УКРАЇНА

                    АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

  Справа № 22ц -7782                        Головуючий у 1-й інстанції :  Чередниченко В.Є.

   Категорія - 46                                    Доповідач : Кіктенко Л.М.

                                                У Х В А Л А

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18 жовтня  2010  року колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого судді -  Бараннік О.П.

суддів -    Кіктенко Л.М. ,  Пищиди М.М.

при секретарі –  Лещинській О.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Павлоградського міськ- районного суду, Дніпропетровської області від 5 березня  2010 року та на додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 3 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

                                          В с т а н о в и л а :                            

Рішенням   Павлоградського міськрайонного суду,  Дніпропетровської області  від   5 березня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

        Поділено спільне сумісне майно подружжя, визнано за ОСОБА_2  право власності на ? частину стоматологічного центру – АДРЕСА_2 вартістю 135063 грн.;

        ? частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 246168 грн.;

       ? частину автомобіля «MERSEDES-BЕNZ», модель 311 СD1, 2001 року випуску, вартість 60305 грн.

       Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину  стоматологічного центру-квартиру АДРЕСА_2, вартістю 135063 грн.;

       ? частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, вартістю 246168 грн.;

       ? частину автомобіля «MERSEDES-BENZ”, модель 311СD1, 2001 року випуску, реєстраційний номер  НОМЕР_1, вартістю 60305 грн.

       Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судових експертиз-750 грн.;15 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи; 850 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

       Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 3 червня 2010 року доповнене рішення Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 5 березня 2010 року, ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісного майна подружжя.

       Розділено спільне сумісне майно подружжя, виділивши:

       ОСОБА_2: стоматологічний центр-квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 270126 грн.; транспортний засіб-автомобіль «MERSEDES-BENZ”, модель 311 СD1, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю – 120620 грн., на загальну суму -390736 грн.;

       ОСОБА_1: трьохкімнатну квартиру  АДРЕСА_1 , вартістю -492336 грн.

       Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 101600 грн.  

       В апеляційній  скарзі ОСОБА_1   ставить питання про скасування основного та додаткового рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна, виділивши їй у власність цілу частину стоматологічного центру-квартиру АДРЕСА_2, а позивачу виділити у власність цілі частини автомобіля «Мерседес-Бенц», 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та квартири АДРЕСА_1, посилаючись на  незаконність та безпідставність судових рішень.

       Згідно вимог ст.22 КпШС України майно,нажите подружжям за час шлюбу, є його  спільною сумісною власністю . Кожен з подружжя  має рівні права володіння , користування  та розпорядження цим майном.

       Статтею 60 Сімейного Кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

       Відповідно до вимог ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

       Згідно ст.372 ЦК України , у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

       Виходячи із рівності часток  майна подружжя  у спільній сумісній власності подружжя , суд обгрунтовано визнав за кожним із них право власності по ? частині на спірне майно та правомірно , враховуючи  інтереси непрацездатної доньки подружжя та відповідачки ОСОБА_1, не ущемляючи їх право на житло, виділив у натурі ОСОБА_1  трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а позивачу виділив автомобіль та нежитлове приміщення –стоматологічний центр-квартиру АДРЕСА_2.

       Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального , процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.  

       Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у основному та додатковому рішеннях суду, зводяться до переоцінки доказів.  

       Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

       В апеляційній скарзі скаржник ставить питання про скасування основного та додаткового рішень суду та ухвалення нового рішення.

       Згідно вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, чи зміни рішення суду є:

        неповне з*ясування  судом обставин , що мають значення для справи;

        недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

        невідповідність висновків суду обставинам справи;

        порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального     права, а також  розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

        Частиною 2 ст.309 ЦПК України передбачено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

         Відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування  або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

         В апеляційній скарзі апелянт не посилається ні на одну із вказаних обставин, які є підставою для скасування, чи зміни оскаржуваного рішення суду.

         За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвалених по суті правильних основного та додаткового рішень суду.    

      Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307, 308,314 ЦПК України , колегія суддів ,-

                                           У Х В А Л И Л А:

      Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.  

      Рішення  Павлоградського міськрайонного суду ,Дніпропетровської області від  5 березня 2010 року  та додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 3 червня 2010 року залишити без змін.

      Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею  законної сили .

      Судді: