Справа № 11 - 393/10 р. Категорія ст. 286 ч. 2 КК України
Головуючий суду першої інстанції суддя Басанець Т.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючого: Царюка В.В.
Суддів: Фаріонової О.М.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Максимишина О.Л.
захисника ОСОБА_2
засудженої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Миколаєва, росіянка, громадянка України, з вищою освітою, не заміжня, працююча в державні податковій інспекції Ленінського району м. Миколаєва, проживаюча по АДРЕСА_1, раніше не судима; -
- засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на неї передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи; з’являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
Згідно вироку ОСОБА_3 засуджена за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за таких обставин.
20.05.2004 року близько 20.00 год. ОСОБА_3, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем «Мазда - Капелла» держзнак НОМЕР_1, яким керував на підставі доручення ВАР № 498420 від 23.10.2003 року ОСОБА_5, обравши небезпечну швидкість, слідувала в світлий час доби по сухій асфальтованій проїжджій частині автодороги Очаків – Тарутине - Миколаїв Очаківського району Миколаївської області зі сторони м. Миколаєва в направленні м. Очакова.
На 28 км. даної автодороги в районі повороту на с. Козирка Очаківського району засуджена, грубо порушуючи вимоги п. п. 2.1 «а», 2.3 «б», 12.1, 12.6 «б» Правил дорожнього руху України, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не контролювала рух свого автомобіля в межах своєї смуги руху, хоча зобов’язана була постійно контролювати та мала таку можливість; не вибрала безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, слідувала зі швидкістю понад 90 км./год. та не мала водійського стажу, перевищила її, своєчасно на згибі дороги не прийняла заходів до зниження швидкості, в результаті чого, втративши контроль над управлінням транспортним засобом, допустила виїзд автомобіля на узбіччя з послідуючим з’їздом в кювет та зіткненням з деревом.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля «Мазда - Капелла» ОСОБА_5 одержав тяжкі тілесні ушкодження (за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення) у вигляді відкритої черепно - мозкової травми з вдавленим переломом лобної кістки зліва, забоєм головного мозку другого ступеню, забитої рани на лобі зліва.
ОСОБА_3 одержала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми зі струсом головного мозку, забитої рани на лобі, перелому - вивиху другого шийного хребця зі зміщенням спереду, підшкірних гематом на тильній поверхні обох стоп.
В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та закрити провадження по справі відносно неї, посилаючись на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Заперечує факт керування даним транспортним засобом.
Твердить про суттєві протиріччя у вироку, посилаючись на те, що:
час ДТП у вироку зазначений не вірно – о 20.00 год., в той час, як згідно медичної картки вона поступила до лікарні 20.05.2004 року о 17.40 год.;
що судом не враховано повідомлення ОСОБА_5 лікарям при надходженні до лікарні 20.05.2004 року про його знаходження за кермом на момент ДТП;
що суд дав невірну оцінку даним очної ставки;
що судом не взято до уваги пояснення експерта про можливість спричинення ушкодження її ніг взуттям, а також ушкодженнями салону автомобіля за умови, що наявність ушкоджень салону автомобілю не досліджувалась ані під час досудового слідства, ані під час судового слідства;
що судом не прийнято до уваги, що при проведенні автотехнічної експертизи взагалі не оглядався салон автомобіля, не зазначалась наявність або відсутність його ушкоджень.
Вважає, що судово - медична експертиза проведена з порушенням Правил проведення судово - медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово - медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ від 17 січня 1995 року N 6, посилаючись на матеріали справи, з яких вбачається, що ані автомобіль, ані його опис експерту не надавались.
Також твердить, що судово - медична експертиза неправомочна вирішувати питання хто з осіб, які перебували в транспортному засобі під час ДТП, перебував за кермом, посилаючись на п. п. 112, 113 Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 N 53/5, яким встановлено, що для вирішення питань про особу, яка керувала транспортним засобом, призначається комплексна судово - медична, транспортно - трасологічна експертиза; і що для вирішення зазначеного питання експертові надаються самі слідоутворювальні об’єкти.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції просить вирок відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду, посилаючись на неповноту, однобічність і необ’єктивність досудового і судового слідства, грубих порушень кримінально - процесуального закону досудовим слідством, на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; на покладення в основу обвинувачення недосліджених досудовим слідством і судом обставин і суперечливих доказів у справі, з’ясування яких могло мати істотне значення для правильного і законного розгляду справи.
Звертає увагу, що про результати розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст. 287 КК України ОСОБА_3 стало відомо лише з оскаржуваного вироку, що вважає грубим порушенням її прав та законних інтересів.
Твердить про численні порушення органами досудового слідства норм діючого кримінально - процесуального закону та прав ОСОБА_3 безпідставними численними призупиненнями досудового слідства; формальним проведенням заходів щодо встановлення очевидців ДТП; бездіяльністю, що привела до втрати автомобіля, на якому сталося ДТП, шляхом знищення цього автомобіля потерпілим по справі – ОСОБА_5; безпідставним роз’єднанням і окремим розслідуванням кримінальних справ за фактом даного ДТП відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3; тривалий час невизначенням статусу ОСОБА_3
Зазначає, що суд не дав оцінки вищевикладеним фактам, як і тому факту, що матеріали справи містять відомості щодо того, що саме ОСОБА_5 був за кермом свого автомобіля і саме він не впорався із керуванням, що призвело до ДТП.
Твердить, що версія досудового слідства про знаходження ОСОБА_5 у момент ДТП ліворуч на пасажирському сидінні і отримання ним травми зліва від контакту об ліву стійку, неспроможна і залишилася не дослідженою, посилаючись на те, що це не відповідає характеру тілесного ушкодження його лобової частини і конфігурації стійки, а тому вважає ці висновки суду побудованими на припущеннях експертних висновків № 295 (а. с. 32 - 33), № 296 (а. с. 37 - 38), № 35 - К (а. с. 74 - 78), № 36 - К (а. с. 82 - 86), № 87-К (а. с. 157), висновки яких безпідставні, сумнівні, оскільки зроблені не на прямих і допустимих доказах, а на припущеннях.
Також вважає, що не усунуте протиріччя про характер виявленої рани у ОСОБА_5 – вона рвана чи різана, і механізму її утворення, і цьому суд не дав ніякої оцінки.
Крім того, зазначає, що суд також не дав оцінки даним виписки з мед. карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 від 02.07.2004 року (а. с. 12), в якій були зроблені певною заінтересованою особою виправлення запису, що травму він переніс при ДТП, був за кермом автомобіля, який заштриховано, і дописано, що хворий був пасажиром в автомашині.
Також зазначає про залишення судом поза увагою протиріч в показаннях експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо механізму можливого переміщення осіб, що були в салоні автомашини при зіткненні з деревом з урахуванням інерційного розвороту автомашини, оскільки один стверджує, що учасники ДТП при зіткненні з перешкодою зміщувалися вперед і вліво, а інший стверджує, що за таких обставин зміщення відбувається вправо і вперед. Вказане, на думку апелянта, позбавляло суд законних підстав для постановлення обвинувального вироку.
Твердить про безпідставність відмови в проведенні призначеної судом комплексної судово - медичної і автотехнічної експертизи із залученням фахівців фізико - техніків.
Вислухавши доповідь судді, засуджену ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляцій та скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд, а також думку прокурора Максимишина О.Л. про залишення апеляцій без задоволення, а вироку - без змін; вивчивши матеріали справи та приєднані за клопотанням засудженої матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає їх підлягаючими задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину тощо.
Згідно ст. 367 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є, окрім іншого, однобічність або неповнота судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 368 КПК України).
Згідно ст. 369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; а також коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Відповідно до ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
На порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції в формулюванні, визнаному судом доведеним, допустив певні протиріччя.
Так, судом зазначено, що дане ДТП сталося 20.05.2004 року близько 20.00 год., що суперечить матеріалам справи, в тому числі і обвинувальному висновку та постанові про притягнення особи як обвинуваченої від 19.08.2008 року, згідно яких ДТП сталося 20.05.2004 року близько 21.00 год., а також даним висновків судово – медичних експертиз, згідно яких ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були доставлені до приймального відділення БСМП 20.05.2004 року о 17.40 год. (а. с. 103, 172 – 180, 32 – 33, 37 – 38, 75 – 78, 83 – 86, 160 - 162).
Крім того, судом зазначено, що 20.05.2004 року близько 20.00 год. автомобілем «Мазда - Капелла» держзнак НОМЕР_1 керували і ОСОБА_3 і ОСОБА_5
Також, вказівка суду про швидкість понад 90 км./год., з якою, ніби – то, рухався автомобіль безпосередньо перед ДТП, є припущенням, оскільки ОСОБА_3. стверджувала, що швидкість автомобілю була близько 100 км./год., а ОСОБА_5 – що швидкість була невеликою - значно меншою, ніж 90 км./год., можливо, навіть, 60 км./год, (а. с. 230, 231).
Іншим шляхом це питання не досліджувалося і ці фактичні дані іншими доказами не встановлені.
Окрім того, суд не дослідив безпосередньо і певні докази по справі, поклавши в обґрунтування вироку ці докази, а саме: не допитав в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 і не дослідив його свідчення під час досудового слідства, не дослідив протокол очної ставки між ОСОБА_3. та потерпілим ОСОБА_5 , а також не дослідив постанову Очаківського міськрайонного суду від 23.10.2009 року про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої за ст. 287 КК України, на підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 09.06.2007 року .
До того ж, матеріли справи взагалі не містять вищезазначену постанову Очаківського міськрайонного суду від 23.10.2009 року про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а тому вона не була і не могла бути предметом дослідження у даній кримінальній справі.
Крім того, суд не дослідив і обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, не допитав певних осіб, відомості про яких містять матеріали справи, для підтвердження чи спростування певних обставин з урахуванням того, що органами досудового слідства розслідування даної кримінальної справи проводилося більше 4 років (з 27 травня 2004 року по 27.10.2008 року) з численними порушеннями вимог кримінально – процесуального законодавства (а. с. 1, 172).
Так, суд не допитав свідка ОСОБА_4 – ст. ДАІ ВДАІ Очаківського МРВ, який відбирав пояснення від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 22.05.2004 року і склав відповідні рапорти, на підставі яких, окрім іншого, була порушена кримінальна справа із зазначенням, що саме ОСОБА_5 не впорався із керуванням автомобілю і допустив ДТП, внаслідок якого ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження; слідчого Косована В.Г., який при допиті ОСОБА_5 як потерпілого 22.08.2005 року (тобто, більш ніж через рік після ДТП) не з’ясував у останнього причини зміни ним своїх первинних свідчень про його перебування за кермом автомобіля в момент ДТП; не допитав свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (лікуючого лікаря та зав. хірургічним відділенням, відповідно), які підписали виписку від 02.07.2004 року з медичної картки ОСОБА_5 (домашньою адресою якого, до речі, зазначена інша адреса, ніж вказана у матеріалах справи), яка містить необумовлені виправлення, а саме: при зазначенні, що травму він переніс при ДТП, фраза «був за кермом автомобіля» заштрихована і замість цього записано, що хворий був пасажиром в машині (а. с. 8, 9, 2, 10, 1, 14 -15, 12 відповідно).
Таким чином, суд залишив поза увагою вказані первинні дані цієї кримінальної справи і не усунув ці протиріччя щодо особи, яка керувала транспортним засобом в момент ДТП.
Тобто, суд не дослідив і не дав оцінку доказам у справі, джерелом яких є вказані документи, в яких за допомогою письмових знаків зафіксована певна інформація щодо обставин, які мають значення для справи, відповідно до положень ст. 83 КПК України.
Крім того, встановивши, що ОСОБА_5 після виписки із лікарні продав на металобрухт автомобіль, на якому було вчинено ДТП, як він сам пояснив суду, згідно протоколу судового засідання, суд не допитав свідка ОСОБА_11 – ст. слідчого СВ Очаківського МРВ, який провів огляд місця ДТП, про що був складений відповідний протокол від 20.05.2004 року із схемою до нього, згідно даних якого автомобіль «Мазда» був вилучений як речовий доказ (а. с. 323, 3 - 5, відповідно).
Враховуючи, що ОСОБА_5, який є адвокатом і власником юридичної фірми, і в силу своєї професійної діяльності достеменно знав про необхідність збереження вказаного автомобілю до розгляду кримінальної справи по суті, але прийняв заходи для його знищення в той час як змінив свої первинні свідчення і став твердити про передачу керування автомобілем ОСОБА_3, суд не з’ясував процесуальні підстави та причини втрати органами досудового слідства вилученого речового доказу по даній кримінальній справі і не дав ніякої оцінки вказаним фактам та діям як ОСОБА_5, так і працівників Очаківського МРВ, в провадженні яких перебувала дана кримінальна справа.
З’ясування вказаних обставини має істотне значення для правильного вирішення справи.
Також, залишилися взагалі не дослідженими питання наявності у ОСОБА_3 будь – яких навиків керування автомобілем, її вміння керувати автомобілем, тим більш – з правостороннім кермом, за умови наявності з цього приводу тільки свідчень засудженої та потерпілого, які є протилежними, оскільки ОСОБА_3 заперечує ці свідчення ОСОБА_5
За наявності цих двох протилежних свідчень суд обмежився лише свідченнями ОСОБА_5, який, як було зазначено вище, змінив свої первинні свідчення про перебування за кермом власного автомобіля в момент ДТП, і взагалі не перевірив ці фактичні дані, але взяв до уваги саме свідчення потерпілого в цій частині, не зазначивши, чому відкидає пояснення засудженої і чим вони (пояснення останньої) спростовуються.
Крім того, і органи досудового слідства і суд залишили поза увагою фактичні дані, встановлені судово – медичними експертизами № 295 та № 296 від 05.05.2004 року кожна, згідно яких і у ОСОБА_3 і у ОСОБА_5 відчувався запах алкоголю з рота при потраплянні до БСМП 20.05.2004 року, а також відсутність у обох скарг на біль в грудній клітині; що експерт не відповів на питання про механізм утворення виявлених у ОСОБА_3 і у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, і не відповів на друге питання щодо можливості утворення цих тілесних ушкоджень при контактуванні в салоні автомобіля з кермом, скринькою водія («бардачком»), верхньою або нижньою панеллю (а. с. 32 – 33, 37 - 38).
При цьому, і органи досудового слідства і суд не звернули уваги, що в дослідницькій частині висновків даних експертиз експерт лише виклав дані медичних карток ОСОБА_3 і ОСОБА_5, дані висновку автотехнічної експертизи № 1888/18 від 01.07.2004 року та протоколу огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу щодо зовнішніх ушкоджень автомобілю, однак зробив висновок про місце знаходження ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в салоні автомобіля на момент ДТП, взагалі не вмотивувавши свого висновку в цій частині, тим більш за умови, що такого питання слідчий перед експертом не ставив, а дані висновку автотехнічної експертизи, як і дані протоколу огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу, свідчать про те, що при цих діях зафіксовані лише зовнішні ушкодження автомобілю.
Також і органи досудового слідства і суд залишили поза увагою, що відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 8 жовтня 1998 року, для вирішення питань про особу, яка керувала транспортним засобом , призначається комплексна судово - медична, транспортно - трасологічна експертиза, а також, що для вирішення зазначеного питання експертові надаються самі слідоутворювальні об’єкти або експериментальні зліпки цих об’єктів; предмети, на яких залишились сліди зазначених об’єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, тощо.
І органи досудового слідства і суд не звернули уваги на те, що всі інші проведені у справі судово – медичні експертизи, в тому числі і комісійні, лише дублювали висновки судово – медичних експертиз № 295 та № 296 від 05.05.2004 року щодо розташування в салоні автомобіля ОСОБА_3 і ОСОБА_5, жодним чином не обґрунтовуючи свої висновки щодо основного питання по цій справі – особи, яка керувала транспортним засобом в момент ДТП.
Також суд не дав належної оцінки показанням експерта ОСОБА_12 в судовому засіданні щодо того, що її висновок про перебування ОСОБА_5 на пасажирському сидінні в момент ДТП є вірогідним, а не категоричним; що вона не виключає можливості отримання ОСОБА_5 рани на голові при ударі об дзеркало заднього виду, оскільки не оглядала салон автомобіля після аварії і не знає, які саме предмети в салоні мали деформацію; що для такого висновку необхідно оглянути автомобіль комплексно. А також, що крововиливи на ногах ОСОБА_3 утворилися від перенапруження, а також це могло залежати від взуття та його тісноти; що для відповіді на питання про наявність підголовника на сидінні водія та вплив цієї обставини на можливість отримання тілесних ушкоджень шиї треба вираховувати відповідність зросту особи, висоту сидіння, тощо (а. с. 236).
Питання наявності підголовників на пасажирському сидінні та на сидінні водія ані органами досудового слідства, ані судом взагалі не з’ясовувалося, незважаючи на те, що обвинуваченою особою була отримана травма шиї. А крім того, механізм утворення всіх виявлених тілесних ушкоджень як у ОСОБА_3 так і ОСОБА_5, експертами у висновках експертиз не зазначено.
Також судом залишені поза увагою протиріччя в показаннях експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо механізму можливого переміщення осіб, що були в салоні автомашини при з’їзді в кювет та зіткненні з деревом з урахуванням інерційного розвороту автомашини, оскільки експерт-автотехнік ОСОБА_13 стверджує, що водій і пасажир при зіткненні з перешкодою зміщувалися вправо і вперед, а судово – медичний експерт ОСОБА_7 стверджує, що за таких обставин зміщення відбувається вперед і вліво.
Крім того, суд в порядку ст. 315 – 1 КПК України своєю постановою від 16.06.2009 року доручив органу досудового слідства проведення комплексної автотехнічної та судово – медичної експертизи, хоча мав змогу самостійно призначити дану експертизу в силу ст. ст. 310, 312 КПК України (а. с. 243 – 244).
Вказана експертиза органом досудового слідства не була призначена. Натомість суду начальником СУ УМВС України в Миколаївській області Аркушенком А.Л. був направлений лист № 6815 від 12.11.2009 року щодо неможливості проведення даної експертизи із зазначенням, що як додаток суду направляються кримінальна справа № 1 – 16/2009 року та дві історії хвороби ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а. с. 255).
Суд не звернув уваги на те, що питання про можливість чи неможливість проведення певної експертизи може вирішувати тільки експерт, або експерти, яким доручено її проведення відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 8 жовтня 1998 року, обмежившись оголошенням вказаного листа начальника СУ УМВС України в Миколаївській області Аркушенка А.Л.
При цьому суд залишив поза увагою відсутність у цьому листі даних, які б підтверджували інформацію щодо смерті власника аналогічного автомобіля та місця знаходження цього автомобіля.
Крім того, ані органом досудового слідства, ані судом не була перевірена можливість виявлення аналогічного автомобіля в інших областях України.
Також суд першої інстанції не звернув уваги, що на виконання постанови суду про судове доручення щодо призначення вказаної експертизи органами досудового слідства були витребувані дані щодо автомобіля «Мазда - Капелла» 1981 року випуску , в той час, як із свідоцтва про реєстрацію ТЗ № 153020 НІС та довіреності від 23.10.2003 року вбачається, що автомобіль ОСОБА_5, що потрапив в ДТП, є автомобілем марки «Мазда - Капелла» 1984 року випуску (а. с. 245, 122, 123).
Таким чином, органом досудового слідства в якості аналогічного розшукувався не відповідний автомобіль.
Крім того, інформація, викладена у вищезазначеному листі начальника СУ УМВС України в Миколаївській області Аркушенка А.Л. щодо того, що автомобілі моделі «Мазда - Капелла» після 1982 року випуску були оснащені лівостороннім кермовим управлінням є недостовірною, необґрунтованою і суперечить матеріалам справи, що суд першої інстанції залишив поза увагою.
Таким чином, експертиза не призначена з надуманих підстав, і обґрунтованість невиконання постанови суду щодо призначення комплексної експертизи судом не перевірена.
Також, суд не дав оцінки законності і обґрунтованості факту виділення органами досудового слідства з даної кримінальної справи матеріалів щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 287 КПК України, і окремому розслідуванню цих справ, що негативно відбилося на всебічності, повноті і об’єктивності дослідження і вирішення справи, оскільки обидві справи тісно поєднані єдиними фактичними обставинами, оцінка яких органами досудового слідства є суперечливою (а. с. 98 - 99).
Суд мав змогу усунути ці недоліки досудового слідства шляхом об’єднання обох справ в одне провадження, оскільки в провадженні головуючого по справі окрім даної кримінально справи (яка перебувала в провадженні головуючого з грудня 2008 року) перебувала і кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст. 287 КК України за фактом цього ж ДТП, по якій той же суддя 23.10.2009 року прийняв рішення про застосування до останнього амністії, як вбачається з тексту постанови Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.10.2009 року, наданого апеляційному суду засудженою ОСОБА_3
Також з тексту даної постанови не вбачається, що по кримінальній справі щодо ОСОБА_5 належним чином визначений процесуальний статус ОСОБА_3, яка отримала під час ДТП тяжкі тілесні ушкодження, що, в свою чергу, викликає обґрунтовані сумніви в об’єктивності та неупередженості суду під час розгляду обох вказаних справ.
Окрім того, суд не дав оцінки бездіяльності органів досудового слідства щодо невизначеності протягом тривалого часу (більш ніж чотири роки з моменту порушення кримінальної справи) статусу ОСОБА_3 (з 27.05.2004 року по 19.08.2008 року), в той час як в результаті ДТП їй були спричинені тілесні ушкодження, про що зазначено в постанові про порушення кримінальної справи; послідуюче визначення статусу ОСОБА_5 як потерпілого (більш ніж через рік після ДТП та після порушення кримінальної справи), та продовження допитів ОСОБА_3 як свідка до липня 2008 року, що є порушенням прав та законних інтересів вказаної особи (а. с. 1, 103 – 105, 70 – 71 відповідно).
Вказане свідчить про неповноту та однобічність досудового та судового слідства, яку суд мав змогу усунути шляхом допиту певних осіб, надання певних судових доручень та призначенням належних відповідних експертиз.
Таким чином, однобічність і неповнота досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та інші в ищезазначені істотні порушенням вимог кримінально - процесуального закону, відповідно до ст. ст. 367, 268, 369, 370 ч. 1 КПК України перешкодили суду першої інстанції прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі, а тому вирок суду безумовно підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно суворо дотримуватися вимог діючого кримінально - процесуального законодавства, ретельно перевірити твердження та доводи сторін обвинувачення та захисту, в тому числі і заявлені ними в стадії апеляційного розгляду, а у разі необхідності додатково витребувати та належним чином дослідити певні докази на підтвердження або спростування вищевказаних тверджень та доводів, надати належну оцінку всім доказам у справі і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2010 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий:
Судді :