АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Парандюк Т.С.
Суддів – Стефлюк О.Д., Бершадської Г.В.
при секретарі – Прус Л.С.
з участю сторін - апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3; відповідачів ОСОБА_4., ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Збаразького районного суду від 14 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Збаразька міська рада Тернопільської області про усунення перешкод у користуванні нерухомістю та встановлення земельного сервітуту, знесення кам”яної огорожі, колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд із позовними заявами до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомістю та встановлення земельного сервітуту, знесення кам2яної огорожі.
В обгрунтування вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Посилались на те, що відповідач ОСОБА_4 є власником приватизованої земельної прибудинкової території, прилеглої до їх квартири АДРЕСА_1, яка межує із земельною ділянкою Збаразької міської ради і яка слугує їм заїздом до господарського будинку, сараю, гаража, на подвір”я. Відповідач змурував кам”яну огорожу на своїй земельній ділянці, чим унеможливив їм заїзд до гаража, а тому вони просять встановити постійний земельний сервітут у вигляді права безкоштовного проїзду транспортних засобів марки “Москвич 21401” та Бус Фіат Дукато по земельній ділянці відповідача до свого гаража, сараю, на подві”я та зобов”язати відповідача знести кам”яну огорожу.
Рішенням Збаразького районного суду від 14 вересня 2010 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні нерухомістю та встановлення земельного сервітуту, третя особа - Збаразька міська рада Тернопільської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказали, що рішення суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просили його скасувати і встановити постійний земельний сервітут у вигляді права проїзду належним їм автотранспортом по земельній ділянці відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до належної їм земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розміщені їхні подвір”я, гараж, сарай.
У судовому засіданні апелянти апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладеній в ній.
Відповідачі заперечили відносно апеляційної скарги, та пояснили, що рішення суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками земельної ділянки площею 0,0308 га у межах згідно планом розташованої по АДРЕСА_1, що стверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №290364 виданого 08.05.2008 року Збаразькою міською радою, копією кадастрового плану, копією рішення Збаразької міської ради №565 від 12.12.2007 року і сторонами не оспорюється.
ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля “Москвич - 21401”, згідно копії технічного паспорта автомобіля.
Комісією Збаразької міської ради був встановлений акт обстеження від 23.10.2009 року, що ОСОБА_4 проводиться обгородження мурованою огорожею власної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1
В 2007 році ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видано державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку, згідно рішення сесії Збаразької міської ради №508 від 21.09.2007року. Мурована огорожа не виходить за межі земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно ст. 98 ч.1,3 ЗКУ — право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою(ділянками).
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Відповідно до ст. 99 ЗК України — власники або землекористувачі земельних земельних ділянок можуть вимагати встановлення,зокрема, такого земельного сервітуту, як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Згідно довідки про склад сім”ї виданої Збаразькою міською радою №31/620 від 29.10.1998 року, копією свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є власниками приватизованої квартири загальною площею 84,42 кв.м., комори площею 12,0 кв.м., що розташована у підвалі та сараю площею 15,0 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1
Як вбачається з акту обстеження від 23.10.2009 року комісія Збаразької міської ради встановила, що для заїзду і виїзду легковим автомобілем “ Москвич - 412” із власного гаража в ОСОБА_1 є проїзд шириною 4,05 м., який є достатнім для проїзду автомобілем. Комісія констатує: що спірний заїзд є достатніх розмірів для проїзду автомобілем. Даний заїзд знаходиться у власності Збаразької міської ради.
Колегією суддів встановлено, що позивачі використовують під гараж самочинно переобладнану господарську будівлю — сарай проїзд та під”їзд до якого автомобілем “Москвич” можливий , що підтверджується доказами по справі.
Необхідність встановлення сервітуту позивачі обгрунтовують тим, що споруду переобладнали під гараж і їм важко заїжджати до нього автотранспортним засобом з повороту 90 градусів. Земельна ділянка на якій просять встановити сервітут перебуває у власності відповідачів.
В позовних заявах і під час розгляду справи позивачі не зазначали де саме і в яких розмірах земельної ділянки слід встановити земельний сервітут, а також відповідачам не пропонувались умови договору, що суперечить нормам чинного законодавства.
Як встановлено в судових засіданнях, що спірний заїзд знаходиться у власності міської ради. Позивачі хочуть позбавити відповідачів частини земельної ділянки, яка їм виділена у встановленому законом порядку, знісши кам”яну огорожу, чим буде порушено право приватної власності на землю відповідачів.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимог позивачів, оскільки проїзд до сараю-самовільно переобладнаного ними під гараж є можливим, а встановлення сервітуту для влаштування їм заїзду мікроавтобусом та розворотом належним їм автомобіля “Москвич” позбавить відповідачів права власності на земельну ділянку.
Посилання апелянтів на те, що відповідачам незаконно передано у власність 2,44 м землі є голослівними, оскільки це не є предметом спору в даному процесі.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, зібраним по справі доказам, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.4, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Збаразького районного суду від 14 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -