Справа № 2-1472/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННІЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:        

                    головуючого   – судді Слоквенко Г.П.

           при секретарі – Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судновому засіданні у смт. Солоне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

     Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

     В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17 червня 2010 року в будинку по АДРЕСА_1 відповідачі спровокували з нею конфлікт та вчинили бійку, внаслідок якої спричинили їй тілесні ушкодження легкої тяжкості. Після отриманих тілесних ушкоджень вона вимушена була проходити курс лікування в Солонянській ЦРЛ. На придбання ліків нею було витрачено 1110 гривень 66 копійок, які прохає стягнути з відповідачів.

     Також відповідачами їй була завдана і моральна шкода, яку оцінює в 20000 гривень і яку також прохає стягнути з відповідачів.

     В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю і пояснила, що 17 червня 2010 року о 20 годині вона разом зі своєю дочкою – ОСОБА_5, депутатом ОСОБА_6 сусідами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийшли к домоволодінню по АДРЕСА_1 з метою описати раніше пошкоджене майно. Через деякий час приїхали відповідачі, які спровокували конфлікт, внаслідок якого ображали її та її дочку, лаялись нецензурною лайкою. А потім вчинили бійку, під час якої їй та її доньці були нанесені тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих ушкоджень вона була вимушена тривалий час лікуватись і нести певні витрати на лікування.  

     Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов не визнали та пояснили, що дійсно 17 червня 2010 року з позивачкою виник конфлікт, але ніяких тілесних ушкоджень вони не причиняли. Навпаки позивачка побила відповідачку ОСОБА_4

     Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 17 червня 2010 року під час конфлікту саме позивачка нанесла їй тілесні ушкодження.

     Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 17 червня 2010 року відповідачі вчинили бійку з позивачкою та спричинили їй тілесні ушкодження.

     Свідок ОСОБА_8 пояснила, що була 17 червня 2010 року при описі майна. Між позивачкою та відповідачами виникла сварка. Але при виникненні бійки присутня не була.

     Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позивачка сама ініціювала сварку з відповідачами. Вона хватала ОСОБА_4 за руки, а ОСОБА_2 почав їх рознімати.  

     Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що бійку вчинила позивачка.

     Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

     В судовому засіданні сторони визнали факт конфлікту, який виник між ними 17 червня 2010 року тому на підставі ч.1 ст.61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

     Що стосується факту спричинення позивачці тілесних ушкоджень під час конфлікту то варто зазначити наступне. Позивачка стверджує, що 17 червня 2010 року відповідачі нанесли їй тілесні ушкодження, які відноситься до легкої степені тяжкості. Згідно акту судово-медичного дослідження (а.с.11,12) у позивачки дійсно виявлені ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров’я. Але встановити, чи були вони спричинені відповідачами в судовому засіданні не виявляється можливим, оскільки належним чином не була встановлена вина відповідачів в спричиненні позивачці тілесних ушкоджень. Позивачка звинувачує відповідачів у скоєні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, але в судовому засіданні не встановлено факту притягнення відповідачів до кримінальної або адміністративної відповідальності та відповідних наслідків такого притягнення, а саме вироку або постанови суду з визнанням вини відповідачів у скоєнні злочину. Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому, розглядаючи даний цивільний позов, оцінюючи в рамках цивільного процесу, надані сторонами докази, а саме  покази свідків суд не може враховувати їх в якості належного підтвердження винності відповідачів у скоєнні злочину, оскільки обставини скоєння злочину не встановлені певним преюдиціальним засобом, так як підлягають доказуванню при розгляді кримінальної справи.    

      Оскільки, належним чином не встановлено протиправний характер дій відповідачів, внаслідок яких позивачка отримала тілесні ушкодження, то і відсутні підстави для задоволення позову, так як згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ст.1167 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1166,1167 ЦК України 2003 року, ст.10,60,88,212,213,215 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання  протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :