Р І Ш Е Н Н Я                                  Справа № 2-781/2010 р.

                                                   І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И    

26 жовтня 2010 року Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді                                                  Непочатих В.О.,

при секретарі                                                           Литвин Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про захист цивільного права та обмеження проїзду земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про захист цивільного права та обмеження проїзду земельною ділянкою.

Посилається на те, що він та ОСОБА_2, ОСОБА_3 є власниками квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_1, проте відповідач здійснює заїзд машиною у двір загального користування, використовує прибудинкову ділянку для вирощування городини (овочів), а також почав будувати на ній гараж, своїми діями відповідач порушує правила добросусідства.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач завдав йому моральну шкоду, яка полягає у залякуванні внучки, невістки, у влаштуванні постійних скандалів з приводу користування прибудинковою земельною ділянкою.

Позивач в судовому засіданні збільшив позовні вимоги та просив суд заборонити відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії по заїзду та проїзду транспортними засобами у двір будинку по АДРЕСА_1; зобов’язати відповідача використовувати земельну ділянку АДРЕСА_1 за цільовим призначенням у відповідності до генерального плану, шляхом припинення вирощування городини на частці земельної ділянки позначеної як двір; відновити земельну ділянку позначену як двір згідно меж генерального плану; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 15000 грн.; зобов’язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, шляхом знесення фундаменту та вивіз його частин за межі земельної ділянки спільного користування.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.  

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав повністю, надав суду письмові заперечення в яких, зокрема, зазначив, що проїзд автомобілем територією земельної ділянки, що закріплена за будинком є одним із способів її використання, тому не порушує права позивача.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 пояснив, що претензій він до сторін немає, щодо вирішення даного спору покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, 3-ї особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, що  ОСОБА_1 є власником квартири № 1, ОСОБА_2 власником квартир № 2 та 3, а              ОСОБА_3 власником квартири № 4 в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, Козелецького району, Чернігівської області.

Згідно довідки від 17.12.2009 року (а.с. 6) за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,0930 га. Вище зазначена земельна ділянка відноситься до земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків і перебуває в користуванні співвласників даного будинку.

Отже, порядок використання вказаної земельної ділянки повинен визначатися всіма співвласниками квартир даного житлового будинку.

Проїзд по ділянці, яка перебуває в користуванні співвласників квартир житлового будинку є одним із способів її використання.

Таким чином, проїзд прибудинковою територією автомобілем не суперечить умовам її використання, тому не може бути заборонений за рішенням суду, оскільки буде порушувати права відповідача на її використання.  

Крім того, як встановлено судом, та не заперечується сторонами в судовому засіданні, прибудинкова територія, використовується позивачем, відповідачем та 3-ю особою, в тому числі, для вирощування городини (овочів) для особистого використання, що також не суперечить умовам використання прибудинкової території.

За таких обставин, вимога щодо припинення вирощування огородини (овочів), на прибудинковій території не підлягає задоволенню.

Як було зазначено вище, земельна ділянка біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків і перебуває в користуванні співвласників даного будинку.

На даний час судом не встановлено порядку користування співвласниками квартир в будинку зазначеною земельною ділянкою.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 14.01.2010 року (а.с. 8), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24.03.2010 року, відповідача ОСОБА_2 зобов’язано усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою і двором загального користування в АДРЕСА_1, Козелецького району, Чернігівської області шляхом припинення самовільного будівництва гаражу на земельній ділянці у вказаному дворі загального користування до отримання дозволу на виконання будівельних робіт і згоди інших співвласників багатоквартирного житлового будинку.  

Як пояснив позивач в судовому засіданні ним була дана усна згода відповідачеві на будівництво гаражу на прибудинковій території за умови облаштування другого заїзду до двору спільного користування.

Тобто, оскільки між співвласниками квартир в будинку не встановлено порядку користування прибудинковою ділянкою та в зазначеному рішенні суду від 14.01.2010 року не було зобов’язано відповідача знести самовільно збудований фундамент, тому відсутні підстави для задоволення вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, шляхом знесення фундаменту та вивіз його частин за межі земельної ділянки спільного користування.

Також предметом позову є відшкодування моральної шкоди, яка на думку позивача полягає у залякуванні матір’ю відповідача внучки, невістки, постійних скандалів з приводу використання зазначеної земельної ділянки, які завдали позивачу моральної шкоди.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що вони чули, як мати відповідача кричала на внучку та невістку позивача.

Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Оскільки у спірних відносинах вини відповідача судом не встановлено, тому вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, як безпідставна.

З урахуванням викладеного та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат, серед інших,  належать і витрати на правову допомогу.

Ст. 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27.04.2006 року № 590 визначено, що, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_4, був укладений договір про надання юридичних послуг. За надання правової допомоги відповідачем сплачені кошти в розмірі 2495 грн. 60.

Проте, суд вважає завищеними витрати в частині підготовки та складання заперечення проти позову протягом 3 годин, тому підлягають стягненню витрати в розмірі 1 години, що становить 355 грн. 20 коп.

 Крім того, підлягають перерахунку витрати щодо вивчення матеріалів справи, вивчення чинного законодавства, робота з замовником по роз’ясненню чинного законодавства, оскільки 1,5 год. * 355 грн. 20 коп. становить 532 грн. 80 коп.  

В решті наданий розрахунок затрат часу та вартості виконаної роботи при наданні юридичної допомоги не суперечить чинному законодавству.  

Таким чином, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1776 грн. 00 коп.

На підставі 42, 152 ЗК України, 23, 277, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про захист цивільного права та обмеження проїзду земельною ділянкою – відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1776 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: