№ 2- 1155 / 2010  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 травня  2010 року    Дарницький районний  суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                        Ящук Т.І.

при секретарі                                                  Жиленко Ю.Г.

з участю представника позивача                  Пєвцової О.П.

відповідачів                                                     ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом   Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3    про виселення без надання іншого жилого приміщення,-

встановив:

    Позивач Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»  звернувся до  суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на наступні обставини. На підставі ордеру № 1170 від 19.09.1990 року відповідачці ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3 було надано житло – кімнату № 19 у відомчому гуртожитку підприємства  за адресою : АДРЕСА_1. Також в зазначеній кімнаті зареєстрована неповнолітня донька відповідачки – ОСОБА_3

    Крім того, ОСОБА_2 разом з дітьми  самоправно зайняла кімнату № 25 у зазначеному гуртожитку, де вони проживають до даного часу та відмовляються її звільняти. Відповідачі були повідомлені про необхідність звільнення кімнати № 25 у добровільному порядку, однак до даного часу   вони займану житлову площу не звільнили.  Відмова відповідачів виселитись з даної кімнати порушує права позивача  на вільне розпорядження належною йому житловою площею в гуртожитку , керівництво підприємства обмежене в можливості забезпечити житлом діючих працівників підприємства.

    В судовому засіданні представник позивача Пєвцова О.П. позовні вимоги  про виселення відповідачів разом з неповнолітньою ОСОБА_3 без надання їм іншого жилого приміщення підтримала та просила позов задовольнити , а також стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.

    В судовому засіданні  відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали та просили у задоволенні позову відмовити. Пояснили, що  кімната № 25 була вільною та не була придатною для проживання, вони зробили у кімнаті ремонт і стали там проживати, оскільки в кімнаті № 19 , де вони мешкають , їм стало тісно ,  враховуючи , що діти відповідачки ОСОБА_2  різної статі.

    Вислухавши  представника  позивача та відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

    На балансі  філії позивача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»  знаходиться гуртожиток, розташований за адресою :  АДРЕСА_1.

    Статус даної будівлі як гуртожитку підтверджується  листом начальника Квартирно-експлуатаційного управління № 303/25/1/764  від 12.05.2008 року, копією балансу на 31.12.2008 року  ФДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135 ДБК, довідкою № 193 від 25.08.2009 року, виданої директором ФДП МОУ «Укрвійськбуд» - 135-й ДБК ( а.с. 6- 9)

    В листі від 12.05.2008 року начальник Київського квартирно-експлуатаційного управління  зазначив, що будівлі, серед яких будівля за адресою АДРЕСА_1, згідно обліку Київського КЕУ (форма 400) , рахуються як гуртожитки. Дані будівлі  згідно наказу начальника розквартирування військ і капітального будівництва ЗС – начальника Головного КЕУ МОУ від 01.12.2000 року № 103 та акту прийому-передачі від 06.12.2000 року були передані на балансовий облік  ДП «Укрвійськбуд» ( а.с. 9).

    Розпорядженням Дарницької районної в м. Киві державної адміністрації № 986  від 27.09.2007 року  «Про затвердження дислокації житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Дарницькому районі м. Києва»  будинок АДРЕСА_1 віднесено до відомчих гуртожитків.

    Відповідно до ордеру № 1170 від 19.09.1990 року, службовцю ОСОБА_5 ( колишньому чоловікові відповідачки ОСОБА_2)   було надано тимчасовий ордер Київською квартирно-експлуатаційною частиною на право заняття  кімнати № 19 в гуртожитку  по АДРЕСА_2,  площею 16,0 кв.м., з сім’єю 3 особи :  він, дружина ОСОБА_2 , 1964 р.н., та син ОСОБА_3, 1990 р.н. ( а.с. 5)

Відповідно до розпорядження Представника Президента України  в Дарницькому районі м. Києва № 70 від 18.05.1992 року будинок № 2 по вул. Бориспільській  був перенумерований на будинок АДРЕСА_1.

    Як вбачається з довідки форми № 3 від 12.08.2009 року, у кімнаті № 19, площею 16,0 кв.м. у гуртожитку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають три особи : ОСОБА_2 та члени її сім’ї – син ОСОБА_3, 1990 р.н. та дочка ОСОБА_6, 1994 р.н.    Відповідачі зареєстровані за вказаною адресою 10.12.1993 року, а неповнолітня дочка відповідачки – з 06.07.2001 року  ( а.с. 3).  

    Згідно з довідкою № 190 від 21.08.2009 року, виданою інспектором відділу кадрів філії ДП МОУ «Укрвійськбуд»  - «135 домобудівельний комбінат», ОСОБА_2 за період проживання в гуртожитку на підприємстві не працювала ( а.с. 21).

    В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали  ту обставину, що вони   проживають також  і в  кімнаті № 25.

    Також вказана обставина була встановлена  рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.07.2004 року по справі № 2-2465/04 за позовом ДП МОУ «Укрвійськбуд» до ОСОБА_2 про виселення , а саме , що ОСОБА_2 самовільно зайняла кімнату № 25 в гуртожитку по АДРЕСА_1. Вказаним рішенням суду відповідачку виселено із зазначеної кімнати ( а.с. 23).

    Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, дане рішення не було своєчасно звернуто до виконання, строки звернення до виконання пройшли, тому позивач змушений був повторно звернутися до суду з позовом  про виселення.

Статтею 127 ЖК України передбачено, що гуртожитки використовуються для проживання у них робітників, службовців, студентів, учнів , а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до ст. 128 ЖК України, жила площа надається в гуртожитку за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи , організації та відповідного профспілкового комітету. Згідно з ст. 129 ЖК України, на підставі рішення  про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення  на надану площу.

    В судовому засіданні відповідачами  не надано доказів , що вони  в установленому порядку були  поселені  в кімнату № 25 гуртожитку по АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_2 визнала  , що  спеціальний ордер на вселення її до спірної  кімнати  не видавався.

    Відповідно до п. 44 Примірного положення про гуртожитки , затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 року, громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

    Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку, що відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітня дочка відповідачки – ОСОБА_3  без законних підстав проживають у кімнаті № 25  гуртожитку по АДРЕСА_1, а тому , оскільки вони не бажають добровільно звільняти займану ними кімнату , то підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно солідарно стягнути судові витрати по справі в розмірі  45 грн. 50 коп., що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 37 грн.

На підставі викладеного , ст. 9, 47, 48, 61-64 , 109, 125, 127- 132 Житлового кодексу України, п. 44 Примірного положення про гуртожитки , затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 року , керуючись ст. ст. 3, 10,11, 57,60, 209, 212, 213, 215 , 218  ЦПК України суд -,

вирішив:

    Позов  Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - задовольнити.

    Виселити ОСОБА_2 , 1964 р.н.,  з неповнолітньою  ОСОБА_6 , 1994 р.н.  ,  ОСОБА_3, 1990 р.н.,    із займаного ними жилого приміщення – кімнати  № 25 в гуртожитку , розташованого  за адресою:  АДРЕСА_1  , без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути  з  ОСОБА_2, ОСОБА_3   солідарно на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» судові витрати у розмірі 45 (сорок п’ять )  грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                                  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  у   строк, встановлений  статтею  294  ЦПК України,  рішення  суду набирає законної сили  після  закінчення  цього  строку.  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя :