Справа № 33-316/10                                               Категорія: ст. 122 - 2 КУпАП

Головуючий суду першої інстанції:                   Рудяк О.С.

Головуючий апеляційного суду:                        Гребенюк В.І.

                                                     ПОСТАНОВА

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2010 року Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

        Головуючого судді                                     Гребенюк В.І.

        При секретарі судового засідання         Красюк А.М.

        За участю особи, яка притягнута до

        адміністративної відповідальності        ОСОБА_2

        розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на постанову судді Заводського районного суду м.  Миколаєва від 02 липня 2010 року, якою

        ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баку Азербайджану, громадянина України, працюючого директором приватного підприємства «Керамік», проживаючого по АДРЕСА_1

        - притягнуто до адміністративної відповідальності за                                         ст. 122 - 2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді         позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на три місяці.

        Згідно постанови судді 25.05.2010 року о 13.40 год. на 312 км. автодороги Дніпропетровськ – Миколаїв ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Шевроле – Ніва» держ. номер НОМЕР_1, в порушення вимог п. 2.4 ПДР, не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку, яка подавалася жезлом, зміст якої був водієві зрозумілий, а продовжив рух, збільшуючи швидкість. Транспортний засіб був зупинений шляхом переслідування.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.  Вважає, що тільки протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо для висновку про його вину у вчиненні вказаного правопорушення.

        Твердить про неправомірність дій працівника ДАІ, який п ри складанні протоколу не запрошував свідків, і дії якого оскаржив.

        Вважає, що в чинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 - 2 КУпАП є недоказаним, а тому вважає, що в його діях відсутній склад цього правопорушення.

        Водночас посилається на неврахування суддею при прийнятті рішення про позбавлення його права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три місяці займану ним посаду  директора цегельного заводу та тієї обставини, що керування транспортними засобами необхідно йому для виконання своїх трудових обов’язків.

        Заслухавши апелянта ОСОБА_2, що частково підтримав апеляційну скаргу і просив про зміну постанови судді, застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, вивчивши матеріали справи та додатково надані апелянтом документи, суд вважає апеляцію підлягаючою частковому задоволенню.

        З протоколу про адміністративне правопорушення ВЕ № 0157578 від 25.05.2010 року вбачається, що  ОСОБА_2 в цей день о 13.40 год.  керував автомобілем «Шевроле – Ніва» держ. номер НОМЕР_1 на автодорозі Дніпропетровськ – Миколаїв, на 312 км. якої не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку, яка подавалася жезлом, зміст якої був водієві зрозумілий, а продовжив рух, збільшуючи швидкість; чим  порушив вимоги п. 2.4 ПДР. Транспортний засіб був зупинений шляхом переслідування, що підтвердив свідок ОСОБА_3, пояснення якого додані до протоколу (а. с. 2, 3).

        Вказані обставини не заперечував під час апеляційного розгляду і сам ОСОБА_2, який пояснив, що працівники ДАІ наздогнали його на АЗС і він за їх пропозицією повернувся до місця вчинення правопорушення, де і були складені протоколи про допущені ним порушення.  

        Розглянувши справу, суддя прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, що призвело до переслідування транспортного засобу, і його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого  ст. 122 - 2 КУпАП,  оскільки ОСОБА_2 не виконав вимог п. 2.4 ПДР, тобто -  не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку, яка подавалася жезлом, зміст якої був водієві зрозумілий, а продовжив рух.

        Що стосується наданої ОСОБА_2 копії відповіді УДАЇ в Миколаївській області № 9/ А- 26 від 07.06.2010 року на його скаргу, то зі змісту цього документу вбачається, що апелянт оскаржував дії інспектора ДАЇ з приводу іншого допущеного ним порушення,   передбаченого п. 11.5 ПДР – за рух по крайній лівій смузі при вільній правій смузі руху в тому ж напрямку.

        Таким чином, саме в зв’язку із зазначеним порушенням інспектором ДАІ був поданий знак жезлом про зупинку автомобіля, і вказану вимогу інспектора Аванесян В.В. не виконав.

        З огляду на вищезазначене, винність ОСОБА_2  у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення є беззаперечною, а тому постанова судді в цій частині не підлягає ані зміни, ані скасуванню.

        В той же час, суддею обраний найбільш суворий вид стягнення, передбачений санкцією ст. 122 - 2 КУпАП, а тому доводи апелянта  ОСОБА_2 про його роботу директором ПП «Керамік» в                        м. Миколаєві, яка  нерозривно пов’язана з використанням права управління транспортними засобами, заслуговують на увагу, як і те,  що ОСОБА_2 вперше притягається до адміністративної відповідальності.

        За таких обставин, постанова судді в частині накладення адміністративного стягнення підлягає зміні.

        Керуючись п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, суд,  -

                                            ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.  

        Постанову судді Заводського районного суду м.  Миколаєва від                  02 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 122 - 2 КУпАП змінити, пом’якшивши накладене на нього адміністративне стягнення у виді         позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці до штрафу в розмірі 160 грн.

        Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

        Суддя апеляційного суду

        Миколаївської області:                                                  Гребенюк В.І.