Копія: Справа № 2- а - 1685/ 2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2010 року м. Глухів
Глухівський міськрайсуд Сумської області в особі судді Грекової Г.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, в якому просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки і в подальшому.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру від пенсії за віком.
Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Відповідач надав заперечення на позов і просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007 стосувалось лише Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Крім того, відповідач вважає, свої дії щодо невиплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких повинні здійснюватися ці виплати та, який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
В судове засідання позивачка та представник відповідача не з’явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 03.04.2006 року підтверджує, що позивачка має статус «Дитина війни».(а.с. 10)
Враховуючи зазначений статус позивачки, вона, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми, встановлено, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, крім того, в запереченні відповідач посилається, що з 01.01.2008 р. позивачці виплачується підвищення до пенсії як «Дитині війни» в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році, пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім , передбачені нею виплати, не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того, чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4 – зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовуються однопредметний акт, який є у часі, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позиваці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто, поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх підлягаючими задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, інші закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми повинен був нарахувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втрачає чинність та не підлягає застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.
Що стосується вимог позивачки про зобов’язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то, суд вважає, такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, установленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором за одним із законів.
Що стосується вимог позивачки про зобов’язання відповідача виплачувати їй в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то, суд вважає, такі вимоги обгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних групп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
З 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою, наданою Управлінням Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми. (а.с. 12)
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за 10-рп/ 2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положення п. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не вдповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22. 05. 2008 року УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату та пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто, до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому, позовні вимоги, щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус «дітей війни» не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів, стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’зкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’зкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача, щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів, щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача, щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленному порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, беручи до уваги, що з моменту подачі позову до суду, відповідач продовжує щомісяця нараховувати і виплачувати позивачці щомісячну соціальну допомогу частково, порушуючи її права, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, по невиконанню з 01.01.2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.
Розраховуючи розмір виплат, які необхідно нарахувати і виплатити позивачці, суд вважає, слід здійснити виходячи з вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування», відповідно до ст. 62 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 ЗУ Про державний бюджет на 2008 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», якими визначено по окремим періодам прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з вищевикладеного, позивачці підлягає нарахуванню і виплаті за 2007 рік з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.:
Липень 406:100х30%= 121 грн. 80 коп. на місяць на 1 день=121,80:31=3,93 грн., а з 09.07. по 31.12. (31-8)=23 дня х 3,93 грн.=90,39 грн.
Серпень (повний місяць)= 406:100х30=121,80 грн.
Вересень 406:100х30=121,80 грн.
Жовтень 411:100х30=123,30 грн.
Листопад 411:100х30=123,30 грн.
Грудень 411:100х30=123,30 грн.
Всього за 2007 рік: 703 грн. 89 коп.
Згідно письмових пояснень відповідача за 2007 рік ці нарахування і виплати не проводились.
За 2008 рік позивачці підлягають нарахуванню і виплаті за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.:
За травень 481:100х30%=144,30:31 день = 4,65 х10 днів=46,50 грн.
46,50 грн. за 10 днів (травень) - 30%; 10% виплатили, слід стягнути 20%, які дорівнюють 31 грн.
За червень 481:100х30=144,30 грн. - вже виплачені УПФ 48,10 грн.=96,20 грн.
За липень 482:100х30= 144,60 грн. - вже виплачені УПФ 48,20 грн.=96,40 грн.
За серпень 482:100х30= 144,60грн. - вже виплачені УПФ 48,20 грн.=96,40 грн.
За вересень 482:100х30=144,60 грн. - вже виплачені УПФ 48,20 грн.=96,40 грн.
За жовтень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За листопад 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За грудень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
Всього за 2008 рік: 715 грн. 20 коп.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» були встановлені такі розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у 2009 році: з 1 січня – 498 грн., з 1 листопада – 573 грн.
Виходячи з наведеного, позивачці підлягає виплаті за 2009 рік: з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.:
За січень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За лютий 498:100х30= 149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За березень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За квітень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За травень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За червень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За липень 498:100х30= 149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За серпень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За вересень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За жовтень 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=99,60 грн.
За листопад 573:100х30=171,90 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=122,10 грн.
За грудень 573:100х30=171,90 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн.=122,10 грн.
Всього за 2009 рік : 99,60х10 + 122,10х2 = 1240 грн. 20 коп.
Всього за 2007 - 2009 роки підлягає нарахуванню та виплаті: 703,89 грн. + + 715,20 грн. + 1240,20 грн. = 2659 грн. 29 коп.
Виходячи з вищезазначеного, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи Пенсійного фонду, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачці невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням вже отриманих позивачкою сум підвищення до пенсії у 2008 році за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року, з урахуванням вже отриманих позивачкою сум підвищення до пенсії.
Суд вважає, що позивачкою не пропущено строку для звернення до адміністративного суду з позовом, бо порушення прав позивачкою, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми – протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року, з урахуванням вже нарахованої і виплаченої суми, та в подальшому зобов’язати відповідача дотримуватися встановленого судом порядку нарахування підвищення до пенсії.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського Апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайсуд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ( підпис )
Копія вірна :
СУДДЯ ГЛУХІВСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.Ф.ГРЕКОВА