Справа № 2-6021/09

0531

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 року

Куйбишевський районний суд міста Донецька в складі:

головуючого – судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі – Чебоксаровій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки,

  В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 34153,32 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 05.11.2009 року складає 267356,50 гривень, мотивуючи тим, що 23.01.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11109932000. Відповідно до умов цього договору позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 30388,00 швейцарських франків на строк з 23.01.2007 року по 23.01.2014 року

Прийняті зобов’язання за кредитним договором, щодо повернення кредиту та сплати відсотків ОСОБА_1 не виконав, у зв’язку з чим станом на 05 листопада 2009 року заборгованість складає 34153,32 швейцарських франків.

23 січня 2007 року, з метою забезпечення виконання вищевказаного договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1, позивачем було укладено договір поруки         № 88329 з ОСОБА_2, відповідно до якого остання зобов’язалася солідарно перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 договірних зобов’язань.  

Від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки, в якій вона просить визнати недійсним договір поруки № 8832923 від 23.01.2007 року, який укладений між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», мотивуючи тим, що у відповідності до п. 2.1 договору поруки, кредитор не має права без згоди поручителя  змінити умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується об’єм відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору  (шляхом підписання поручителем) та/чи отримання його письмової згоди з такими змінами.

Згідно з наданої розшифровки розрахунку заборгованості по відсоткам, встановлено необґрунтоване збільшення відсоткової ставки з 9,2 % річних до 18,4 % з 12.03.2008 року. Згоди чи повідомлень про збільшення відсотків банком отримано не було, у зв’язку з чим, зміна розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Представник позивача за основним позовом в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач за основним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти їх задоволення, але пояснив, що 4442,75 гривень, які позивачем не були враховані при визначені суми боргу оскільки вказана сума була залишена у позивача при перерахуванні вартості автомобілю.

У судовому засіданні відповідачка за основним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала взагалі, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з неї.

Представник відповідачки за основним позовом ОСОБА_3 теж просила в задоволенні позивних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала, пояснила, що 23.01.2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки № 88329, у відповідності до якого вона виступила поручителем перед банком по зобов’язанням, які витікають з кредитного договору № 11109932000 від 23.01.2007 року за боржника ОСОБА_1.

У відповідності до п. 2.1 договору поруки, кредитор не має права без згоди поручителя  змінити умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується об’єм відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору  (шляхом підписання поручителем) та/чи отримання його письмової згоди з такими змінами. 24.11.2009 року від банку на її адресу надіслано позовну вимогу з вимогою про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_1 суми боргу по кредиту у розмірі 34153,32 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 05.11.2009 року складає 267356,50 гривень.  

Згідно з наданої розшифровки розрахунку заборгованості по відсоткам, встановлено необґрунтоване збільшення відсоткової ставки з 9,2 % річних до 18,4 % з 12.03.2008 року. До теперішнього часу банком не було надано жодного письмово документу, який підтверджує факт надіслання на її адресу письмового повідомлення про збільшення відсотків. Відсутність письмової згоди на зміну умов основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується об’єм відповідальності поручителя. У зв’язку з чим, є всі правові підстави, застосовувати ч. 1 ст. 559 ЦК України, відповідно якої зміна зобов’язань без згоди поручителя, збільшує його відповідальність. Таким чином, поручительство припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.  

У зв’язку з чим, зміна розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 546 ЦК України поручительство є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань, таким чином, договір поруки існує для забезпечення основного зобов’язання. Договір поруки укладається у письмовій формі та відповідно, всі доповнення, зміни та інше, також потребують дотримання письмової форми. На договір поруки розповсюджуються всі вимоги, що стосуються дійсності угоди.

Такі ж вимоги підтримала представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3, вважає, що ОСОБА_2 не повинна бути відповідачем за основним позовом, оскільки договорі поруки було укладено з порушенням закону. ОСОБА_2 взагалі не знала про його існування, а саме, будь-яких документі та змін не отримувала, так само, як і відповідач.  

Представник відповідача АКІБ «УкрСиббанк» за зустрічним позовом позовні вимоги не визнав та пояснив, що порушень зі сторони банку не було, договір було укладено згідно вимог чинного законодавства, порушень зі сторони банку не було, у зв’язку з чим, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги за зустрічним позовом визнав, пояснив, що ані він, ані ОСОБА_2, яка є його колишньою дружиною, не отримувала від банку будь-яких пропозицій стосовно зміни умов договору.

Суд, допитавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги за основним позовом підлягаючим частковому задоволенню та позовні вимоги за зустрічним позовом підлягаючими задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:

23.01.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11109932000. Відповідно до умов цього договору позивач надав відповідачу          ОСОБА_1 кредит в сумі 30388,00 швейцарських франків на строк з 23.01.2007 року по 23.01.2014 року.

Згідно п. п. 1.2.2, 1.3.4 та графіку погашення кредиту, ОСОБА_1 зобов’язався щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, здійснювати повернення частини кредиту, а також сплачувати нараховані відсотки за користування кредиту

Прийняті зобов’язання за кредитним договором, щодо повернення кредиту та сплати відсотків ОСОБА_1 не виконав, у зв’язку з чим станом на 05 листопада 2009 року прострочені заборгованість становить 27144,27 швейцарських франків, з яких:

- 21459,79 швейцарських франків – прострочена заборгованість за кредитом;

- 5684,48 швейцарських франків – прострочена заборгованість по відсотках.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених договором, зокрема термінів повернення кредиту та/або термінів сплати відсотків за кредит позивач має право вимагати достроково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені

Станом на 05.11.2009 року розмір пені за кредитним договором складає 7009,05 швейцарських франків.

23 січня 2007 року, з метою забезпечення виконання вищевказаного договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1, позивачем було укладено договір поруки         № 88329 з ОСОБА_2, відповідно до якого остання зобов’язалася солідарно перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 договірних зобов’язань.

Судом встановлено, що 23.01.2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки № 88329, у відповідності до якого вона виступила поручителем перед банком по зобов’язанням, які витікають з кредитного договору № 11109932000 від 23.01.2007 року за боржника ОСОБА_1.

У відповідності до п. 2.1 договору поруки, кредитор не має права без згоди поручителя  змінити умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується об’єм відповідальності поручителя.

24.11.2009 року ОСОБА_2 отримано позовну вимогу з вимогою про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_1 суми боргу по кредиту у розмірі 34153,32 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 05.11.2009 року складає 267356,50 гривень.  

Відповідно наданої розшифровки розрахунку заборгованості по відсоткам, встановлено необґрунтоване збільшення відсоткової ставки з 9,2 % річних до 18,4 % з 12.03.2008 року. До теперішнього часу банком не було надано жодного письмово документу, який підтверджує факт надіслання на адресу відповідачів письмового повідомлення про збільшення відсотків. Відсутність письмової згоди на зміну умов основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується об’єм відповідальності поручителя. У зв’язку з чим, є всі правові підстави, застосовувати ч. 1 ст. 559 ЦК України, відповідно якої зміна зобов’язань без згоди поручителя, збільшує його відповідальність. Таким чином, поручительство припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.  

Зміна розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 546 ЦК України поручительство є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань, таким чином, договір поруки існує для забезпечення основного зобов’язання, відповідно до ст. 553 ЦК України договір поруки укладається у письмовій формі та відповідно, всі доповнення, зміни та інше, також потребують дотримання письмової форми, оскільки на договір поруки розповсюджуються всі вимоги, що стосуються дійсності угоди.

Суду представником позивача надано список згрупованих рекомендованих відправлень як на ім’я відповідача, так і на ім’я відповідачки за основним позовом. Але у цьому списку на ім’я відповідача взагалі вказано іншу адресу, це також підтверджується поштовим штемпелем.

Доводи представника позивача проте, що відповідачка отримала вказану кореспонденцію та факт отримання, судом не може бути прийнято, оскільки повідомлення має іншу адресу. Відповідачка заперечує належність свого підпису на повідомленні, а стосовно направлення таких змін до договору на ім’я відповідачки представником позивача взагалі не надано.    

Таким чином, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом доказаними та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати гроші (кредит) позичальникові у розмірі та ну умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Керуючись ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

             Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту, у відповідності зі ст. 530 ЦК України якщо зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь – який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

    На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, у відповідності зі ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

    Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зобов’язаний сплати позивачу заборгованість за кредитним договором у розмірі 34153,32 швейцарських франків, що складається з:  

- 21459,79 швейцарських франків – прострочена заборгованість за кредитом;

- 5684,48 швейцарських франків – прострочена заборгованість по відсотках.

    - 7009,05 швейцарських франків – пеня.

    Доводи відповідача ОСОБА_1 про виключення з суми боргу 4443,75 гривень є необґрунтованими та недоказаними.

    Таким чином суд вважає, що оскільки договір поруки визнано недійсним, то сума боргу підлягає стягненню з ОСОБА_1.  

На підставі ст.ст. 525-527, 530, 543, 553, 611, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором, а саме: 21459,79 швейцарських франків – прострочена заборгованість за кредитом, 5684,48 швейцарських франків – прострочена заборгованість по відсотках, 7009,05 швейцарських франків – пеня, а всього 34153,32 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 05.11.2009 року складає 267356,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» державне мито в сумі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 гривень, а всього 1820,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки, задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір поруки № 8832923 від 23.01.2007 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

               Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо  його не скасовано, набуває законної чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя