Справа: 2 – 868/10

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

    21 жовтня 2010 року                         Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

                головуючого – судді Томаш В.І.,

                при секретарі – Чумаченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна як такого, що було набуто під час спільного проживання, поділу майна та виділення з спільної сумісної власності ? частину квартири та встановлення права власності на ? частину квартири», -

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги по підставах зазначених в позовній заяві і просить суд   встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 з листопада 2007 року та по день укладення шлюбу, а саме по 26 вересня 2008 року єдиною сім'єю, як жінки та чоловіка, які не знаходились в шлюбі; визнати квартиру АДРЕСА_1, такою, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, так як вона була придбана в період спільного проживання чоловіка та жінки, які не знаходились в шлюбі між собою, а також в період шлюбу; постановити рішення, яким провести поділ майна придбаного за час спільного проживання та виділити їй ? частину спільної з відповідачем ОСОБА_2 трикімнатної квартири АДРЕСА_1, та визнати за позивачкою право власності на ? частину цієї квартири.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що з листопада 2007 року сторони проживали разом та вели спільне господарство: з листопада по червень 2008 року вони проживали в АДРЕСА_2 яка належить її бабусі, а з липня 2008 року по березень 2009 року в будинку АДРЕСА_3, які належить її матері та батьку, а з листопада 2009 року по липень 2010 року в квартирі АДРЕСА_1 яку вони придбали  04 липня 2008 року за спільні кошти. Продаж зазначеної квартири вчинено за 67900 гри., з яких 33950 грн. продавець квартири одержав в день підписання договору, а остання суму 34401грн. 60 коп. повинна була бути сплачена йому до 04 березня 2009 року, з виплатою кожного місяця по 4300 грн. 20 коп. ОСОБА_1 стверджує, що за час зареєстрованого шлюбу з відповідачем, вони сплатили продавцю залишок боргу за придбану квартиру в сумі 25801 грн. 20 коп., а тому, вона вважає, що зазначена квартира є спільною сумісною власністю, що була придбана в період спільного проживання чоловіка та жінки, які не знаходились в шлюбі між собою, а також в період шлюбу.

Відповідач – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав та надав письмові заперечення проти позову.

            Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,   дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачкою вимоги необґрунтовані, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню за наступних підстав.

            В судовому засіданні встановлено, що 04 липня 2008 року за договором купівлі –продажу відповідач ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. 26 вересня 2008 року сторони по справі уклали шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів відділу реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського міського відділу юстиції Дніпропетровської області було зроблено відповідний запис за № 195. На час придбання вищевказаної квартири відповідач знаходився у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою,   який був розірваний після придбання квартири – 13 серпня 2008 року.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь – якому іншому   шлюбі,  майно,  набуте  ними за  час спільного пробивання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Це свідчить про те, що обов'язковою умовою для визнання майна об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою є та обставина, щоб ніхто з них не перебував в іншому шлюбі на час придбання спірного майна.

Ст. 57 ч. 1 Сімейного кодексу України встановлює, що особовою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З доводами позивачки, висловлені нею в позовній заяві та в судовому засіданні суд погодитися не може, оскільки вони не відповідають дійсності, встановленим в судовому засіданні обставинам справи та спростовуються поясненнями відповідача, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, матеріалами справи в їх сукупності.

Твердження позивачки, що на час придбання відповідачем вказаної квартири вона була вагітною спростовується наданою відповідачем та дослідженою в судовому засіданні довідкою Орджонікідзевської ЦМЛ від 26.01.2009 року, відповідно до якої, станом на 26.01.2009 року строк вагітності ОСОБА_1 складав 30 тижнів. Це свідчить про те, щзо позивачка по справі завагітніла в період з 21.07.2008 року по 27.07.2008 року, тобто вже після того, як відповідач по справі придбав квартиру.

Доводи позивачки про те, що з листопада 2007 року вона з відповідачем почали проживати разом і вести спільне господарство спростовуються стабільними поясненнями відповідача, який в судовому засіданні пояснив, що з 2007 року вони з позивачкою тільки почали зустрічатися та іноді проводити вільний час, їздили спільно на відпочинок і підтримувати близькі відношення. Крім того, з 03.05.2006 року по 30.01.2009 року відповідач працював регіональним менеджером в ДП «ІЕК   Україна», а потім на посаді регіонального менеджера в ТОВ «АЄРОК» м. Дніпропетровська і постійно проживав у   м. Дніпропетровську,   про що свідчить Договір оренди квартири в м. Дніпропетровську з квитанцією про надання послуг, копія трудової книжці ОСОБА_2, а також звіти про відвідування дилерів та представників компанії, копіями маршрутів руху, звітами про витрату палива. Зазначені докази, надані відповідачем по справі в судовому засіданні обґрунтовано спростовують доводи позивачки, висловлені нею як в позовній заяві, так і в судовому засіданні стосовно факту сумісного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Разом з тим суд дає критичну оцінку довідці ЦМЛ м. Орджонікідзе, наданою позивачкою в останньому судовому засіданні, оскільки вона протиречить першій подібній довідці та встановленим в засіданні фактичним обставинам справи.  

Твердження відповідача, що вищевказану квартиру він придбав за особисті кошти з матеріальної допомоги батьків, підтверджуються копією договору дарування грошей від 30 травня 2008 року в п.2 якого зазначено, що ОСОБА_2 має намір витратити дар на придбання власного житла (а.с.62), а також поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні, які підтвердили, що саме за їх власні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1, до якої позивачка ніякого відношення не має. Розрахунок за придбану квартиру відповідач здійснював за декілька разів. Відповідно до умов договору купівлі – продажу квартири, вказану квартиру ОСОБА_2 придбав за 67900 грн., з яких ? частину вказаної суми у розмірі 33950 грн. продавець одержав ще до підписання цього договору, а залишок вказаної суми в розмірі 34.401,60 грн. відповідач сплатив продавцю 02.02.2009 року, що підтверджується відміткою на договорі купівлі – продажу квартири від 02.02.2009 року. Але і ці гроші на думку суду не були спільною сумісною власністю подружжя, тому що і після реєстрації шлюбу сторони проживали окремо і не вели спільне господарство.

 Суд дає критичну оцінку поясненням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 збоку позивачки з мотивів їх явної зацікавленості в позитивному розгляді даної справи та винесення рішення на користь позивачки, оскільки як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 є рідною матір’ю, а ОСОБА_4 – рідної сестрою позивачки по справі, що дали пояснення, які тісно співпадають з поясненнями позивачки по справі що нібито відповідач проживав з позивачкою однією сім’єю до реєстрації шлюбу.

 Суд дає критичну оцінку наданому позивачко акту МКП ЖЄО від 09.09.2010 року, оскільки він складений лише зі слів сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які не були допитані в судовому засіданні в зв’язку з тим, сторони по справі про це не клопотали, а тому вони не попереджалися про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України та їх доводи, висловлені в акті не можуть бути взяті судом до уваги. Разом з тим акт не містить в собі будь – яких додатків до нього з приводу реєстрації та дійсного проживання вказаних сусідів за вказаною адресою та інших необхідних відомостей.

Заслуговують уваги та ніким не оспорюються доводі свідків ОСОБА_7 та  ОСОБА_8, допитаних в судовому засіданні та які підтвердили той факт, що за адресою АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_1 не проживала з відповідачем.

Всі ці докази, які надані сторонами до матеріалів справи свідчать про те, що позивачка та відповідач не проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу як зазначає позивачка з листопада 2007 року та не вели спільне господарство та придбана 4 липня 2008 року за договором купівлі – продажу спірна квартира була придбана на за спільні кошти подружжя, а за кошти батьків відповідача, допитаних в залі суду, оскільки в засіданні також встановлено, що доходи та заробітна плата сторін не давала їм реальної можливості придбати квартиру за власні грошові кошти.  

Таким чином, суд приходить до законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки щодо встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна як такого, що було набуто під час спільного проживання, поділу майна та виділення з спільної сумісної власності ? частину квартири та встановлення права власності на ? частину квартири.

    Керуючись ст. ст. 3, 57, 59, 60, 61, 62, 63, 74 Сімейного кодексу України, ст. ст.. 10, 11, 57, 60, 209 – 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна як такого, що було набуто під час спільного проживання, поділу майна та виділення з спільної сумісної власності ? частину квартири та встановлення права власності на ? частину квартири».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 – днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду                                              Томаш В.І.