Справа №2-3608/10

                                                                      РІШЕННЯ

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі

головуючого судді     Фанди В.П.

при секретарі     Швець З.В.

з участю

позивачки ОСОБА_1,

представників  відповідача Кучерської Г.В., Демчик Л.Г.,

розглянувши у  відкритому    судовому    засіданні в    м. Хмельницькому цивільну  справу за позовом

ОСОБА_1 до виконкому Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради

третя особа: Хмельницька  районна державна адміністрація, управління земельних ресурсів у Хмельницькому районі

                                    про стягнення матеріальних та моральних збитків

встановив

        В  березні 2010 року позивачка звернулася з позовом та вказала, що 25.04.96 року міською радою їй надано у користування земельну ділянку площею 1000 м.кв. по АДРЕСА_1 в житловому масиві «Обрій» Грузевицької сільської ради Хмельницького району, а 27.03.97 року передано її у приватну власність. Разом з цим розпорядженням Хмельницької РДА від 02.11.05 року ця ж ділянка була виділена у власність  ОСОБА_4. Внаслідок судового розгляду  даного спору  Хмельницьким міськрайонним судом 03.03.08 року постановлено рішення відповідно до якого визнано недійсним рішення виконавчого комітету від 25.04.96 року про виділення їй земельної ділянки, про передачу їй земельної ділянки у власність та визнано недійсним виданий їй державний акт на право власності на цю ділянку, а рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 30.01.09 року скасовано такі ж правовстановлюючі документи, які видавалися ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Внаслідок позбавлення права приватної власності на земельну ділянку їй спричинено матеріальні збитки на суму 431 368,45 грн., яка складається із вартості земельної ділянки, сплаченого земельного податку, витрат на юридичну допомогу при розгляді справи у судах, сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Крім цього їй спричинено моральні збитки, розмір яких оцінює у 30 000 грн.. Заподіянні збитки просить стягнути  з відповідачів.

      У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, вважає, що внаслідок неправомірних рішень відповідачів вона понесла такі збитки, відповідачі діяли спільно, тому такі збитки слід стягнути солідарно саме з них.

      Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що правових підстав до задоволення позову немає, оскільки позивачі земельна ділянка виділялася безкоштовно, тому немає підстав до відшкодування збитків, які позивачка не понесла. Позивачка користувалась  земельною ділянкою, тому відповідно до вимог законодавства зобов»язана була сплачувати земельний податок. Понесенні витрати на сплату держмита, витрат на ІТЗ, правову допомогу мали бути вирішенні відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у справі, яка розглядала спір по суті.  Вважає, що моральні збитки позивачці не спричинено.

     Представники третіх осіб повідомленні судом про час і місце слухання справи, але до суду не з»явилися, письмово не повідомили про причини неявки, суд рахує можливим провести розгляд справи у їх відсутності.  

      Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

       Встановлено, що   рішення виконкому Хмельницької міської ради за №907 від 25 квітня 1996 року позивачці надано  в користування земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 у  житловому масиві «Обрій» Грузевицької сільської ради Хмельницького району, а рішенням  Хмельницької міської ради за № 1493 від 27 березня 1997 року цю земельну ділянку було передано позивачці у приватну власність. 24 червня 1997 року позивачці видано Державний акт про право приватної власності на цю земельну ділянку.

Розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації за № 969/05–р від 02 листопада 2005 року  ОСОБА_4 було надано у власність цю ж земельну ділянку та видано ОСОБА_4 Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 1000 кв.м. по АДРЕСА_1.

      Вирішуючи спір, що виник між цими особами, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 березня 2008 року відмовлено позивачці у задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницької райдержадміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу земельних ресурсів у Хмельницькому районі про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення незаконно побудованої будівлі.

      Позов ОСОБА_5 до позивачки, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради, відділу земельних ресурсів у Хмельницькому задоволено та визнано:     недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської Ради №907 від 25.04.1996 року у частині надання позивачці земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1;     недійсним та скасовано рішення Хмельницької міської ради №1493 від 27.03.1997 року у частині передачі у приватну власність позивачці земельної ділянки по АДРЕСА_1;  недійсним державний акт серії І – ХМ №036291, виданий виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 24.06.1997 року позивачці на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 на території Хмельницької міської ради. Визнано за ОСОБА_5 право власності на спірну земельну ділянку.

      Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2009 року частково скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 березня 2008 року:     скасовано розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №969 від 02 листопада 2005 року в частині надання земельної ділянки за АДРЕСА_1 в житловому масиві «Обрій» ОСОБА_4; визнано недійсним Державний акт від 11 листопада 2005 року на право приватної власності на земельну ділянку за АДРЕСА_1 на ім»я  ОСОБА_4; визнано недійсним договір купівлі – продажу від 13 січня 2006 року земельної ділянки за АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та Державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 лютого 2006 року, виданий ОСОБА_5.

    Ухвалою Верховного Суду України від 05 червня 2009 року рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2009 року залишено без змін.

  У відповідності до ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

  Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

  Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

     Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що прийнятим рішенням виконкому Хмельницької міської ради за №907 від 25 квітня 1996 року та рішенням  Хмельницької міської ради за № 1493 від 27 березня 1997 року позивачці було спричинено  матеріальну шкоду і вона зазнала втрат, зробила або мусить зробити витрати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Не встановлено і судом таких обставин, оскільки позивачці було безоплатно передано у користування та згодом у власність дану земельну ділянку, тому скасування таких рішень не могло спричинити матеріальні збитки позивачці.

  З врахуванням цих обставин у задоволенні позову слід відмовити.

  Крім цього, позивачка вважає, що саме відповідачі мають відшкодувати їй витрати, понесені нею на сплату земельного податку  за користування даною земельною ділянкою. При цьому суд враховує, що позивачка користувалась  земельною ділянкою, тому відповідно до вимог законодавства зобов»язана була сплачувати земельний податок.  Разом з цим, судом не встановлено будь-якої вини у діях (бездіяльності) відповідачів у несенні  позивачкою таких витрат.

    Слід відмовити у задоволенні позову і у частині вимог про стягнення судових витрат, понесених позивачкою на сплату держмита, витрат на ІТЗ, правову допомогу, оскільки таке питання мало бути вирішено відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судом у справі, яка розглядала спір по суті. Судом також не встановлено будь-якої вини у діях (бездіяльності) відповідачів у несенні  позивачкою таких витрат.

    Згідно до ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Частина друга статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода може бути виражена, в тому числі: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. В  постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

   Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.  

В ході розгляду справи позивачка не довела, а судом не встановлено наявність вини   відповідачів та сам факт спричинення моральних збитків. Хоч і рішеннями суду було встановлено протиправність прийнятих рішень відповідачів, але внаслідок таких рішень не було обмежено будь-які права позивачки, оскільки результатом таких рішень було набуття позивачкою у користування, згодом у власність спірної земельної ділянки, що не могло породити у неї негативних емоцій та моральних переживань.

  Враховуючи викладене у задоволенні вимог у цій частині також слід відмовити.

    З врахуванням ціни позову, при подачі позову позивачка мала сплатити судовий збір у розмірі 1700 грн., але сплатила 51 грн., що підтверджується квитанцією від 02.11.09 року.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати 1649 грн. слід покласти на позивачку (1700 грн. – 51 грн. = 1649 грн.)

Керуючись ст.ст.30,60,208 ЦПК України, ст.ст.1161,1167 ЦК України, суд

вирішив:

      Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконкому Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради, третя особа Хмельницька  районна державна адміністрація, управління земельних ресурсів у Хмельницькому районі про стягнення матеріальних та моральних збитків.

      Стягнути з ОСОБА_1   1649 грн. судових витрат у дохід держави.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області.

     Суддя

        Повне рішення виготовлено  07.09.10 року