Справа №22ц-7457/10 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Петровській О.С.,
з участю: представників позивача Свєтлікова Д.Ю. і Логвінова М.Ю. та представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ,,Енергобанк" (далі - ПАТ ,,Енергобанк") на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2010 р. за позовом ПАТ ,,Енергобанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до АБ ,,Енергобанк" про визнання правочину нікчемним,
В С Т А Н О В И Л А :
1 грудня 2009 р. Акціонерний банк ,,Енергобанк" (тепер – ПАТ ,,Енергобанк") звернувся до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору.
Позивач зазначав, що 10 липня 2008 р. між ним та ОСОБА_5 укладено договір про іпотечний кредит, за яким банк надав відповідачу 265000 грн. кредиту на поліпшення побутових умов під 18% річних, строком на 5 років.
В той же день між сторонами був укладений додатковий договір про внесення змін до пункту 1.1 указаного кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 25%.
Для забезпечення виконання умов кредитного договору 11 липня 2008 р. між позивачем і ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку банку свою квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,6 кв. м.
Окрім того, 10 липня 2008 р. позивачем було укладено два окремих договори поруки: № 20К-1 – з ОСОБА_6 та № 20К-2 – з ОСОБА_7, за умовами яких поручителі зобов'язались солідарно з ОСОБА_5 відповідати за своєчасне та повне виконання ним зобов'язань по вказаному кредитному договору.
Посилаючись на те, що позичальник не виконав усіх своїх зобов'язань перед банком по кредитному договору, позивач в уточненому позові просив стягнути в солідарному порядку з усіх відповідачів 404199 грн. 44 коп. кредитної заборгованості, яка виникла на 19 квітня 2010 р. та судові витрати.
2 березня 2010 р. відповідачі подали в суд пізніше уточнений зустрічний позов до ПАТ ,,Енергобанк" про визнання вказаного кредитного договору нікчемним, посилаючись на те, що при його укладенні позивачем були суттєво порушені права відповідачів, передбачені Законом України ,,Про захист прав споживачів".
Ухвалою суду обидва позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2010 р. у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов повністю задоволено. Визнано нікчемним договір про іпотечний кредит, укладений 10 липня 2008 р. між ОСОБА_5 і АБ ,,Енергобанк"
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірний кредитний договір є нікчемним правочином, який не породжує правових наслідків.
Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитись не можна, оскільки він дійшов до них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та, як наслідок, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2008 р. ПАТ ,,Енергобанк" уклав з ОСОБА_5 договір про іпотечний кредит, за яким банк надав відповідачу 265000 грн. кредиту під 18% річних, строком на 5 років. В той же день сторони внесли зміни до пункту 1.1 указаного кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 25%.
Для забезпечення виконання позичальником умов указаного кредитного договору 11 липня 2008 р. між позивачем і ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку банку свою квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,6 кв. м.
Окрім того, 10 липня 2008 р. позивачем було укладено два окремих договори поруки: № 20К-1 – з ОСОБА_6 та № 20К-2 – з ОСОБА_7, за умовами яких поручителі зобов'язались солідарно з ОСОБА_5 відповідати за своєчасне та повне виконання ним зобов'язань по вказаному кредитному договору.
Внаслідок того, що з 5 вересня 2008 р. позичальник перестав своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у нього станом на 19 листопада 2009 р. утворилась кредитна заборгованість у розмірі 354873 грн. 19 коп.: 265000 грн. - по тілу кредиту, 77777 грн. 88 коп. - по процентах за користування кредитом, 9758 грн. 89 коп. пені за прострочення погашення відсотків і 2336 грн. 42 коп. пені за прострочення погашення тіла кредиту.
На письмові вимоги банку від 26 серпня, 9 вересня і 13 жовтня 2008 р. та 26 січня 2009 р. про погашення заборгованості відповідачі не відповіли і борг не погасили. Тому в уточненому позові позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з усіх відповідачів 404199 грн. 44 коп. кредитної заборгованості, яка виникла на 19 квітня 2010 р., та судові витрати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 1054 - 10561 цього ж Кодексу регулюються правила виконання зобов'язань по кредитному договору. Зокрема:
- за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;
- розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Крім того, ст. ст. 553, 554 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
До того ж, ст. 543 цього ж Кодексу встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Оскільки, ні позичальник, ні поручителі своїх зобов'язань по вказаних вище договорах не виконали то вони повинні нести відповідальність щодо погашення заборгованості по вказаному кредитному договору. Водночас, при покладенні солідарної відповідальності на позичальника і поручителів необхідно врахувати , що зі змісту ст. 554 ЦК України вбачається можливим встановлення поруки по виконанню одного й того ж зобов'язання одночасно кількома поручителями. Однак така порука виникає лише в на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору. В цьому випадку поручителі разом з боржником відповідають перед кредитором солідарно.
В той же час законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на забезпечення виконання одного й того ж самого зобов'язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. В такому випадку поручителі не несуть солідарної відповідальності, оскільки відсутня їхня спільна порука. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, який виконає зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Проте, місцевий суд викладеного вище не врахував, а тому дійшов у своєму рішенні висновків, які не відповідають вимогам статей 211-214 ЦПК України, без повного з’ясування та належного аналізу питання відповідальності відповідачів, а тому помилково та безпідставно визнав указаний кредитний договір нікчемним.
Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Крім того, застосування Закону України ,,Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Водночас, Закон України ,,Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 р. (з наступними змінами) передбачає досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням спірного кредитного договору банк надав позичальнику всю необхідну інформацію, яка вимагається указаними вище нормативними актами. Зокрема: розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, реальну процентну ставку, графік погашення кредиту, розмір комісії, вартість обслуговування, страхування, послуги нотаріуса та інші необхідні відомості, що підтверджено особистим підписом позичальника на заповненій ним особисто перед укладенням договору заяві-анкеті (а.с.94-95).
Однак, на вказані обставини місцевий суд не звернув уваги та не дав їм належної оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Також місцевий суд не зауважив на графік погашення кредиту, який є невід’ємною частиною кредитного договору і містить додаткову інформацію про порядок та строки погашення позичальником кредиту.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при укладенні спірного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, про які позичальник отримав достовірну та повну інформацію. Договори були укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. В зв’язку з чим, у місцевого суду не було підстав для визнання вказаного договору нікчемним.
Інші доводи відповідачів про нечесну підприємницьку діяльність банку, дискримінаційність кредитного договору та введення банком позичальника в оману жодними належними та допустимим доказами не підтверджені, а тому не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.
За таких обставин, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є присудження з відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат: 2550 грн. судового збору і 372 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ,,Енергобанк" задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства ,,Енергобанк" задовольнити частково.
Стягнути на користь публічного акціонерного товариства ,,Енергобанк" 404199 грн. 44 коп. заборгованості по кредитному договору: в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також таку ж суму та в такому ж порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_7.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства ,,Енергобанк" про визнання правочину нікчемним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства ,,Енергобанк" у рівних частках судові витрати: 2550 грн. судового збору та 372 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом днів.
Головуючий:
Судді: