Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа 22-4921 - 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Онуфрієв В.М.
Категорія 20 Доповідач Фомічов С.Е.
У Х В А Л А
6 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ЗАТ „Регіональний центр ведення реєстрів”, Оситнязька сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, передавального розпорядження, сертифікату акцій, визнання права власності на прості іменні акції, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2010 року і
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 29 січня 2002 року, відповідно якого він продав, а ОСОБА_3 купила 5707 простих іменних акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп”, передавального розпорядження від 29 січня 2002 року та сертифікату акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп”, визнати його право власності на 5707 простих іменних акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп” та видати сертифікат на його ім’я.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що в 2008 році в зв’язку з порушенням кримінальної справи відносно посадових осіб ВАТ „Кіровоградрибгосп” йому стало відомо, що відповідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 29 січня 2002 року року, він продав, а ОСОБА_3 купила 5707 простих іменних акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп”, але такого не було, а тому просив суд задовольнити його позовні вимоги. Крім того просив суду поновити йому строк звернення до суду так, як він пропустив його з поважних причин.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2010 року позовні вимоги були задоволені. Поновлено позивачу строк звернення до суду. Визнано недійсними договір купівлі-продажу цінних паперів від 29 січня 2002 року, відповідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила 5707 простих іменних акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп”, передавальне розпорядження від 29 січня 2002 року та сертифікат акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп”, виданих на ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_2 право власності на 5707 простих іменних акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп”, зобов’язано реєстратора ЗАТ „Регіональний центр ведення реєстрів внести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ „Кіровоградрибгосп” та перереєструвати з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 5707 простих іменних акцій ВАТ „Кіровоградрибгосп” та видати сертифікат акцій на його ім’я.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5, представника ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та недоведеності обставин, які суд вважав встановленими.
Просили апеляційний суд скасувати рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-213 ЦПК України повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну оцінку.
Судом першої інстанції було встановлено, що Рішенням РВ ФДМУ по Кіровоградській області №118 від 26 лютого 1999 року, Кіровоградське обласне об’єднання сільськогосподарського рибного господарства Кіровоградрибгосп перетворено на ВАТ „Кіровоградське обласне об’єднання сільськогосподарського рибного господарства” (Кіровоградрибгосп).
В ході приватизації позивачу як працівнику підприємства було розподілено 5707 простих іменних акцій товариства, номінальною вартістю 0,25 коп. на загальну суму 1426,75 грн. Таким чином позивач став власником 5707 простих іменних акцій. Відповідно до ст. 86 ЦК України (1963 року), який був чинним в 2002 році, та ст. 321 ЦК України, (2003 року) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як визначено в ч. 4 ст. 5 Закону України Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні підтвердженням права власності є сертифікат акцій. Позивачу сертифікат акцій не видавався, що позбавило його можливості приймати участь в управління підприємством.
Відповідно до ст. 41 ЦК України (1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. У статті 44 ЦК (1963 року) визначено, що угоди між громадянами повинні укладатися у письмовій формі і підписані особами які їх укладають.
Відповідно до висновку експерта № 277 від 11 липня 2008 року, підписи від імені ОСОБА_2 в договорі купівлі-продажу цінних паперів від 29 січня 2002 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продаж 5707 акцій ВАТ Кіровоградрибгосп, в графі Продавець та передавальному розпорядженні від 29 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перереєстрацію 5707 акції ВАТ Кіровоградрибгосп, підпис в графі 9. ПІДПИСИ Зареєстрована особа та запис в графі 9.ПІДПИСИ Зареєстрована особа - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Таким чином в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що позивач підписував договір та передавальне розпорядження, а також отримував від відповідачки кошти.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що є всі підстави для визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним.
Відповідно до ст. 48 ЦК України (1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Як зазначено в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року (із змінами та доповненнями) Про судову практику в справах про визнання угод недійсними, за правилами ст. 48 ЦК України угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданими органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.
Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР визначає, що центральним органом виконавчої влади в сфері обігу цінних паперів є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку Відповідно до ст.6 Закону Державна комісія розробляє і затверджує питання, що належать до її компетенції, акти законодавства, обов’язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об’єднаннями, контролює їх виконання.
Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 26 травня 1998 року № 60 (п.4.4.1.) встановлено, що якщо цінні папери перебувають у спільній неподільній власності кількох осіб, то передавальне розпорядження повинно бути підписано кожним співвласником. За умови відсутності підписів один із співвласників, який передає цінні папери, повинен надати реєстроутримувачу нотаріально завірену довіреність від імені інших співвласників на відчуження спільних цінних паперів одним із співвласників, завірену відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.71 ЦК України (1963 року), ст.ст. 256, 257 ЦК України (2003 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові, відповідно до ч.2 ст.80 ЦК України (1963 року), ч.5 ст. 266 ЦК України (2003 року).
Про порушення своїх прав позивач дізнався в 2008 році, а представник відповідача не спростував це, тому строки позовної давності підлягають поновленню.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх вірними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідають обставинам справи та постановлені відповідно до вимог чинного законодавства , доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 201, 209, 303, 307, 312, 313-316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяті днів.
Головуючий
Судді