Справа № 2-4/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 жовтня 2010р.                                     м. Калуш

    Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Федик Л.І. при секретарі Руско Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу приватизації житла Калуської міської ради, третя особа служба у справах дітей Калуської міської ради про визнання нечинною приватизації та зобов’язання нечинити перешкод у користуванні квартирою та за зустрічним позовом Калуської міської ради, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача КП «ЖЕО №1» м. Калуш про втрату права на житло, -

в     с     т     а     н     о     в     и    в  :

що ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що він разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_1. В 1996р. він розлучився з ОСОБА_2 після чого вони залишилися проживати в одній квартирі. Рішенням Калуського міського суду від 22.10.97р. у справі № 2-1263 задоволено позов ОСОБА_2, та виділено їй в користування житлову кімнату площею 16,5 м2 та зобов’язано ЖЕК № 1 ВЖЕО Калуського міськвиконкому укласти із ОСОБА_2 договір найму. В 2007р. ОСОБА_2 скориставшись тим, що він постійно перебуває у відрядженнях, та рідко з’являється на квартирі, звернулась до суду із позовом про визнання його таким, що втратив право на житло. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 25.06.07р. у справі № 2-1554 його було визнано таким, що втратив право на житло – квартиру по АДРЕСА_1. Не погоджуючись із даним рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 21.11.07р. заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 25.06.07р. у справі № 2-1554 було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку. Після цього, ОСОБА_2 було подано до суду заяву про залишення позову  без розгляду, і ухвалою Калуського міськрайонного суду від 04.12.07р. позовну заяву ОСОБА_2 до нього про визнання особи такою, що втратила право на житло залишено без розгляду. Після цього, він звернувся до КП „ЖЕО № 1” із заявою про те, щоб його знову зареєстрували за попереднім місцем проживання, оскільки на той момент його вже було знято із реєстрації за адресою АДРЕСА_1, згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 25.06.07р. у справі № 2-1554. Проте, йому було відмовлено в реєстрації зважаючи на те, що квартира по АДРЕСА_1 вже приватизована, і її власником є ОСОБА_2 Також, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 поміняла замки у вхідних дверях квартири АДРЕСА_1, у зв’язку із чим йому чиняться перешкоди у користуванні житла. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати нечинним наказ № 213 від 12.11.2007 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності на житло, та зобов’язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою.

ОСОБА_2 та Калуська міська рада звернулися до суду з зустрічним позовом до позивача за первинним позовом ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням посилаючись на те, що ОСОБА_1 чинив дії по перешкоджанню ОСОБА_2 з сином у користуванні спільною квартирою. Згідно рішення Калуського міського суду від 22.10.97р. ОСОБА_2 виділено в користування житлове приміщення площею 16,5 м.кв., а ОСОБА_1 житлове приміщення площею 14,0 м.кв., кухню ванну, туалет та інші підсобні приміщення залишено в спільному користуванні сторін. Влітку 2002 року ОСОБА_1 добровільно виїхав з АДРЕСА_1 забравши всі всі свої речі. З того часу, ні ОСОБА_2 ні їх синові нічого не було відомом про місце перебування ОСОБА_1 Перешкод у вільному доступі до квартири ОСОБА_2 йому не чинила. ОСОБА_1 без поважних причин більше встановленого законодавством терміну протягом якого за ним зберігається право користування житлом не проживав в даному помешкані. 28.01.1998р. ОСОБА_1 створив нову сім’ю і зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_4, яка проживає за адресою АДРЕСА_2. А тому просять суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Щодо зустрічних позовних вимог, то вважає їх безпідставними і не вбачає підстав для задоволення.

Представник відділу приватизації житла в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що при зверненні ОСОБА_2 з заявою про приватизацію житла було надано всі необхідні для цього документи і відповідно до вимог законодавства їй було видано свідоцтво про право власності на житло на двох чоловік, їй та неповнолітньому сину, а тому підстав для скасування свідоцтва про приватизацію немає.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнала, а зустрічний підтримала з підстав, викладений у позовній заяві.

Представник Калуської міської ради в судовому засіданні первісний позов не визнав, а зустрічний підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи без самостійних вимог Служби у справах дітей Калуської міської ради в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а при вирішенні спору покладається на розгляд суду.

Преставник КП «ЖЕО №1» в судове засідання не з»явився, однак до суду подав заяву, в якій просить справу розглядати в його відсутності,що вирішення даних спорів покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 слід задоволити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та Калуської міської ради слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, та ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено, що сторонам по справі після розірвання шлюбу рішенням Калуського міського суду від 22.10.97р. ОСОБА_2 виділено в користування житлове приміщення площею 16,5 м.кв., а ОСОБА_1 житлове приміщення площею 14,0 м.кв., кухню ванну, туалет та інші підсобні приміщення залишено в спільному користуванні сторін. Крім того, вказаним рішенням зобов’язано ЖЕО укласти договір найму житлового приміщення (а.с. 5).

Після цього, ОСОБА_2, являючись наймачем тільки частини квартири, в 2007р. звернулась до Калуського міськрайонного суду із позовом про визнання ОСОБА_1 таким що втратив право на житло, і заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 25.06.07р. у справі № 2-1554 його було визнано таким, що втратив право на житло – квартиру по АДРЕСА_1 (а.с. 6). На підставі даного рішення суду 01.10.2007р. КП «ЖЕО №1» уклало з ОСОБА_2 типовий договір найму житла цілої квартири (а.с. 25), який став правовою підставою для здійснення відповідачкою приватизації житла та одержання свідоцтва про право власності на житло.  В листопаді 2007р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду від 25.06.2007р. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 21.11.07р. заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 25.06.07р. у справі № 2-1554 було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку (а.с. 7). Після цього, ОСОБА_2 було подано до суду заяву про залишення позову  без розгляду, і ухвалою Калуського міськрайонного суду від 04.12.07р. позовну заяву ОСОБА_2 до нього про визнання особи такою, що втратила право на житло залишено без розгляду (а.с.8). У зв’язку із цим, суд приходить до висновку що на момент здійснення ОСОБА_2 приватизації житла, позивач ОСОБА_1 мав право на проживання в даному житлі, та ОСОБА_2 являлась наймачем тільки частини квартири закріпленої за нею рішенням Калуського міського суду від 22.10.97р. (а.с. 5).

У відповідності до ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Відповідно до п. 5 Положення „Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян” передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї з обов’язковим визначення уповноваженого власника квартири (будинку). А ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” говорить, що до членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно  проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими  зберігається право на житло. ОСОБА_1 своєї згоди на приватизацію житла в якому він був зареєстрований та проживав не давав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що приватизація житла – квартири АДРЕСА_1 була проведена з порушення процедури здійснення приватизації та з порушенням права ОСОБА_1 на житло, а тому підлягає визнанню нечинною.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 замінила замки у вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 . Дану обставину ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні. Окрім цього, свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пояснили суду, що ОСОБА_2 встановила замки на дверях до кухні та ванни з туалетом, унеможлививши цим доступ ОСОБА_1 до даних приміщень, тим самим порушила порядок користування квартирою встановлений Рішенням Калуського міського суду від 22.10.97р. у справі № 2-1263. за таких обставин, суд приходить до висновку що позовна вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод користування житлом підлягає до задоволення.

Зустрічні позови ОСОБА_2 та Калуської міської ради не підлягають задоволенню, виходячи з наступного: У відповідності до ст. 71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування  жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки без поважної причини, провадиться в судовому порядку. В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 поміняла замки у вхідних дверях квартири АДРЕСА_1. Дану обставину ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні, давши суду пояснення, що одразу після приватизації житла вона поміняла серцевини замків у вхідних дверях, а ключ ОСОБА_1 не дала, оскільки вважала, що вона є власником житла і він не має права на проживання в даному житлі. Тобто, 25.01.2008р. на момент подання ОСОБА_2 позову про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на житло, та 15.09.2009р. на момент подання Калуською міською радою позову про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на житло, позивачу ОСОБА_1 чинились перешкоди у користуванні житлом. А зважаючи на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом 17.12.2007р. суд приходить до висновку, що на момент подання позову ОСОБА_1 йому чинились перешкоди у користуванні житлом, а жодного рішення суду чи провадження про визнання його таким що втратив право на житло не було, а тому суд не вбачає підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що на момент пред’явлення позовів ОСОБА_2 та Калуською міською радою не проживав у спірному житлі без поважної причини.

У зв’язку із цим, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_5  про те, що ОСОБА_1 не проживав у спірному житлі без поважної причини не можуть братись судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними обставинами.

Суд також не бере до уваги Акт складений КП «ЖЕО № 1» від 23.10.2006р. (а.с. 27) про факт не проживання ОСОБА_1 у спірному житлі, оскільки як дала покази суду свідок ОСОБА_8 вона акту від 23.10.2006р. не підписувала, і при обстеженні житла в цей день в спірному житлі не перебувала. Аналогічне пояснення надані ОСОБА_9 згідно заяви, завіреною приватним нотаріусом Курищук І.В. (а.с. 42).

За таких обставин суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не доведено, що на момент подачі позовів ОСОБА_1 не проживав в АДРЕСА_1 більше шести місяців беж поважних причин, а тому в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, ст.ст. 9,64, 155 ЖК України, та керуючись ст.ст. 209, 213, 214, 215 ЦПК України

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу приватизації житла Калуської міської ради, третя особа служба у справах дітей Калуської міської ради про визнання нечинною приватизації та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні квартирою задоволити.

Визнати нечинним наказ № 213 від 12.11.2007 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво № 812853 від 03.12.2007р. про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 33 грн. судового збору по справі та 200 грн. за складання позовної заяви.

В задоволенні позову Калуської міської ради, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача КП «ЖЕО №1» м. Калуш про втрату права на житло відмовити за недоведеністю позовних вимог.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апельційним судом.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подаячі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апельційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін з дня отримання копії рішення.

    Головуючий :