копія     2-2679/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    26 жовтня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Авраменко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа – Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання факту прийняття спадщини та усунення від права на спадкування,

встановив:

    позивачка звернулася до суду з даним позовом у якому, посилаючись на обов’язкову частку в спадщині в зв’язку з її непрацездатністю й досягненням пенсійного віку та те, що на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 вона постійно проживала зі спадкодавцем – її батьком ОСОБА_6, просить згідно вимог ст. 1268 ЦК України встановити факт прийняття спадщини, оскільки це може вплинути на спадкові права інших осіб та в зв’язку з наявністю спору з іншим спадкоємцем – ОСОБА_4.

      Крім того, посилаючись на ухилення ОСОБА_4 від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, порушує питання про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_6.

    В судовому засіданні позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Відповідачка ОСОБА_5 з позовом погодилася й всі викладені в ньому обставини підтвердила.

    Представник відповідача проти позову заперечив і вважав його необґрунтованим та недоведеним.

    Відповідач ОСОБА_4 надав письмові пояснення, в яких обставини викладені в позові заперечив. Ствердив, що піклувався про свого батька (ОСОБА_6) й цікавився ним, приділяв йому увагу, придбавав необхідні продукти, ліки та інші необхідні для нього речі. З 2006 року мав погіршений стан здоров’я, переніс дві операції на очах й інфаркт міокарда. На момент смерті знаходився на відпочинку в Туреччині. Зазначив також і те, що на день смерті спадкодавця позивачка з ним не проживала й зареєстрована в іншому місці.

    Представник третьої особи просив розглянути справу за їх відсутності.

    Заслухавши учасників процесу й дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Як убачається з матеріалів справи, сторони по справі – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, є дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 є онукою спадкодавця.

    З 1 серпня 1980 року ОСОБА_6 прописаний й постійно до дня смерті проживав у АДРЕСА_1.

    Відповідач ОСОБА_4 постійно проживав окремо від спадкодавця.

    З 12 січня 1993 року відповідачка ОСОБА_5 постійно зареєстрована й проживала разом зі спадкодавцем.

    ОСОБА_6 на момент смерті на праві власності належала земельна ділянка в садовому товаристві «Верстатобудівник-2» розміром 0,0679 га для ведення садівництва, що вбачається з відповідного державного акту.

    17 грудня 2009 року ОСОБА_4 подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті свого батька.

    9 червня 2008 року ОСОБА_4 згідно нотаріально посвідченого заповіту заповів усе своє майно ОСОБА_5

    19 березня 2010 року ОСОБА_5 подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

    Дані обставини вбачаються з матеріалів спадкової справи.

    Позивачка досягла пенсійного віку і є непрацездатною згідно пенсійного посвідчення від 18 квітня 2007 року.

    Згідно довідки № 778 від 26 квітня 2010 року та акту від 22 квітня 2010 року КП «Дирекції з у тримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» позивачка ОСОБА_3 з 1 серпня 1980 року по день смерті свого батька ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживала разом з ним в АДРЕСА_1, доглядала і матеріально забезпечувала хворого батька, інваліда першої групи, учасника бойових дій.  

    Після смерті батька позивачка займалася організацією поховання та оплатила всі ритуальні послуги згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 6.3751.3 від 30 серпня 2009 року та квитанцій про оплату послуг.

    Згідно довідки МСЕК № 082016 від 10 лютого 2004 року ОСОБА_6 безстроково має першу групу інвалідності й потребує постійного стороннього догляду.

    З матеріалів справи, пояснень сторін та показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом установлено наступні обставини.

    ОСОБА_6 з 1985 року зроблено дві операції у зв’язку з хворобою раку ректисигмоїдального відділу кишечника (колостома), що підтверджується даними довідки з медичної карти померлого Поліклініки № 5 Шевченківського району № 275 від 14 травня 2010 року, що призвело до формування постійної колостоми – протиприродного заднього проходу, який залишився у нього на все життя.

    Наслідком колостоми є істотна зміна способу життя, ускладнений режим харчування й постійний догляд за хворим сторонніх осіб. При цьому спадкодавець з часу операції користувався спеціальними мішечками – калоприймачами, що потребували заміни 5-6 разів на добу й прання білизни 2 разів на добу протягом 25 років.

    Судом встановлено, що такий догляд за спадкодавцем у надскладних умовах здійснювався його донькою – ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_5, які внаслідок цього змушені були постійно проживати з ОСОБА_6

    Разом з тим позивачка ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_5 несли значні матеріальні витрати на придбання засобів прання білизни, одягу, приготування спеціальної їжі, ліків, калоприймачів, розмір яких значно перевищував розмір пенсії спадкодавця.  

    Натомість як ствердили свідки й сторони по справі відповідач ОСОБА_4 участі в утриманні спадкодавця не брав і необхідного за ним догляду не здійснював.

    Докази на підтвердження протилежного суду не представлено й зазначене вище не спростовано.

    При цьому в судовому засіданні не встановлено фактів, які б перешкоджали ОСОБА_4 здійснювати догляд за своїм батьком у необхідному обсязі протягом 25 років.

    Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

    Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

    Стаття 51 Конституції України закріплює обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

    Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

    Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом якщо буде встановлено, що вона ухилилася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

    Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

    Згідно роз’яснень даних у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду та піклування.

    Як убачається зі справи спадкодавець потребував постійного особистого й особливого догляду та значних матеріальних витрат на своє утримання протягом 25 років.

    Суд вважає, що відповідач ухилився від надання допомоги спадкодавцеві, яка б забезпечила його проживання в умовах тяжкої хвороби і безпорадного стану.

    Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

    У справі встановлено, що позивачка протягом 30 років постійно проживала із спадкодавцем у тому числі й на момент його смерті й протягом шести місяців з часу відкриття спадщини від неї не відмовилася. Постійне проживання позивачки зі спадкодавцем безпосередньо обумовлено безпорадним станом останнього і є доведеним у цій справі.

    Згідно ст. 1241 ЦК України непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

    Відповідно до вимог статей 1 і 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачка та відповідач ОСОБА_4 відносяться до непрацездатних громадян, оскільки досягли пенсійного віку.

    Таким чином суд вважає можливим встановити факт прийняття спадщини позивачкою, що за наявності спору між спадкоємцями має юридичне значення і може вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб, а також усунути від права на спадкування відповідача.

    З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивачки, яке підлягає захистові.

    За таких обставин пред’явлений позов ґрунтується на вимогах закону і підлягає задоволенню.

    На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

    позов задовольнити.

      Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6.

    Усунути від права спадкування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_6.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя