Справа № 22-ц-24150 2010 р. Головуючий 1 інстанції:
Штих Т.В.
Категорія: право власності Доповідач: Малінська С.М.
Рішення
іменем України
25 жовтня 2010р.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого - судді- Малінської С.М.
суддів - Тичкової О.Ю. , Швецової Л.А.
при секретарі : Потюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною
скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2008 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності ,-
ВСТАНОВИЛА:
15 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовною заявою до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення №№ 4-1, 4-2, 4-3, 4-4 , 4-5 загальною площею 112 , 5 кв.м ,які розташовані на першому поверсі літ. «А-2» за адресою : АДРЕСА_1
Позивач посилався на те , що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2008 року за № 788 , посвідченого приватним нотаріусом Руденко О.Є. 12.02.2008 року , реєстровий № 788 (а.с.15-16).
Позивачем з метою здійснення господарської діяльності була здійснена реконструкція та перепланування цієї квартири з прибудовою з окремим входом , тим самим створено нове майно ,на яке позивач просить визнати за ним право власності у відповідності до ст. 383 ЦК України.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено , визнано за ним право власності на нежитлові приміщення , колишньої квартири № 4 , з влаштованим окремим входом , які розташовані на першому поверсі без підвальної частини АДРЕСА_1 , а саме : приміщення №№ 4-1, 4-2, 4-3, 4-4 , 4-5 загальною площею 112 , 5 кв.м.
Не погодившись з висновками суду , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області подала апеляційну скаргу , у якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог , оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Вислухавши суддю-доповідача , осіб , що приймали участь у справі , дослідивши матеріали справи , судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити , рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 , 5 ст.74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
У разі ненадання особами , які беруть участь у справі , інформації щодо їх адреси , судова повістка надсилається : фізичним особам , які не мають статусу підприємців , - за адресою їх місця проживання чи місця перебування , зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб , які беруть участь у справі , за такою адресою , вважається , що судовий виклик вручено їм належним чином.
Розгляд справи відкладався неодноразово із-зі неявки в судове засідання позивача , який повідомлявся належним чином , але судові повістки поверталися поштовими відділеннями у зв’язку з закінченням строку зберігання.
Оскільки іншої адреси позивач суду не надав , за вказаною у позовній заяві адресою ОСОБА_2 не знаходиться , то судова колегія у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважає , що судовий виклик вручено позивачу належним чином.
Задовольняючи позовні вимоги і визнаючи за позивачем право власності нежитлові будівлі , суд першої інстанції послався на ч.2 ст. 383 ЦК України , якою передбачено , що
власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміну у квартирі за умови , що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Але з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення не прийняв до уваги вимоги п.3 ч. 2 ст. 331 ЦК України , яка передбачає , якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації , право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до ст.22 ЗУ « Про основи містобудування» , забудова земельних ділянок , що надаються для містобудівних потреб , здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку , передбаченому законом , та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно до ч.ч. 1-3 ст. 376 ЦК України житловий будинок , будівля , споруда , інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети , або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту , або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа , яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно забудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою , яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була їй відведена для цієї мети , за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1; 2 ст. 8 ЖК УРСР перевід придатних для проживання жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі , як правило , не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів , зазначених у частині другій статті 7 ЖК УРСР (за рішенням виконавчого комітету обласної , міської ( міста республіканського підпорядкування) Ради .
Матеріали справи свідчать , що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі –продажу договору купівлі-продажу від 20.02.2008 року за № 788 , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 12.02.2008 року , реєстровий № 788 (а.с.15-16). На власний розсуд , без дозволу компетентних органів позивач зробив реконструкцію жилого приміщення з метою здійснення господарської діяльності.
Матеріали справи не містять рішень уповноважених органів щодо переведення спірної жилої квартири у нежитлове приміщення , а також рішення щодо виділення позивачу земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно , належного дозволу чи належно затвердженого проекту компетентних органів щодо проведення реконструкції житлового приміщення.
За таких обставин судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити , рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7-8 ЖК УРСР , ст. 22 ЗУ « Про основи містобудування» , ст. ст.331, 376 ; 383 ЦК України ; 292 ; 294-296; 303 ; 304 ; 307,309 ;313-315 ; 317 ; 319; 325 ЦПК України , судова колегія ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області задовольнити .
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2008 року скасувати .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
судді :