УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-9249/2010                                                                                                      Головуючий у 1-й інстанції – Івченко Т.П.

Категорія –51/52                                                                                                                  Доповідач – Петренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 жовтня  2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого                                    судді  –  Петренко І.О.

    суддів                                                          –  Болтунової Л.М. , Романюк М.М.

    при секретарі                                              –  Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Матеріал-Сервіс» про стягнення заробітної плати, визнання його звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь несплачену заробітну плату за липень 2009 року в сумі 1400 грн., визнати звільнення за ст.. 28 КЗпП України безпідставним та незаконним, поновити на роботі на посаді механіка, з посадовим окладом  200 грн. за  кожну відпрацьовану добу, з щомісячною заробітною платою, з виплатою заробітної плати за вимушений прогул за період серпень-вересень 2009 року у розмірі 2800 грн. та стягнути моральну шкоду у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на прикінці червня 2009 року він звернувся до відповідача з проханням працевлаштувати його на постійну роботу, на невизначений термін на посаді механіка  КТП. Керівництво відповідача дало згоду на працевлаштування позивача з посадовим окладом 200 грн. за відпрацьовану добу, з щомісячною заробітною платнею згідно відпрацьованого часу, з графіком роботи – робоча доба через дві доби. Свою трудову книжку позивач здав керівництву відповідача та був долучений до роботи з 01 липня 2009 року з місячним випробувальним терміном. 04 серпня 2009 року адміністрація відповідача сповістила його про те, що він на підставі ст.. 28 КЗпП України звільнений, як не пройшовший випробувальний термін. Йому було повернено трудову книжку  з відповідними записами та було виплачено 400 грн. заробітної плати за дві відпрацьовані доби у серпні 2009 року. За липень 2009 року йому заробітна плата невиплачена та останньому було повідомлено, що він знаходився на випробувальному термін, тому і запис до трудової книжки зробили за два відпрацьовані дні в серпні 2009 року..

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на те що рішення суду необґрунтоване та незаконне.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , рішення  залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно  до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши  всі вимоги цивільного судочинства , вирішив  справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі  повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи , позивач був прийнятий на роботу на посаду механіка КТП  з 1 серпня 2009 року з випробувальним терміном  три місяці на підставі  наказу відповідача № 48\2-к від 31 липня 2009 року ( ар. сп. 38-39). З умовами праці  та Правилами внутрішнього  трудового розпорядку та  прийомом  на роботу з випробувальними терміном позивач був згоден ,  про що зазначено в заяві позивача ( ар. сп. 37).

Відповідно до положень ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода  між працівником і власником підприємства , установи , організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою , за якою  працівник забов”язується  виконувати роботу , визначену цією угодою , з підляганням  внутрішньому трудовому розпорядкові , а власник підприємства, організації ,установи або уповноважений ним орган  чи фізична особа забов”язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови  праці , необхідні для виконання роботи , передбачені законодавством про працю , колективним договором і угодою сторін.

Прийом на роботу позивача  був проведений у відповідності до вимог ст.ст. 26 та 27 КЗпП України та з метою перевірки  відповідності працівника роботі , яка йому доручається.

У  ч. 2 ст. 28 КЗпП України зазначено , що  у разі , коли протягом строку випробування встановлено невідповідність  працівника роботі , на яку його прийнято , власник  або уповноважений ним орган протягом цього  строку вправі розірвати трудовий договір.

Установивши  , що позивач не пройшов  випробування через його невідповідність роботі , на яку його прийнято , суд дійшов  обгрунтованого висновку про підставність розірвання  відповідачем укладеного з позивачем трудового договору.

Таким чином , колегія суддів вважає , що  розглядаючи спір  районний суд повно і всебічно  дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про те , що позивач не був ознайомлений з умовами  праці та Правилами внутрішнього трудового розпорядку спростовуються вище зазначеними  обставинами , а твердження про те , що між позивачем та відповідачем існували  трудові відносини  в липні 2009 року , що з точки зору позивача підтверджували свідки суттєвими не являються , не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели  або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки  вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Оскільки  відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справі забов”язана  надавати докази  в підтвердження  своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до положень ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на  підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі ,  визнати посилання позивача в апеляційній скарзі  обґрунтованими не можна , в зв”язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст..ст. 303,307,308,313,314,315,317, 319 ЦПК України , колегія  суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 травня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного  суду набирає  законної сили  з моменту її проголошення , однак  може бути  оскаржена  шляхом подачі  касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили  .

Судді