Справа № 22-4429/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко І.М.
Категорія: 48 Доповідач: Белінська І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. – головуючої,
Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретареві – Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 31 травня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до нього про стягнення аліментів за час навчання,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до свого батька – ОСОБА_4 про стягнення аліментів.
Зазначала, що 20 лютого 2010 року їй виповнилося 18 років, і вона є студенткою 1-го курсу денного відділення комерційної форми навчання Кіровоградського факультету менеджменту і бізнесу Київського університету культури. Після розлучення батьків вона проживає разом з матір”ю – ОСОБА_6 і знаходиться на її утриманні.
Після досягнення нею повноліття відповідач припинив виплату аліментів на її утримання, але вона потребує матеріальної допомоги від нього на час навчання.
Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з відповідача на своє утримання аліменти в розмірі 1000 гривень щомісяця.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 31 травня 2010 року позов задоволено частково: з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти в розмірі 300 гривень щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.03.2010 року і до закінчення нею навчання, тобто до 30.06.2013 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати це рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову через недоведеність обставин справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення норм матеріального права. Вказував на те, що він знаходиться у тяжкому матеріальному становищі, яке не дозволяє йому надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів в бік його зменшення з таких пістав.
Задовільняючи позов частково, суд першої інстанції встановив, що позивачка продовжує навчання після досягнення повноліття і у зв”язку з цим потребує матеріальної допомоги від батьків. Встановлено також, що після припинення відповідачем сплати аліментів на утримання позивачки у зв”язку із досягненням нею повноліття, остання знаходиться на повному утриманні своєї матері. Матеріальне становище обох батьків позивачки є доволі тяжким, проте, суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач має можливість надавати своїй повнолітній дочці матеріальну допомогу.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що через його тяжке матеріальне становище він взагалі невзмозі надавати позивачці матеріальну допомогу, можуть бути взяті до уваги лише частково, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність такої можливості. Так, відповідач має постійне місце роботи, його середній заробіток складає 1250 гривень ( після відрахувань). Відповідач одружений, проживає разом з дружиною, яка, будучи працездатною, не працює, та з неповнолітньою дочкою дружини від її першого шлюбу. Відповідач та його дружина дійсно хворіють на хронічні захворювання, проте вони не визнані в установленому порядку непрацездатними. Суду не надано доказів того, що сім”я відповідача не має можливості отримувати аліменти від батька неповнолітньої дитини або матеріальної допомоги на її утримання від держави. Крім того, відповідач має можливість отримувати дохід від 10, 28 га землі, що перебуває у його власності, про що надано докази в судовому засіданні ( а.с.56-57).
При визначенні розміру аліментів враховується також матеріальне становище матері позивачки, яка має практично таку ж як і відповідач заробітну плату. На її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, на яку вона одержує матеріальну допомогу, як одинока мати, в розмірі 190 гривень щомісяця (а.с.4-5).
Вартість одного року навчання позивачки становить 5500 гривень (ас.8).
Визначений судом першої інстанції розмір аліментів є дещо неспіврозмірним з матеріальним становищем відповідача, яке він має на час розгляду справи. Колегія суддів вважає, що і сама позивачка має потурбуватись про своє матеріальне утримання, оскільки обоє батьків мають дохід, що межує з прожитковим мінімумом. Крім того, на їх утриманні фактично знаходяться і інші члени їх сімей.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів слід зменшити до 200 гривень щомісяця. Не зважаючи на те, що відповідач має регулярний дохід, розмір аліментів доцільніше визначити у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1ст.200, ст.182, ст.184 СК України, при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі положення ч.2ст.182 СК України щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину не застосовується, а тому встановлення рішенням суду першої інстанції обмеження мінімального розміру аліментів є незаконним.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог ст. 199 СК України, але, при визначенні розміру аліментів неправильно застосував положення ст.200 СК України, що є підставою для зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 31 травня 2010 року змінити в частині визначення розміру аліментів:
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти в розмірі 200 гривень щомісяця. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі 20 днів з дня після набрання ним законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: