Справа №22ц-7073/10 Суддя першої інстанції Агєєва Л.І.
Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Голубкіної О.О.,
з участю: позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів і додаткових витрат на неповнолітню дитину,
В С Т А Н О В И Л А :
27 лютого 2008 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів і 24854 грн. додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 р. позов задоволено частково. Постановлено стягувати щомісячно з відповідачки на користь позивача кошти (аліменти) на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів її заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 27 лютого 2008 р. і до повноліття дитини. Також з відповідачки на користь позивача стягнуто 5000 грн. додаткових витрат на утримання дитини та 171 грн. судових витрат в доход держави. Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів за один місяць.
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, просила оскаржене рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 2 листопада 1990 р. по 26 серпня 2009 р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно довідок Житлово-експлуатаційної дільниці №4 ТОВ ,,Намив -1" перебуває на утриманні батька (а.с. 5, 272).
З літа 2007 року по липень 2009 року відповідачка з сім’єю не проживала, а тому всі турботи по утриманню і вихованню сина лежали на плечах позивача.
Правильно встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність покладення на відповідачку обов’язку по сплаті аліментів на утримання сина, оскільки відповідно до ст. ст. 180 – 182 СК України та роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України ,,Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 р., батьки зобов’язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом. За рішенням суду аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 182 СК України, визначаючи розмір аліментів, які підлягають щомісячному стягненню з відповідачки, місцевий суд не в повній мірі врахував її матеріальне становище та стан здоров’я, а тому встановив аліменти у більшому розмірі ніж вона спроможна сплачувати.
Так, щомісячна заробітна плата ОСОБА_3 на посаді музейного доглядача Миколаївського обласного художнього музею складає всього 744 грн. До того ж, вона страждає тяжким хронічним захворюванням, що потребує додаткових витрат на лікування. Крім того, влітку 2008 року відповідачка поштою направляла позичу посилку та грошовий переказ для утримання сина, а з липня 2009 року вона проживає в одній квартирі з сином і несе посильну участь у його утриманні.
Однак, частково задовольняючи позов, місцевий суд неповно врахував указані обставини, що мають значення для справи, в зв’язку з чим, оскаржене рішення в цій частині, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в бік зменшення розміру щомісячного стягнення аліментів із відповідачки з ј частини всіх видів її заробітку до 1/6 частки.
В той же час не викликає заперечень висновок місцевого суду щодо покладення на відповідачку додаткових витрат на сина.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір такої участі визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть стягуватися наперед або після їх фактичного понесення разово.
З наданих позивачем доказів слідує, що тривалий час він один ніс такі витрати. Зокрема, на санаторно-курортне лікування, придбання ліків, лікувальну фізкультуру, платне навчання в Миколаївському морському ліцеї, фізико-математичній школі та на підготовчих курсах для вступу до ВУЗу. Тому суд обґрунтовано застосував указані приписи закону і стягнув з відповідачки половину понесених і належним чином підтверджених позивачем додаткових витрат.
Описка в мотивувальній частині рішення щодо дати народження сина сторін не може бути підставою для скасування рішення, оскільки в резолютивні частині рішення така дата вказана правильно.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильної поведінки позивача в сім’ї, що змусило її тривалий час не проживати разом із сином, не є підставою для відмови в позові.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України року, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 р. в частині розміру аліментів, які підлягають щомісячному стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, змінити, зменшивши розмір стягнення аліментів з ј частини всіх видів її заробітку до 1/6 частини.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: