Справа № 2-о-69/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

                2 листопада 2010 року         Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді -                     В.С. КСЕНОФОНТО В А  

 при секретарі -                         В.І. ОКОЛІТІ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи  Іваньківської сільської ради Маньківського району, Управління пенсійного фонду Маньківського району Черкаської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, суд –

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 27.08.2010 року заявникові виповнилося 60 років і згідно з чинним законодавством він почав оформляти документи на пенсію. У нього є дві трудові книжки, перша була видана 26.02.1966 року російською мовою на ОСОБА_1, 1950 р.н., а друга в 1979 році українською мовою на ОСОБА_1 1950 р.н.. У другій трудовій книжці було виправлено прізвище на вірне, а в першій не виправлено в зв’язку з тим що підприємства «Іваньківський цукровий завод» вже не існує, замість нього є ДП «Іваньківський цукровий завод». Прізвище ОСОБА_1 було вказано і у військовому квитку і у архівах Іваньківських під’їздних колій та Іваньківського цукрового комбінату. 11.02.2000 року позивач отримав паспорт Громадянина України у якому його прізвище, ім’я та по-батькові вказано ОСОБА_1, а російською – ОСОБА_1. Відповідно до довідки Іваньківської сільської ради – ОСОБА_1, 1950 р.н., Пасьменко Степан Павлович, 1950 р.н. та ОСОБА_1, 1950 р.н. являється однією і тією ж особою. Однак оформити пенсію він не може, оскільки в трудових книжках вказані різні прізвища, що і змусило заявника звернутись з відповідною заявою до суду.

Заявник в судовому засіданні наполягав на задоволенні заявлених вимог.

Представник Іваньківської сільської ради та представник Управління Пенсійного фонду в Маньківському районі в судове засідання не з’явились, але надали суду заяви в яких просили справу слухати в їх відсутності та не заперечували проти задоволення вимог заявника.

Суд, вислухавши заявника, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне вимоги заявника задовольнити згідно вимог ст. 256 ЦПК України, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що 27.08.2010 року заявникові виповнилося 60 років і згідно з чинним законодавством він почав оформляти документи на пенсію. У нього є дві трудові книжки, перша була видана 26.02.1966 року російською мовою на ОСОБА_1, 1950 р.н., а друга в 1979 році українською мовою на ОСОБА_1 1950 р.н.. У другій трудовій книжці було виправлено прізвище на вірне, а в першій не виправлено в зв’язку з тим що підприємства «Іваньківський цукровий завод» вже не існує, замість нього є ДП «Іваньківський цукровий завод». Прізвище ОСОБА_1 було вказано і у військовому квитку і у архівах Іваньківських під’їздних колій та Іваньківського цукрового комбінату. 11.02.2000 року позивач отримав паспорт Громадянина України у якому його прізвище, ім’я та по-батькові вказано ОСОБА_1, а російською – ОСОБА_1. Відповідно до довідки Іваньківської сільської ради – ОСОБА_1, 1950 р.н., Пасьменко Степан Павлович, 1950 р.н. та ОСОБА_1, 1950 р.н. являється однією і тією ж особою. Однак оформити пенсію він не може, оскільки в трудових книжках вказані різні прізвища, а тому вимоги викладені в заяві підлягають до повного задоволення.

Керуючись ст. ст. 256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Встановити факт, що видана 26.02.1966 року російською мовою на ім’я ОСОБА_1, 1950 р.н. трудова книжка належить ОСОБА_1, 1950 року народження.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.

СУДДЯ                             В.С. КСЕНОФОНТОВ