Справа № 2-2140/10

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                   І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

         29 жовтня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Морозинській Ю.О., за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

         про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення сплати аліментів, -

                                               В С Т А Н О В И В:

         Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3536,15 грн. та неустойку (пеню) за кожен день прострочення сплати аліментів у розмірі 8973,29 грн., зазначивши, що з 21.11.1995 року перебувала з відповідачем  у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 17 лютого 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_2 був розірваний. Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки від 30.01.2009р. з відповідача на її користь були стягнені аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку державного виконавця відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, розмір якої станом на 01.06.2010 року складає 3536,15 грн., яка підлягає стягненню з нього на її користь. Згідно зі ст.196 СК України вона має право також на стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За її розрахунками загальна сума неустойки (пені) за період з 30.01.2009 року по 01.06.2010 року складає 8973,29 грн.

         Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

         Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що після припинення шлюбних відносин за домовленістю з позивачкою ОСОБА_2 добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання сина. Щомісячно він та його теперішня дружина передавали аліменти синові та жодних претензій не виникало. Вперше він дізнався, що позивачка звернулася з виконавчим листом до ДВС лише у січні 2010 року після дзвінка державного виконавця. У призначений час він з’явився до ДВС, де йому запропонували платити аліменти у розмірі 30% від прожиткового мінімуму, тобто по 240 грн. Згідно з вимогами ДВС з лютого 2010 року він став виплачувати аліменти в розмірі 240 грн. У бесіді з державним виконавцем він пояснив, що в період з 16.05.2008р. по 07.09.2009р. мав постійну роботу в ТОВ «Меркурій-С», про що знала позивачка, тому йому невідомо, з якої причини виконавчий лист своєчасно не потрапив до нього на роботу. Виконавчий лист був виданий 30.01.2009 року, однак позивачка звернулася до ДВС лише через рік, що підтверджує його виклик до ДВС в січні 2010 року. Державний виконавець у 3-денний строк після надходження виконавчого листа на виконання виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якого направляється стягувачу і боржнику, однак до теперішнього часу він ніякого документа від ДВС не отримував. Від сплати аліментів він ніколи не ухилявся, лише з вини позивачки допущені порушення строку виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів. Оскільки в період з 16.05.2008р. по 07.09.2009р. він працював у ТОВ «Меркурій-С», а з 12.04.2010 року по теперішній час працює у ПП ОСОБА_7, розрахунок суми заборгованості по сплаті аліментів проведений невірно, тому що розрахований не з його дійсного заробітку, а з середнього заробітку по даній місцевості, що суперечить положенням ч.3 ст.195 СК України та ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження». Розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів також проведений невірно, оскільки наведений позивачкою порядок цього розрахунку суперечить вимогам ст.196 СК України. Також зазначили, що згідно зі ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік. Крім того, державним виконавцем до відома боржника не була доведена загальна сума заборгованості по аліментам, а також не встановлений строк для погашення цієї заборгованості. З наведених підстав вважали позовні вимоги незаконними та необгрунтованими, просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

         Представник третьої особи – Микитівського  відділу державної виконавчої служби Горлівського МУЮ за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні вважала частково обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1, пояснивши, що стягнення аліментів з відповідача за виконавчим листом № 2-217 від 30.01.2009р., виданим Микитівським районним судом м. Горлівки, здійснюється з 12.01.2009 року. Стягувач ОСОБА_1 пред’явила виконавчий лист на виконання Микитівському ВДВС 12.02.2009 року, виконавче провадження було відкрито 19.02.2009 року. 06.04.2009 року виконавче провадження було закінчено, виконавчий лист спрямований на виконання до Калінінського ВДВС, оскільки встановлено у Калінінському районі м. Горлівки місце роботи боржника. До бухгалтерії ТОВ «Меркурій-С» виконавчий лист потрапив 20.07.2009 року, а після звільнення боржника з роботи повернувся до Микитівського ВДВС, яким 20.10.2009 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Копія цієї постанови була направлена сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією, що підтверджується відповідними записами у книзі вихідної кореспонденції. Крім того, було зроблено телефонний дзвінок боржникові ОСОБА_2 та повідомлено його про виконавчий лист та про наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів. Боржник дійсно з’явився до Микитівського ВДВС у січні 2010 року, на той час він не працював, з ним була проведена бесіда, він був ознайомлений з усіма документами виконавчого провадження. Вважала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів необгрунтованими, оскільки задоволення позовних вимог в цій части призведе до подвійного стягнення, а спір між сторонами в частині стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів повинен бути вирішений у відповідності з вимогами діючого сімейного та цивільного законодавства.      

,

         Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що пред’явлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

         У судовому засідання встановлено, що рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 30.01.2009 року у справі № 2-217 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнені аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.01.2009 року до досягнення дитиною повноліття.  

         Згідно остаточному розрахунку заборгованості по виконавчому листу № 2-217 від 30.01.2009р., проведеному державним виконавцем Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ, ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 12.01.2009р. по 01.06.2010р. в розмірі 2303,00 грн., в тому числі:

-   лютий 2009 року – 149,59 грн.,

-   березень-червень 2009 року – по 210,30 грн. за кожен місяць,

-   вересень-грудень 2009 року – по 250 грн. за кожен місяць,

-   січень 2010 року – 270,30 грн.,

-   лютий-березень 2010 року – по 30,30 грн. за кожен місяць з урахуванням сплати кожного місяця по 240 грн.,

-   квітень-травень 2010 року – по 35,10 грн. за кожен місяць з урахуванням сплати кожного місяця по 240 грн.

         При цьому здійснений державним виконавцем розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів суд вважає правильним і обгрунтованим, таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.    

         Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми заборгованості по сплаті аліментів суд вважає безпідставними й необгрунтованими, оскільки примусове стягнення аліментів з боржника вже здійснюється державною виконавчою службою за виконавчим листом № 2-217 від 30.01.2009р., виданим Микитівським районним судом м. Горлівки, що передбачає також стягнення з нього і заборгованості по сплаті аліментів, яка виникла в процесі виконання судового рішення. Діючим законодавством не передбачена можливість стягнення судом з боржника заборгованості по сплаті аліментів за чинним судовим рішенням, яке знаходиться на виконанні, що призведе до подвійного стягнення грошових коштів з відповідача. З наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині позову задоволенню не підлягають.  

         Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України – при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

         Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, вирішуючи спір виключно в межах пред’явлених позовних вимог, суд вважає, що зазначена позивачкою та її представником сума неустойки (пені) за період з 12.01.2009р. по 01.06.2010р. в розмірі 8973,29 грн. розрахована невірно, оскільки наведений ними розрахунок не відповідає вимогам діючого законодавства, та приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2, з вини якого виникла заборгованість по сплаті аліментів за вказаний період часу, на користь позивачки ОСОБА_1 необхідно стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, дійсний розмір якої, за розрахунками суду, складатиме 717,57 грн., у тому числі:

-   за лютий 2009 року – 44,88 грн.;

-   за період з 01.03.2009р. по 01.07.2009р. – по 63,09 грн. за кожен місяць, всього – 252,36 грн.;

-   за період з 01.09.2009р. по 01.01.2010р. – по 75,00 грн. за кожен місяць, всього – 300,00 грн.;

-   за січень 2010 року – 81,09 грн.;

-   за період з 01.02.2010р. 01.04.2010р. – по 9,09 грн. за кожен місяць, всього – 18,18 грн.;

-   за період з 01.04.2010р. по 01.06.2010р. – по 10,53 грн. за кожен місяць, всього – 21,06 грн.

         При цьому суд не приймає до уваги та вважає необгрунтованими доводи й заперечення проти позову з боку відповідача та його представника стосовно відсутності вини боржника ОСОБА_2 у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а також щодо застосування в даному випадку до спірних правовідносин спеціальної, скороченої, позовної давності в один рік.

         Відповідно до п.22 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006р. № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - платник аліментів звільняється від відповідальності, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Відповідачем ОСОБА_2 та його представником не надано суду жодних доказів, які б мали істотне значення, на підтвердження факту виникнення заборгованості з незалежних від боржника причин.

         Відповідно до ст.20 Сімейного кодексу України - до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. Таким чином, застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів діючим законодавством не передбачено.

         До пояснень у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 суд ставиться критично, оскільки вона є дружиною відповідача ОСОБА_2 і заінтересованою особою в справі.                  

         Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                                 В И Р І Ш И В:

         Позов задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 717 /сімсот сімнадцять/ грн.57 коп., а також 51 грн. у рахунок відшкодування судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи в розмірі 120 грн.

         У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

         Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення.

         СУДДЯ: