донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.10.2010 р.           справа №10/162

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.

суддівДіброви Г.І., Чернота Л.Ф.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:                      Штифурко Ю.І. дов. № 17 від 05.02.2010 року

від відповідача:Дубовик С.А. дов. № 5 від 07.06.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»м. Дніпропетровськ   

на рішення господарського суду Луганської області

від17.08.2010р.

у справі№ 10/162 (суддя Мінська Т.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Глобал Транс»м. Луганськ

простягнення 240 540грн. 00коп.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Глобал Транс»м. Луганськ 240 540грн. 00коп. збитків, які складаються з вартості втраченого вантажу, що перевозився за умовами договору перевезення від 23.12.2009 року.

Господарський суд Луганської області рішенням від 17.08.2010р. у справі № 10/162 відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв’язку з недоведеністю.  

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»м. Дніпропетровськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2010р. у справі № 10/162 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що належним чином оформлена заявка на перевезення № 09-1466 від 23.12.2009 року ним була направлена експедитору, якій в свою чергу підтвердив її, про що зроблено відмітку в заявці із зазначенням номеру автомобіля, наданого для перевезення вантажу, у зв’язку з цим вважає помилковим висновок господарського суду про недоведеність факту підтвердження і надіслання відповідачем заявки на перевезення.

Вважає,що правовідносини, що виникли між сторонами по організації перевезень є підтвердженими договором № 119/09р. від 04.09.2009р., факсимільною копією заявки № 09-1466 від 23.12.2009 року, товарно-транспортною накладною від 24.12.2009 року, нарядом на відвантаження товару.

Представник відповідача вважає рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2010р. у справі № 10/162 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем і відповідачем укладено договір № 119/09 від 04.09.2009р., відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати комплекс транспортно–експедиторських послуг по організації перевезень та транспортно–експедиторському обслуговуванні зовнішньоторгових та внутрішніх вантажів Позивача автомобільним транспортом.

У пункті 1.2 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язується  здійснити транспортно-експедиторське обслуговування вантажу позивача, номенклатура, маса та маршрут якого вказується в додатках до чинного договору та є невід'ємними його частинами.

Відповідно до пункту 2.4 договору на організацію кожного перевезення позивач надає відповідачеві заявку. У пункті 2.5 сторони узгодили інформацію, яку повинна містити заявка.

Згідно з п. 2.6. договору заявка визнається виконаною належним чином, якщо вона направлена в письмовому вигляді (в тому числі факсимільним зв'язком) або електронною поштою. Факсимільна копія має таку саму силу як і оригінал. Заявка повинна бути направлена не пізніше, як за 24 години до подачі автомобіля до завантаження. Експедитор повинен письмово по факсу або через електронну пошту дати згоду Клієнту організувати перевезення, а також надати номера транспортних засобів, наданих для виконання перевезення.

В матеріалах справи наявна копія заявки на перевезення №09-1466 від 23.12.2009 року, яка містить відтиск печатки відповідача, та від імені відповідача підпис без зазначення прізвища і посади особи, що підписала заявку.

При дослідженні даної заявки встановлено наступне: вантажовідправником є ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», (Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56), вантажоодержувачем - Експедиція «Ільчевсквнештранс»(м. Ільічевськ, вул. Промислова,2); дата розвантаження автомобіля в пункті призначення -  25.12.2009; вантажовідправник - ЗАТ «НІКО ТЬЮБ»(Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, центральна прохідна трубного заводу, будівля заводоуправління, ком. 126, цех 7; наявність паспорта у водія  обов’язкова; водій ОСОБА_1номер телефону, державний номер тягача НОМЕР_1 державний номер причепуНОМЕР_2

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що              екземпляру заявки з оригіналом підпису і печатки відповідача не існує, оскільки  заявка  отримана  лише  факсом.

Наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна від 24.12.2009р.  і  наряд на відвантаження № 3563 від 24.12.2009р., містять підпис, проте не зазначено прізвища, ім’я, по-батькові або інші дані про особу, яка підписала ці документи.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що позивачем та відповідачем дійсно укладений договір № 119/09 від 04.09.2009р., але заявка від 23.12.2009р. № 09-1466 від позивача не  надходила, і відповідно не приймалась до виконання, не направлялась  позивачу з відміткою відповідача.

Позивач вважаючи, що виконання умов договору, згідно заявки на перевезення № 09-1466 від 23.12.2009, 24.12.2009 автомобіль державний  номер  НОМЕР_1, причеп  НОМЕР_2 прибув в Нікополь та був  завантажений трубами масою 20,045 т., про що свідчить товарно - транспортна накладна та  наряд на відвантаження, товар прийнято до перевезення та  здійснена відмітка водієм –експедитором Сеченом  І.Є., тоді як вантаж не був доставлений до місця призначення, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості вантажу в розмірі 240 540,00 грн. у примусовому порядку, посилаючись на ст.ст. 611, 932, 934 ЦК України,  224 ГК України, ст.165 Статуту автомобільного транспорту.

Згідно ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають  правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно  ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 929 ЦК України визначено поняття  договору  транспортного експедирування - за  договором  транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право  залучити до виконання   своїх  обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування  інших  осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до статті  934  ЦК України  за  порушення  обов'язків  за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Дослідивши надані документи, колегія суддів вважає, що копією заявки, наданої позивачем в підтвердження позовних вимог про стягнення збитків, які виникли внаслідок невиконання обов’язків по доставці вантажу, відсутності копії заявки, оформленої позивачем належним чином та переданої відповідачу, в порядку передбаченому умовами договору, не підтверджений факт виникнення між сторонами обов’язків по укладенню договору перевезення, прийняттю вантажу та доставки його вказаному у заявці одержувачу.

Згідно із ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею  225  Цивільного  кодексу  України    визначено,  що  до  складу  збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила  господарське  правопорушення  у  тому числі  і неодержаний  прибуток (втрачена  вигода),  на  який  сторона,  яка  зазнала  збитків  мала  право  розраховувати  у  разі  неналежного  виконання  зобов’язання  другою  стороною.

У відповідності з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  а також  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

Оскільки позивачем не пред’явлено доказів понесення збитків у вигляді оплати вартості втраченого вантажу, оцінивши в сукупності представлені докази, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає що, позивачем не доведені необхідні умови цивільно-правової відповідальності відповідача, у тому числі: протиправність поведінки відповідача, його вини, наявність та розмір збитків як результату протиправної поведінки відповідача, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та завданими збитками.

На підстав викладеного, колегія суддів вважає висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»м. Дніпропетровськ  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Глобал Транс»м. Луганськ 240 540грн. 00коп. збитків у зв’язку з недоведеністю правильним.

Приймаючі до уваги вищевикладене, слід визнати, що рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2010р. у справі № 10/162 прийнято у відповідності із вимогами чинного законодавства, з урахуванням фактичних обставин та матеріалів справи, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 ГПК України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2010р. у справі № 10/162 залишити без змін.

Головуючий                                                                   Т.А.Шевкова

Судді          Г.І.Діброва

          Л.Ф. Чернота

Повний текст рішення оформлений та підписаний 29.10.2010 року

Надруковано 5 прим:

                                                                                                              1 –позивачу          

                                                                                                              2 –відповідачу          

                                                                                                              3 –до справи

                                                                                                              4 –гос. суду Луг. обл.                                                                                                              5 –ДАГС