АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 12361/10 Головуючий в 1 інстанції - Сухоруков А.О.
Категорія - 21 Доповідач - Варенко О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Людмила Миколаївна, про визнання договорів дарування недійсними, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2006 року позивач звернулась з позовом до відповідача про визнання договорів дарування недійсними, відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2001 року їй належав на праві власності садовий будинок, розташований на земельній ділянці № 88 Садового товариства «Комунальник» Самарського району м.Дніпропетровська, яка також їй належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, виданого 04.06.2002 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.10.2001 року № 6334.
16 червня 2004 року, внаслідок застосування відповідачем до неї фізичного та психічного тиску, уклала з відповідачем договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., згідно яких подарувала останньому належні їй на праві власності вказані земельну ділянку та садовий будинок.
Посилаючись на викладені обставини, просила визнати договори дарування земельної ділянки та садового будинку від 16 червня 2004 року недійсними; визнати за нею право власності на земельну ділянку № 88 в садовому товаристві «Комунальник» Самарського району м.Дніпропетровська та розташований на ній садовий будинок; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з’ясування, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.1 ст.231 ЦК правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2004 року було укладено договори дарування, відповідно до яких позивач, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно подарувала, а відповідач прийняв у дар:
- земельну ділянку розміром 0,0536 га, розташовану на території АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка належить дарувальнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, виданого 04.06.2002 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.10.2001 року № 6334;
- садовий будинок, що знаходиться в м.Дніпропетровську, на земельній ділянці АДРЕСА_1. Цей садовий будинок належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.10.2001 року № 6332 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.
Спірні договори дарування підписані сторонами та посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М.( а.с.9,10).
Судом не встановлено ознак недійсності договору, передбачених ст. 215 ЦК України. Доказів того, що спірні договори вчинені позивачем проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку відповідача судом не встановлено.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд необ’єктивно оцінив докази у справі, надав перевагу одним доказам перед іншими безпідставні, оскільки судом рішення ухвалене з урахуванням всіх наявних доказів, в тому числі і пояснень усіх свідків і висновки суду відповідають обставинам справи. Судом не була надана перевага будь-яким доказам без урахування інших.
Несуттєвим є також і посилання на те, що судом неповно з'ясовані обставини щодо підписання замовлень на виготовлення технічної документації в КП «ДМБТІ», оскільки це питання знайшло своє вирішення у судових засіданнях.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді