороння реституція.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції виключила з рішення суду першої інстанції посилання на недійсність цього договору з підстав ст. 232 ЦК України, оскільки доказів зловмисної домовленості між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 судам надано не було.
Крім цього, ухвалою апеляційного суду від 06 жовтня 2009 року зазначено, що на час укладення довіреності на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_4 не мав права на розпорядження будинком в цілому, так як право власності на нього зареєстрував в цілому пізніше.
Судовим розглядом по наявній справі також встановлено, що ОСОБА_6 взагалі у спірному будинку не проживала, у зв’язку із чим фактично не могла зіпсувати його чи пошкодити. Крім того, судом встановлено, що і ОСОБА_5 не проживала безпосередньо у жилому будинку, оскільки їй в цьому перешкоджав сам ОСОБА_4, виселивши свою колишню дружину із її донькою у времянку. Зазначене також встановлено рішеннями Київського районного суду м. Сімферополя від 23 червня 2010 року і 29 вересня 2010 року.
Будь-яких доказів тому, що саме через дії відповідачів було позивачу спричинено шкоду чи збитки через погіршення стану його будинку суду не надано. Суд вважає, що погіршення стану будинку сталося саме через недбале ставлення до нього самого позивача, оскільки навіть в той час, коли будинок був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6, фактично їм розпоряджався ОСОБА_4, якій закрив будинок, та перешкоджав в користуванні ним будь-кому.
При цьому суду не надано підтвердження стану будинку на 2007 рік крім зазначення про це у недійсному договорі від 25 травня 2007 року, в якому стан будинку зазначений зі слів продавця, в інтересах якого діяла ОСОБА_5 Зазначення ж вартості будинку у договорі навпаки свідчить про його недосконалий стан підчас продажу.
Згідно із висновками експертизи № 1467 від 30.06.2010 року, встановити точну дату виникнення виявлених при огляді експертом пошкоджень будинку не виявилося можливим, так як не надано підтвердження його стану на 2007 рік. У зв’язку із цим не представилося також можливим і визначити розмір матеріальної шкоди, спричиненої за зазначений позивачем час.
З урахуванням наведеного суд критично ставиться до зазначень в акті квартального комітету від 27.10.2009 року про "нормальний" стан будинку до 2007 року, оскільки це було зроблено лише зі слів свідків і їх суб’єктивного бачення технічного стану будинку.
Згідно із приписами ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, передумовою відшкодування збитків, матеріальної чи моральної шкоди в даному випадку є неправомірність дій особи, якою вони спричинені.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено спричинення йому збитків, а також матеріальної чи моральної шкоди діями (бездіяльністю) відповідачів, у зв’язку із чим його вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому посилання позивача на спричинення йому моральних страждань через продаж його будинку і зусиль по його поверненню суд вважає надуманими, оскільки він сам надавав довіреність (хоча і не належним чином оформлену), тобто виявляв свою волю, задля його продажу своєї дружині, маючи при цьому інше житло і не використовуючи спірний будинок для особистого проживання.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати залишаються на позивачеві.
На підставі наведеного, керуючись зазначеними нормами матеріального права, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: