Справа № 22-4465/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Мумига І.М.
Категорія: 79 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М.-головуючої,
Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретареві –Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Компаніївського районного суду від 15 червня 2010 року в цивільній справі за його скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції,
ВСТАНОВИЛА:
21 квітня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.
Посилався на те, що постановою державного виконавця від 29 березня 2010 року йому було незаконно відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 22.03.2010 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області для примусового виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 3.02.2010 року в цивільній справі за його позовом до ЗАТ комерційний банк “Приватбанк” про визнання незаконним збільшення процентних ставок за кредитним договором, яким визнано незаконним збільшення процентних ставок по кредитному договору № KGK0GK 01580002 від 17.01.2008 року, зобов”язано відповідача зарахувати в рахунок майбутніх платежів надміру сплачені ним кошти та визнано чинними умови кредитного договору а частині розміру процентної ставки, які діяли на час його укладення, - оскільки зазначеним судовим рішенням зобов”язано відповідача – ЗАТ КБ “ПриватБанк” вчинити певні дії, а саме: зарахувати в рахунок майбутніх платежів за кредитни договором надміру сплачені ним кошти по поверненню кредиту.
Зазначав, що в порушення вимог ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець не надіслав йому вчасно копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Про існування такої постанови він дізнався лише 16.04.2010 року.
Посилаючись на ці обставини, просив визнати бездіяльність Жовтневого ВДВС Дніпропетрівського МУЮ щодо ненадіслання йому як стягувачу копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 29.03.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов”язати Жовтневий ВДВС вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Компаніївського районного суду від 15 червня 2010 року в задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм цивільного процесуального права та постановити нову ухвалу, задовільнивши його скаргу. Вказує на те, що висновок суду про відсутність у виконавчому документі дій примусового характеру, які б мав виконати державний виконавець на виконання судового рішення не відповідає дійсності. Також у виконавчому листі чітко вказано, що зарахування надміру сплачених ним коштів за кредитним договором в рахунок майбутніх платежів має здійснити ПриватБанк. Крім того, суд безпідставно відмовив йому у визнанні незаконною бездіяльності Жовтневого ВДВС, який не надіслав йому в установлений законом строк копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, прийнявши на віру пояснення представника Жовтневого ВДВС про надіслання копії 30.03.2010 року, у той час як він надав докази, що ця постанова була отримана ним лише 22.04.2010 року після його звернення до ВДВС по телефону.
Заявник та особа, дії якої оскаржені, в судове засідання апеляційного суду не з”явилися.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вирішила, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження на підставі п.7 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець виходив з того, що у виконавчому листі №2-175/2009, виданому 22.03.2010 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області, відсутні виконавчі дії примусового характеру, що виключає здійснення виконавчого провадження, а саме: відсутні терміни зобов”язати кого, що зробити.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте державним виконавцем рішення відповідає вимогам ч.2ст.5 та п.7 ст.26 ЗУ “Про виконавче провадження”.
Проте, таке судове рішення не грунтується на належному застосуванні норм чинного законодавства, що регулює умови і порядок виконання рішень суду, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 ЗУ “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, зокрема, є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, п.4ч.1ст.4 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є також, інші, ніж зазначені у пп.1-3ч.1ст.4, заходи, передбачені рішенням.
Статтею 5 Закону зобов”язано державного виконавця вживати заходи примусового виконання рішень, встановленим цим Законом, та вчиняти виконавчі дії неупереджено, своєчасно та повно.
Відповідно до ч.1ст.24 Закону державний виконавець зобов”язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред”явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред”явлений до виконаня до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Статтею 26 Закону встановлені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Так, згідно із п.7ч.1 цієї статті, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження на підставі п.7ч.1ст.26 Закону, державний виконавець Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Єпік С.О. не вказав на наявність таких обставин.
Оскільки виконавчий лист виданий судом відповідно до ст. 368 ЦПК України, державний виконавець має право лише перевіряти його відповідність вимогам ст.19 Закону. Визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі якщо його було видано помилково або якщо обов”язок боржника відсутній повністю або частково із різних причин, провадиться судом в порядку, передбаченому ч.4ст.369 ЦПК України.
У даному випадку державний виконавець Єпік С.О. фактично вирішив питання визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, що є незаконним.
Обгрунтовуючи відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначив, що виконавчий лист не містить, на його думку, виконавчих дій примусового характеру, а саме: йому не зрозуміло, кого суд зобов”язав вчинити дії, у чому конкретно полягають ці дії та у який термін їх слід вчинити. Згідно із ст. 28 Закону, у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз"яснення відповідного рішення ЧИ ЗМІСТУ ДОКУМЕНТА.
Таким чином, державний виконавець незаконно відмовив ОСОБА_4 у відкритті виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом, а суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм цивільного процесуального права.
Разом з тим не підлягає задоволенню скарга ОСОБА_4 в частині визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо ненадіслання йому у встановлений ч.3ст.26 Закону строк постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки сам по собі факт порушення зазначеного строку не є підставою для визнання дій чи бездіяльності державного виконавця неправомірними без порушення права особи на вчинення нею дій, які вона бажає здійснити у зв”язку із такою відмовою.
Враховуючи наведене, скарга ОСОБА_4 на постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження підлягає задоволенню, а постанова від 29.03.2010 року, як неправомірна, – скасуванню із зобов”язанням державного виконавця вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303.304, 307, 312, 387, 388 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити частково.
Ухвалу Компаніївського районного суду від 15 червня 2010 року скасувати і постановити нову ухвалу.
Скаргу ОСОБА_4 задовільнити частково. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції від 29 березня 2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-175/2009, виданому 22.03.2010 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області.
Зобов”язати державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження по вищезазначеному виконавчому листу.
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні скарги в частині визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.
Стягнути з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції на користь ОСОБА_4 37 (тридцять сім) гривень у відшкодування витрат, пов”язаних з розглядом справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: