У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 12341/2010 Головуючий в 1-й інстанції – Диба Л.М..
Категорія – 52 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
21 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Апостолівської райдержадміністрації Дніпропетровської області, третя особа - директор Підстепнянської Загальоосвітньої школи першого ступеня Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Явтушенко Олена Миколаївна, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
Керуючись ст.ст.218,303, 307, 309, 314, 367 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року – скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Підстепнянської Загальоосвітньої школи першого ступеня Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.
Стягнути з Відділу освіти Апостолівської райдержадміністрації Дніпропетровської області на користь:
- ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 48075 грн. 88 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн., а всього 48575 (сорок вісім тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 88 коп.;
- держави судовий збір в розмірі 489,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 1300,00 грн. підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 12341/2010 Головуючий в 1-й інстанції – Диба Л.М..
Категорія – 52 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Апостолівської райдержадміністрації Дніпропетровської області, третя особа - директор Підстепнянської Загальоосвітньої школи першого ступеня Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 16 березня 1994 року вона працювала на посаді вчителя початкових класів Підстепнянської початкової школи 1-го ступеня.
Наказом відповідача від 31.08.2007 року № 48 параграф 14 була звільнена з роботи з 31 серпня 2009 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає звільнення за угодою сторін незаконним, оскільки заяву про звільнення від 31.08.2007 року про звільнення з 01.09.2007 року вона подала під тиском директора школи Явтушенко О.М. 04.09.2007 року, коли остання визвала її для співбесіди та пояснила, що її посада вчителя підлягає скороченню за штатним розкладом. В зв'язку з цим їй було запропоновано написати заяву про звільнення з роботи за згодою сторін. При цьому Явтушенко О.М. їй роз'яснила, що написання такої заяви надає їй можливості до набуття пенсійного віку встати на облік до Апостолівського районного центру зайнятості населення і отримувати державну допомогу, а у разі її відмови від звільнення, її посада підпадає під скорочення штату і при цьому вона ніякої допомоги отримувати не буде.
З наведених міркувань і в зв'язку зі своєю юридичною неграмотністю вона написала заяву про звільнення за угодою сторін, дату свого звільнення вона поставила за вимогою директора, а не з 04.09.2007 року.
10 вересня 2007 року їй було видано копію наказу та трудову книжку з записом про її звільнення.
14 вересня 2007 року вона звернулася до Апостолівського центру зайнятості населення та постановлена на облік як безробітна особа.
Наступного дня їй стало відомо, що її посада вчителя початкових класів Підстепнянської початкової школи не скорочена, а навпаки на цю посаду прийнято нового вчителя Кузнєцову І.О. Вона вважає, що директор школи навмисно ввела її в оману. На протязі вересня 2007 року вона неодноразово зверталась до керівництва школи, до Апостолівського районного відділу освіти з проханням провести перевірки законності її звільнення та поновлення її на попередньому місці роботи. Але усі її звернення не мали ніякого результату.
Посилаючись на викладене, позивачка просила поновити її на роботі вчителем Підстепнянської загальноосвітньої школи 1-ого ступеня, стягнути з Районного відділу освіти Апостолівської районної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн.
У процесі судового розгляду позивачка доповнила та уточнила позовні вимоги й просила поновити її на роботі, зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до її трудової книжки, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення та про ухвалення нового, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх матеріалами справи, вислухавши учасників процесу та їх представників, колегія суддів вважає що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами була досягнута домовленість щодо припинення трудового договору за угодою сторін.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя початкових класів Підстепнянської початкової школи 1-го ступеня з 16 березня 1994 року та наказом відповідача від 31.08.2007 року № 48 параграф 14 була звільнена з займаної посади з 31 серпня 2007 року за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.6, 9-11).
Відповідно до ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін, яка відсутня в даному випадку, оскільки ОСОБА_1 звернулась з заявою про припинення трудового договору за згодою сторін з 01.09.2007 року (а.с.70).
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Посилання відповідача на те, що 01 вересня 2007 року був вихідним днем, коли відділ кадрів районного відділу освіти не працює, не може бути прийнято до уваги, оскільки про дану обставину сторонам було відомо на час написання позивачем заяви про звільнення і відповідач не звернув на це увагу позивачки, тобто погодився зі строком, визначеним позивачем.
Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення, на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Оцінюючи у сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.36 КЗпП України є незаконним, тому вона у відповідності зі ст. 235 КЗпП України, підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню.
З матеріалів справи вбачається (а.с.150), що заробітна плата позивачки в липні та серпні 2007 року становила відповідно 1313,32 грн. та 1371,04 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 61,01 грн. Період вимушеного прогулу з 01 вересня 2007 року по 20 жовтня 2010 року включно становить 788 робочих днів. Заробітна плата позивачки за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на її користь, становить 48075 грн. 88 грн.
Оскільки порушення трудових прав позивачки спричинило їй моральні страждання, то згідно зі ст.237-1 КЗпП України вона має право на відшкодування моральної шкоди. Враховуючи тривалість неправомірних дій відповідача, характер заподіяної шкоди та обсяг перенесених позивачкою страждань, судова колегія вважає, що достатній розмір такого відшкодування становитиме 500 грн.
В задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до її трудової книжки слід відмовити , оскільки рішення суду про поновлення на роботі само по собі вже поновлює порушені права позивача в цій частині і додаткового зазначення в рішенні суду про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача не потребує.
Згідно п.п.2,4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Згідно зі ст.ст.81, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 489,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 367 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року – скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Підстепнянської Загальоосвітньої школи першого ступеня Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.
Стягнути з Відділу освіти Апостолівської райдержадміністрації Дніпропетровської області на користь:
- ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 48075 грн. 88 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн., а всього 48575 (сорок вісім тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 88 коп.;
- держави судовий збір в розмірі 489,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 1300,00 грн. підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді