Справа  №  2 - 2158 / 2010 року

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2010 року                                                                             м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Бутенка В.М.

при секретарі Єрданалян Т.А., судового розпорядника Акіншиної Л.В.

за участю позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до Ізюмської  міської ради (далі — міськрада), в якій зазначають, що на підставі договорів дарування від 9.12.2003 року та від 19.10.2009 року їм належать на праві власності по ? частини недобудованого житлового будинку на земельній ділянці площею 1000 кв.м. по адресу: АДРЕСА_1, які посвідчені Ізюмською державною нотаріальною конторою. Рішеннями виконавчого комітету Ізюмської міськради № 505 від 6.07.1995 року і № 0684 від 7.09.2005 року ОСОБА_2 було дозволено оформлення розпочатого будівництва житлового будинку та дозволено будівництво сараїв, майстерні, теплиці, вбиральні, літнього душу, навісу за виготовленим проектом забудови.

Вони, з відхиленням від проекту забудови, без оформлення належним чином технічної документації, на протязі 1997-2006 роках самочинно збудували на земельній ділянці по АДРЕСА_1 нерухоме майно: «А-1» - житловий будинок розміром 13,8х11,0 м з прибудовою 6,39х5,72 м, «Б» - сарай-майстерню розміром 9,05х11,80 м , «В» - сарай розміром 4,95х6,10 м, «Г» - гараж 3,78х9,47 м, загальною вартістю на 10.09.2010 року 572933 грн. 00 коп..

Зазначене самочинно побудоване нерухоме майно за ними може бути оформлено як право власності тільки за рішенням суду, письмова згода сусідів на це не потрібна.

У зв’язку з наведеним позивачі просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заперечень проти позовних вимог не надавав, надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі відповідача, покладаються на розсуд суду при вирішенні справи (а.с. 23,24).

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмові пояснення на позовну заяву та заперечень не надали (а.с. 26, 27).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника відповідача і представника третьої особи.

Вислухавши позивачів, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві власності по ? частині кожному належить недобудований житловий будинок на земельній ділянці площею 1000 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 9.12.2003 року та від 19.10.2009 року, які посвідчені Ізюмською державною нотаріальною конторою і зареєстровані в БТІ загальною вартістю на 10.09.2010 року 572933 грн. 00 коп. (а.с. 5, 6, 7, 8-11, 12).

Рішеннями виконавчого комітету Ізюмської міськради № 505 від 6.07.1995 року і № 0684 від 7.09.2005 року, із змінами рішенням виконавчого комітету Ізюмської міськради від 12.10.2005 року № 0821, ОСОБА_2 було дозволено оформлення розпочатого будівництва житлового будинку та дозволено будівництво господарських споруд, а саме сараїв, майстерні, теплиці, вбиральні, літнього душу, навісу за виготовленим проектом забудови за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 14, 15, 19).

ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з відхиленням від проекту забудови, без оформлення належним чином технічної документації, на протязі 1997-2006 роках самочинно збудували, на земельній ділянці 1000 кв.м., по АДРЕСА_1 нерухоме майно: «А-1» - житловий будинок розміром 13,8х11,0 м з прибудовою 6,39х5,72 м, «Б» - сарай-майстерню розміром 9,05х11,80 м , «В» - сарай розміром 4,95х6,10 м, «Г» - гараж 3,78х9,47 м, загальною вартістю на 10.09.2010 року 572933 грн. 00 коп..

Відповідно до рішення Ізюмської міської ради № 3183 від 30.06.2009 року ОСОБА_2 дозволено здійснювати розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на присадибну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 1000 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель з метою передачі даної ділянки у приватну власність (а.с. 16).  

У відповідності частини 5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Та обставина, що позивачі просять про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, вбачається з позовної заяви, і умови, передбачені частиною 5 статті 376 ЦК України, за яких суд може визнати за особою право власності на таке майно, у судовому засіданні найшли свого підтвердження.

У задоволенні позовних вимог відповідач Ізюмська міська рада не заперечувала. Письмова згода співвласників і сусідів не потрібна.

Згідно висновку комунального підприємства «Проектне бюро м. Ізюм» від 17 квітня 2009 року ОСОБА_2 можливо оформити самочинно збудовані господарські будівлі на земельній ділянці, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно: «А-1» - житловий будинок розміром 13,8х11,0 м з прибудовою 6,39х5,72 м, «Б» - сарай-майстерню розміром 9,05х11,80 м , «В» - сарай розміром 4,95х6,10 м, «Г» - гараж 3,78х9,47 м, відповідно до вимог статті 376 ЦК України (а.с. 17, 18).

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1035, із змінами постанови КМУ № 90 від 27.01.2010 року, затверджено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт (далі-Порядок), відповідно до якого встановлений механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених забудовниками – фізичними особами (далі – забудовник) у період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт (далі – приватні будівлі), на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку подано до 31 грудня 2010 року.

Позивачі з такими заявами до відповідача зверталися, відповідач запропонував їм вирішувати спір у судовому порядку.

Задоволення судом позову не суперечить закону. Порушень чиїх або законних прав, свобод чи інтересів самочинним будівництвом не виявлено.

Так, відповідно до статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Та обставина, що позивачі просять про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, вбачається з позовної заяви, і умови, передбачені частиною 5 статті 376 ЦК України, за яких суд може визнати за особою право власності на таке майно, у судовому засіданні найшли свого підтвердження.

Суд приходить до висновку, що за наявності відповідного висновку проектного бюро, технічного паспорту на будинок у суду є підстави для задоволення позову. Іншого порядку визнання права власності на самочинне будівництво законом не передбачено, а тому права позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають судовому захисту. Крім того, суд бере до уваги, що відповідач по справі - Ізюмська міська рада не заперечує проти задоволення позову.

За вказаних обставин суд вважає, що є підстави ухваленням по справі рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на позивачів, так як вони не просили суд відшкодування на їх користь судових витрат (а.с. 1, 2).

Керуючись статтями 10,11, 60, 88, 209, 212-214, 215, 218 ЦПК України, статтею 376 ЦК України, -  суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності на самочинне будівництво по адресу: АДРЕСА_1, а саме:

?   «А-1» - житловий будинок розміром 13,8 х 11,0 м з прибудовою 6,39 х 5,72 м,

?   «Б» - сарай-майстерню розміром 9,05 х 11,80 м,

?   «В» - сарай розміром 4,95 х 6,10 м,

?   «Г» - гараж 3,78 х 9,47 м,

загальною вартістю 572933 грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції.

Головуючий: суддя –

Повний текст рішення складено 1 листопада 2010 року.