П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

      Справа № 2а-304/10/0701

03 листопада 2010 року                                             м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

     головуючого:    Ільтьо І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Берегово адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Берегівського  районного суду з адміністративним позовом  до управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-ХП від 28.02.1991 року  позивач ОСОБА_1, являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з липня 2004 р. його визнано інвалідом третьої групи.

Відповідно до положень статті 14 Закону №796-ХІІ позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що позивач має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Також згідно ст. 54 даного Закону, розмір пенсії не може бути меншим 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Стаття 54 ч.4 Закону гласить, що особам, віднесеним до 1 категорії, у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно даним Законом визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

11.09.2010 року позивач звернувся до відповідача, щоб той здійснив перерахунок пенсії у відповідності до гарантованого законом мінімуму. 14.09.2010 року відповідач відмовив у задоволенні вимог поставлених в заяві.

Позивачеві в період з грудня 1997 року виплачувалася пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, розмір яких відповідачем визначався не виходячи з мінімальної пенсії, а виходячи з ПКМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 виходячи з базової величини 19, 91 грн.

Позивач ОСОБА_1 згідно позовної заяви просив справу розглянути без його участі в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України .

Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явився, однак від такого на адресу суду надійшли заява та письмове заперечення на позовні вимоги позивача, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються, просить  відмовити у їх задоволенні та розглянути справи за його відсутності, з урахуванням поданих заперечень.  

Обстеживши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що  відповідно до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-ХП від 28.02.1991 року  позивач ОСОБА_1, являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з грудня 1997 року його визнано інвалідом третьої групи (а.с. 7-8).

Відповідно до положень статті 14 Закону №796-ХІІ позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що позивач має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Також згідно ст. 54 даного Закону, розмір його пенсії не може бути меншим 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Стаття 54 ч.4 Закону гласить, що особам, віднесеним до 1 категорії, у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно даним Законом визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

11.09.2010 року позивач звернувся до відповідача, щоб той здійснив перерахунок пенсії у відповідності до гарантованого законом мінімуму. 14.09.2010 року Відповідач відмовив у задоволенні вимог поставлених в заяві.

Позивачеві в період з грудня 1997 року виплачувалася пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, розмір яких відповідачем визначався не виходячи з мінімальної пенсії, а виходячи з ПКМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 виходячи з базової величини 19, 91 грн.

Верховна Рада України своїм пунктом 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року №107-УІ внесла зміни до ст.50, ч.4 54 та ст.67 Закону, а саме ч.4 ст.54 викладено в такій редакції "У всіх випадках розміри  пенсій для  інвалідів,  щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності — 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», а ч.3 ст.67 в такій «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"».

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 року, керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45,51,61, 63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 2 визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення пункт 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» яким внесено зміни до статей 50, 54 та 67 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пункт 6 рішення Конституційного Суду в цих справах мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Пункти 7 рішень Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, і не може бути оскаржене.

Відповідач, усупереч ст.ст.50, 53, 54 та 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не проводив та не проводить перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 в розмірі встановленому ст. 54 та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю встановлену ст. 50 вищезгаданого Закону.

Також слід звернути увагу на Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку), яким встановлено, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4.ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Таким чином, відмова відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу з урахуванням ст.ст. 50, 53, 54 та 67 Закону №796-ХІІ є протиправною, такою, що ущемляє його права та суперечить Конституції та законам України.

  Згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 листопада 2009 року – 573 грн., з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 липня 2010 року – 709 грн., з 01 жовтня 2010 року 723 грн., з 01 грудня 2010 року 734 грн.

Отже, розмір пенсії позивача разом з додатковою пенсією за шкоду заподіяну здоров'ю має бути та повинна була бути значно вищою аніж нарахована та нараховувалась відповідачем, як це і вбачається із відмови, яку надано відповідачем про нараховану пенсію.

Позивачем взято період з листопада 2006 року по день постановлення рішення по даній справі, оскільки 05.10.2006 року законом було доповнено частиною 3 та 4 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме наступним: «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії.

     Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.3 ст.99 КАС України для  захисту прав, свобод та  інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлятися інші строки для звернення  до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася  або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

     Позивачу стало відомо  про відмову у проведенні  перерахунку пенсії 14.09.10 року.

     Відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає  або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

     Згідно  до ч.1 ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР,  право на подання  позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності. Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як  особі, яка постраждала внаслідок  Чорнобильської катастрофи, тобто від шкоди іонізуючого випромінювання, які співставляються з вимогою  про відшкодування ядерною шкоди. Дії відповідача  по не нарахуванню  та невиплаті  належної позивачу  пенсії, є постійними та не перериваються в часі  з 01.11.2006 року. За таких обставин, суд вважає, що 6-ти місячний строк  давності для звернення  до суду починається з 14.09.2010 року.            

    За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем  вимог та наданих сторонами доказів,  які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги  підлягають до задоволення.  

   На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 50, 53, 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України , ст.ст. 6, 10, 11, 12, 17, 18,99, 122 ч.4, 159,160,161,162, 167  КАС  України,  суд -  

В И Р І Ш И В  :

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії  –  задовольнити.  

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районні Закарпатської області щодо відмови позивачеві в перерахунку основної та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду третьої групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, неправомірними.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районні Закарпатської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1. ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на день виплати та забезпечити її виплату з 01.11.2006 року  по день постановлення рішення по даній справі.

 На рішення суду може бути подана апеляція до Львівського адміністративного апеляційного суду через Берегівський  районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.  

 Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Суддя:                                             Ільтьо І.І.