Справа №22Ц-7939/10 Суддя першої інстанції Висоцька Г.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Голубкиній О.О.,
за участю представника Вознесенського відділу ДВС Пухтія С.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі - Вознесенський відділ ДВС) на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2010 р. за скаргою ОСОБА_3 на незаконні дії державного виконавця,
В С Т А Н О В И Л А :
13 липня 2010 р. ОСОБА_3 оскаржив у суді дії державного виконавця Вознесенського відділу ДВС щодо накладення 11 листопада 2008 р. арешту на належний йому садовий будинок в АДРЕСА_1, у садовому товаристві ,,Рассвет", та проведення 08 червня 2010 р. його опису та арешту, що було пов’язано з виконанням рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4.
Посилаючись на безпідставність таких дій державного виконавця, оскільки його заборгованість по аліментам складала лише 6681 грн. 17 коп., а ринкова вартість указаної нерухомості становить 79300 грн., скаржник просив суд поновити йому строк на звернення до суду з указаною скаргою, визнати незаконними дії державного виконавця по опису та арешту названого садового будинку та скасувати такі постанови державного виконавця.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2010 р. скаргу задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строк оскарження постанови та дій державного виконавця. Постанову державного виконавця від 11 листопада 2008 р. про арешт указаної нерухомості та оголошення заборони на її відчуження визнано незаконною та скасовано. Також визнано незаконними дії державного виконавця від 8 червня 2010 р. щодо опису та арешту названого садового будинку.
В апеляційній скарзі Вознесенський відділ ДВС, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції, обставин, що мають значення для правильного вирішення скарги, необґрунтованість та передчасність оскарженої ухвали, просила її скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Вислухавши суддю - доповідача, та перевіривши законність і обґрунтованість оскарженої ухвали місцевого суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим судом правильно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що Вознесенським відділом ДВС примусово виконується рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2005 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів заробітку починаючи з 19 серпня 2005 р. й до повноліття дитини.
Станом на 1 червня 2010 р. у боржника утворилась заборгованість по аліментних платежах у розмірі 6681 грн. 17 коп. У зв’язку з чим, постановою державного виконавця від 11 листопада 2008 р. було накладено арешт на належний ОСОБА_3 садовий будинок в АДРЕСА_1, у садовому товаристві ,,Рассвет", а 08 червня 2010 р. був складений акт опису та арешту зазначеного майна, про що скаржнику стало відомо лише 15 червня 2010 р.
Відповідно до ст. 55 Закону України ,,Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. (з наступними змінами) та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. (з наступними змінами) за виконавчими документами державний виконавець може накласти арешт на майно боржника, але у межах суми стягнення з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
З наданої ОСОБА_3 довідки від 7 червня 2010 р., виданої фізичною особою-оцінювачем ОСОБА_5 і не спростованої відділом ДВС, вбачається, що ринкова вартість спірного садового будинку складає 79300 грн., що майже в 12 раз більше вказаної заборгованості. А тому державний виконавець не мав законних підстав для накладення арешту на всю зазначену нерухомість.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано поновив ОСОБА_3 строк на звернення до суду та задовольнив його скаргу.
Сам по собі розгляд справи у відсутності представника ДВС, в силу ст. ст. 309 – 311 ЦПК України (в редакції Закону від 7 липня 2010 р., який набрав чинності з 30 липня 2010 р.), не є підставою для скасування рішення місцевого суду та передачі справи на новий розгляд, оскільки обставини справи судом були встановлені правильно, а прийняте рішення відповідає нормам матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали, постановленої з додержанням вимог процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311 – 315, 383 - 387 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Вознесенського відділу ДВС відхилити, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 липня 2010 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: