Справа № 22-7790/2010           Головуючий у 1-й інстанції: Баранець А.М.

Категорія: 46                             Доповідач: Белінська І.М.

                                       Р І Ш Е Н Н Я

                          ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

              12 жовтня 2010 року              Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

              Белінської І.М. – головуючої,

              Гайсюка О.В.,

              Чорнобривець О.С.,

при секретареві – Ткач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Світловодського міськрайонного суду від 7 липня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до неї та до відкритого акціонерного товариства “Державний Ощадний банк України” в особі його філії – Світловодського відділення № 3069 про стягнення безпідставно отриманих аліментів та про визнання правочину нікчемним,

                                       ВСТАНОВИЛА:                                                                  

                  У травні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 7 754 грн.53коп.

                   Посилався на те, що на протязі 2007-2008 років відповідачка, його колишня дружина, безпідставно отримала зазначену суму аліментів, які за рішенням суду він зобов”язаний був сплачувати на її користь на утримання їх неповнолітнього сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в цей час проживав разом з ним і знаходився на його повному утриманні.

                   У вересні 2009 року позивач подав позов до відповідачки та ВАТ “Державний Ощадний банк України” про визнання нікчемним договору банківського вкладу “Дитячий” №01614р, укладеного між відповідачами 10.07.2009 року, посилаючись на незаконність внесення ОСОБА_4 на банківський рахунок, відкритий на ім”я їх сина ОСОБА_7, грошових сум, отриманої нею від нього як аліменти на сина, оскільки ці кошти належать йому (позивачеві).

                     Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 7 липня 2010 року позов задоволено частково: з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто 7754грн.53коп. отриманих нею за рішенням суду аліментів на неповнолітню дитину. Вирішене питання розподілу судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

                     В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог через порушення судом  норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення з неї на користь позивача отриманих від нього аліментів – відмовити. Вказує на те, що аліменти вона отримала на законних підставах – за судовими рішеннями та використала їх за призначенням, поклавши їх на банківський рахунок сина. Крім того, суд неправильно встановив загальний розмір спірної суми аліментів, який є меншим, про що вона надавала докази.

                       Сторони в судове засідання не з”явились. Просили розглянути справу без їх участі.

                       Заслухавши доповідь судді, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, якою позов ОСОБА_5 було задоволено, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманої суми аліментів з таких підстав.

                    Задовільняючи позов ОСОБА_5 про повернення відповідачкою безпідставно отриманої суми аліментів, що були стягнуті з нього за судовими рішеннями на утримання їх неповновнолітнього сина, суд не зазначив норм матеріального права, на підставі яких він вирішив цей спір.

                     Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідачки гроші, які вона отримала від нього як аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини в порядку, встановленому для виконання судових рішень, за той час, коли дитина фактично знаходилась на його утриманні. При цьому зазначав, що  його порушене право підлягає захисту на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

                      Встановлено, що спірна сума аліментів була стягнута з позивача на користь відповідачки на підставі судових рішень, що набрали законної сили. Цей факт позивачем не заперечується. За таких обставин, задоволення позовних вимог про повернення аліментів з підстав, передбачених ст.ст.1212, 1213 ЦК України, є неправильним.

                       Згідно із ст.180 СК України батьки зобов”язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аналіз правових норм глави 15 СК України, яка регулює правовідносини, пов”язані з обов”язками батьків утримувати дитину та їх виконання, дозволяє зробити висновок, що право на аліменти має той з батьків, хто виконує цей обов”язок належним чином, з того, хто не виконує обов”язку утримувати дитину, або виконує його неналежно. При цьому, факт проживання дитини з матір”ю чи батьком (якщо вони проживають окремо), звичайно має значення, але в загальному випадку, він не є вирішальним при визначенні права на аліменти.

                        Таким чином, припинення права на аліменти у разі їх стягнення за рішенням суду може бути вирішене тільки у судовому порядку, зокрема на підставі ст.186 СК України, якщо інша сторона ( на користь якої присуджені аліменти) не погоджується припинити примусове стягнення аліментів. Своєчасна подача зацікавленої особи такого позову зупинить примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів, що зробить неможливим їх використання іншим з батьків не за призначенням до вирішення спору судом.

                   З долучених до матеріалів справи копій судових рішень вбачається, що між сторонами тривалий час існував спір про визначення місця проживання дитини.

                   Відповідно до ч.1ст.179 СК України одержані відповідачкою аліменти на дитину, є її власністю. Встановлено, що всі отримані нею аліменти в сумі 6971 грн.28коп. 10.07.2009 року були внесені нею на депозитний банківський рахунок дитини строком на 5 років (а.с.44, 107).

                   Наведене приводить до висновку, що особа, на ім”я якої виплачуюються аліменти на неповнолітню дитину за судовим рішенням, не може бути примушена у судовому порядку до повернення отриманих нею сум аліментів ( за минулий час) тільки з тих підстав, що дитина в цей час фактично проживала з платником аліментів.

                   Оскільки суд першої інстанції вирішив справу в цій частині позовних вимог з порушенням норм матеріального права, рішення підлягає скасуванню саме в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

                   В решті рішення суду сторонами не оскаржене, а тому його законність і обгрунтованість апеляційним судом не перевіряється (ст.303 ЦПК України).

                    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                               ВИРІШИЛА:

                     Рішення Світловодського міськрайонного суду від 7 липня 2010 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення 7 754грн.53коп. одержаних аліментів на дитину, 77 грн.55коп. судового збору, 250 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи і ухвалити нове рішення.

                     В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно одержаних аліментів на дитину – відмовити.

                    В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

                    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: