Справа № 22-4928/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Павелко І.Л.
Категорія: 20 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. – головуючої,
Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретареві – Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 9 квітня 2010 року в цивільній справі за його позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.03.2000 року, в силу обставин, що склалися у зв”язку з необхідністю позичити гроші у третьої особи (ОСОБА_4.), між ним як продавцем і ОСОБА_5 ( на той час його дружиною) як покупцем був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який насправді є мнимим, фіктивним. В порушення усної домовленості між ними відповідачка відмовляється розірвати цей договір, про що йому стало відомо лише у серпні 2008 року. Крім того, вважав цей договір недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону, оскільки при посвідченні цієї угоди нотаріусом був відсутній належний правовстановлюючий документ, що мав би посвідчити його право власності на квартиру.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 9 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає про те, що суд не притягнув до участі в справі нотаріуса, який вчинив посвідчення спірного договору з порушенням норм цивільного законодавства, чим допустив порушення норм процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які позивач посилався в обгрунтування своїх позовних вимог щодо недійсності з підстав його фіктивності та невідповідності вимогам закону договору купівлі-продажу квартири від 28.03.2000 року, укладеного між ним та відповідачкою ОСОБА_5, та про пропуск позивачем строку позовної давності.
З мотивувальної частини рішення суду вбачається, що суд відмовив в позові у зв”язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачкою до винесення рішення (а.с38), - тобто на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.
Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач не довів обставин щодо обов”язку відповідачки розірвати спірний договір після сплати боргу ОСОБА_6 та розірвання 17.10.2000 року договору купівлі-продажу цієї ж квартири від 31.03.2000 року. Обставини, на які позивач посилався в обгрунтування вимог про фіктивність та невідповідність спірного договору вимогам закону були відомі йому або могли бути відомі на час укладення договору. За таких обставин, суд при визначенні початку перебігу строку позовної давності, правильно виходив з того, що відповідно до ч.1ст.261 ЦК України позовна давність починається з дня посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 28.03.2000 року в нотаріальному порядку.
Про обставини, за яких перебіг позовної давності зупиняється, або про причини пропущення позовної давності позивач не заявив, помилково вважаючи, що він не пропустив встановленого ст.257 ЦК України строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.4ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими є безпідставними та не свідчать про такі порушення, які відповідно до ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.
При викладенні мотивувальної частини рішення судом першої інстанції в повній мірі не дотримано вимог п.3ч.1ст.215 ЦПК України щодо посилань на закон, на підставі якого вирішено справу, допущені лексично неправильні з юридичної точки зору вислови, на що обгрунтовано посилається позивач в апеляційній скарзі. Проте, такі порушення не є підставою для скасування рішення, яке по суті є правильним.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 9 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: