Справа № 11 – 542/10 Головуючий по першій інстанції Ушаков М.М.
Категорія: ч. 3 ст. 186 КК України Доповідач Оксентюк В.Н.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 02 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Оксентюка В.Н.,
суддів: Матата О.В., Опейди В.О,
з участю прокурора: Смолюка Б.С.,
захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Нововолинського міського суду від 06 серпня 2010 року, яким ,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, гр. України, з середньою освітою, не працює, не одружений, раніше судимий:
вироком Нововолинського міського суду від 03 січня 2003 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 08 квітня 2008 року, невідбутий строк 1 рік 10 місяців 6 днів, -
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Нововолинського міського суду від 03.01.2003 року – 1 рік 10 місяців 6 днів позбавлення волі, остаточно призначено до відбуття ОСОБА_5 5 (п’ять) років позбавлення волі.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець АДРЕСА_2, житель АДРЕСА_3, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, підприємць, неодружений, раніше судимий вироком Нововолинського міського суду від 06 травня 2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, -
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_5 залишено попередній – утримання під вартою, а засудженому ОСОБА_4 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту. Засудженого ОСОБА_4 взято під варту у залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено з часу його затримання – з 27 жовтня 2009 року, засудженому ОСОБА_4 – з моменту приведення вироку до виконання. Зараховано ОСОБА_4 у строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 20 листопада 2009 року по 26 листопада 2009 року.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з кожного по 243 (двісті сорок три) грн. судових витрат в доход держави.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати , –
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те, що 19 листопада 2009 року, приблизно об 19-00 годині вечора, перебуваючи АДРЕСА_4, діючи умисно за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадення чужого майна через вхідні двері проникли у житловий будинок потерпілого ОСОБА_6 Там застосували до нього насильство яке не є небезпечне для життя і здоров’я та відкрито заволоділи його грошима в сумі 1 600 грн., спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
В поданій адвокатом ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та адвокатам ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляціях вказується на те, що обвинувальний вирок побудовано лише на суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_6. Розглянувши справу у відсутності потерпілого суд вказаних суперечностей не усунув, чим допустив неповноту судового слідства.. Протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 та розписка ( а.с. 24,29 ) не відповідають вимогам закону, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Явка з повинною ОСОБА_5, протокол його допиту як підозрюваного та обвинуваченого, в яких він визнавав вину проведені без участі захисника, а таму також не можуть братись до уваги. Досудовим слідством не знайдено викрадених грошей, не проведено очних ставок потерпілого з обвинуваченими. Крім того, зазначають, що на засуджених під час досудового слідства чинився психологічний тиск, а тому вони вимушені були визнати вину у вчиненні злочину якого не вчиняли.
Прохають вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В особистій апеляції засуджений ОСОБА_5 просить пом’якшити призначене йому покарання.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3, які свої апеляції підтримали, просили вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, міркування прокурора, який поданих апеляцій не визнав і просив вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Дії засуджених кваліфікував за ч. 3 ст. 186 КК України, як грабіж вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням в житло і така кваліфікації їх дій є правильною..
Винність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у даному злочині стверджується зібраними та перевіреними судом першої інстанції доказами, а саме:
Протокол-заявою потерпілого про вчинення злочину з якої вбачається, що 19.11.2009 року приблизно біля 19 год. до нього в будинок увірвалися невідомі особи, які нанесли йому побої - удари руками по обличчю, а після цього відкрито заволоділи його грошима в сумі 1 600 грн. та втекли з місця події ( а.с. 7 ).
Показання потерпілого в цій частині об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи згідно якого на тілі потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у виді синця навколо лівого ока та множинні садна в ділянці обличчя ( а.с. 55 ).
Аналогічні показання ОСОБА_6 дав при допиті його у якості потерпілого. При цьому він додатково пояснив, що 21.11.2009 року до нього приходила дружина ОСОБА_5 з іншою невідомою йому особою, які пропонували відшкодувати завдані злочином збитки та витрати за лікування. 14.12.2009 року до нього прийшов ОСОБА_4 і вони вдвох поїхали до адвоката ОСОБА_4 Там, в рахунок погашення матеріальної шкоди ОСОБА_4 передав йому 100 дол. США, а мати ОСОБА_5 800 гривень. Після цього він написав письмову розписку про відсутність у нього до них претензій (а.с. 7, 8, 22).
Об’єктивність показань потерпілого ОСОБА_6 стверджується приєднаною до справи письмовою розпискою про відшкодування йому завданої злочином шкоди. ( а.с. 29 ).
При відтворенні обстановки та обставин подій ОСОБА_6 також підтвердив свої показання і детально розповів при яких обставинах був вчинений щодо нього злочин. ( а.с. 26-28 ).
Об’єктивність показань потерпілого підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_7, яка ствердила, що 19.11.2009 року біля 19 години вечора вона у будинку почула шум. Намагалась вийти з кухні, але цього зробити не змогла, оскільки хтось утримував її двері з середини кімнати. Зайшовши через певний час у житлову кімнату де відпочивав її син, вона виявила розкидані по кімнаті речі. ОСОБА_6 лежав побитий на ліжку. Останній повідомив її, що невідомі особи викрали у нього гроші (а.с.14).
Допитані на досудовому слідстві та у суді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що 20.11.2009 року ОСОБА_6 пояснював їм, що 19.11.2010 року невідомі особи у масках напали на нього у житлову будинку, нанесли тілесні ушкодженні і викради 1600 гривень. На обличчі у потерпілого були синці.
Свідок ОСОБА_11 ствердила, що її співмешканець – ОСОБА_4 19.11.2009 року мав їхати в село до матері. Прийшов він до дому об 03-00 годині ночі, пояснив, що був з друзями і до матері не їздив.
Винність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину також стверджується визнавальними показаннями ОСОБА_5 та частково визнавальними показаннями ОСОБА_4, які вони давали в ході досудового слідства.
Так, у власноруч написаній явці з повинною ОСОБА_5 визнав, що 19.11.2009 року з метою викрадення грошей, він разом із ОСОБА_4 проникли в будинок ОСОБА_6, нанесли останньому тілесні ушкодження та вимагали у нього гроші . (а.с. 58)
Аналогічні показання ОСОБА_5 дав при допиті його як підозрюваного ( а.с. 62 ) та обвинуваченого з участю його захисника ( а.с. 95-96 ). З вказаних показань вбачається, що даний злочин він вчинив у за попереднім зговором та у групі з ОСОБА_4
Наведені вище показання ОСОБА_5 щодо обставин вчинення ним та ОСОБА_4 злочину узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, висновком судово-медичної експертизи щодо потерпілого та іншими матеріалами справи, що свідчить про достовірність показань ОСОБА_5, які він дав на перших етапах досудового слідства.
В подальшому та протягом усього досудового слідства і у суді ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свої показання змінили і пояснили, що у житловий будинок до потерпілого ОСОБА_6 заходили, щоб позичити у нього гроші, але останній грошей їм не позичив.
Суд першої інстанції дав оцінку показанням ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які вони дали на досудовому слідстві та у суді і визнав достовірними визнавальні показання ОСОБА_5, які він дав на досудовому слідстві, навів мотиви такого рішення та докази, на підставі яких він прийшов до такого висновку.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах справи, підтверджуються сукупністю зібраних і перевірених доказів і є правильними.
Суд першої інстанції перевірив доводи підсудних та їх захисників про використання слідчим недозволених методів досудового слідства та здійснення на них психологічного тиску і вони не знайшли свого підтвердження. Вказані доводи об’єктивно спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та постановою помічника прокурора м. Нововолинська про відмову у порушенні кримінальної справи щодо слідчого та оперативних працівників кримінального розшуку Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області ( а.с. 219 ).
Жодних інших даних, які би свідчили про застосування недозволених методів досудового слідства апелянти у своїх апеляціях не навели, а тому колегія суддів судової палати вважає, що їх доводи у цій частині є безпідставні.
З вироку суду та матеріалів кримінальної справи встановлено, що після затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 їм було роз’яснено право на захист. Останні він участі захисника на даній стадії досудового слідства відмовились з особистих мотивів. Вказані обставини стверджуються відповідними протоколами ( а.с. 63-64; 73-74; 77-78; ). Жодних доказів того, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 вимушено відмовились від захисника чи мали право на обов’язкову участь захисника у справі немає, а тому твердження апелянтів про порушення під час досудового слідства їх права на захист є також безпідставні.
Показання потерпілого ОСОБА_6 не мають суттєвих суперечностей щодо часу, місця та інших обставин злочину. Ці показання узгоджуються та об’єктивно підтверджуються рядом інших доказів, а тому твердження апелянтів про те, що обвинувальний вирок побудований лише на суперечливих показаннях потерпілого не відповідають фактичним обставинам справи.
Протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 від 14.12.2009 року проведений у відповідності до вимог ст..171 КПК України, а тому згідно до вимог ст..65 цього Кодексу вказаний доказ є належний і допустимий.
Досудовим слідством та судом з достовірністю встановлено походження розписки потерпілого ОСОБА_6 від 14.12.2009 року ( а.с. 29 ). Будь-яких сумнівів істинності даної розписки також немає, а тому доводи адвоката ОСОБА_2 про недопустимість даного документа є безпідставні.
Досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, усі докази по справі здобуті законним шляхом. Покладені в основу обвинувального вироку докази є належними і допустимими.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував характер, суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, осіб винних у їх сукупності. До пом’якшуючих покарання обставин суд відніс добровільне відшкодування потерпілому матеріальної шкоди. До обтяжуючих покарання обставин – вчинення злочину щодо особи похилого віку. Суд першої інстанції також врахував, що ОСОБА_4 раніше вчиняв аналогічний умисний злочин, а ОСОБА_5 злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання за попереднім вироком.
З урахуванням цих обставин прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання засуджених можливе лише у місцях позбавлення волі і такі висновки є правильними.
Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України є необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок суду є умотивованим.
Підстав для скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд чи зміни вироку і пом’якшення засудженим покарання, колегія суддів судової палати не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Нововолинського міського суду від 06 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_3 – без задоволення.
Головуючий
( підпис )
Судді
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області В.Н. Оксентюк.