ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-2624\10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2010 року
Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Оболєнській С.А.,
за участю секретаря – Гамоліної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод по володінню, користуванню та розпорядженню будинком, вселення та виселення із-за неможливості сумісного проживання,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод по володінню, користуванню та розпорядженню будинком, вселення та виселення із-за неможливості сумісного проживання, обґрунтовуючи свої вимоги наступним, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку позивач проживала зі своїми дітьми та чоловіком до березня 2010 року. З середини 2009 року її чоловік - відповідач по справі зробив неможливим сумісне проживання в будинку, оскільки постійно виникали сварки, які безпідставно створював відповідач, висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, погрожував насильством, до відповідача двічі застосовувались засоби впливу, але безрезультатно, тому вона у кінці березня 2010 року вимушена була покинути будинок з дітьми та наймати квартиру в м. Чугуєві. У зв’язку з наведеним просить позов задовольнити.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим пояснюючи, що залишила будинок позивачка добровільно, перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні він їй не чинить. Іншого місця для проживання він не має.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що під час шлюбу з відповідачем позивач ОСОБА_1 придбала будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу житлового будинку від 08.08.2006 р., посвідченого державним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Дідик Є.Г., реєстровий № 1-1500.
07.07.2010 року шлюб між сторонами розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин із власником будинку не позбавляє членів його сім’ї права користування займаним приміщенням.
Згідно п.4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Посилання позивача ОСОБА_1 на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.01.2010 року та 02.03.2010 року, як на обставину, яка обґрунтовує позовну вимогу про виселення ОСОБА_2 зі спірного будинку, оскільки до нього двічі застосовувались заходи попередження - безпідставні, оскільки в порушенні кримінальної справи відмовлено та постановлено у відношенні ОСОБА_2 скласти адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП, однак позивачем не надано суду до початку розгляду справи по суті постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_2, яка набрала законної сили.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не вселявся у спірний будинок, як наймач, а є колишнім членом власника будинку, підстав для його виселення за ст. 116 ЖК України, як просила позивач, немає.
Крім того, судом встановлено, що відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про те, що позивачу ОСОБА_1 чиняться перешкоди у проживанні в будинку АДРЕСА_1, а навпаки позивач ОСОБА_1 добровільно покинула будинок.
Судом не встановлено факту перешкоджання проживання позивачу у спірному будинку з боку відповідача, бо позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу для підтвердження цих обставин, оскільки, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду, що позивачка добровільно покинула будинок.
Суд відмовляє в задоволенні вимог щодо вселення позивача та виселення відповідача з житлового будинку, так як такі вимоги позивача не підтвердженні жодним допустимим та відносним доказом, оскільки не встановлено фактів перешкоджання проживання позивачу у спірному будинку з боку відповідача та фактів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 втратив право користування будинком та підлягає виселенню.
Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що відповідач перешкоджає їй володіти, користуватися та розпоряджатися будинком, що їй належить на праві власності, а також доказів того, що відповідач втратив права користування будинком та підлягає виселенню.
Зазначених обставин позивач не довела, чим не виконала вимог ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
На підставі викладеного, керуючись ст.30 Конституції України, ст.ст. 311, 368, 391, ЦК України, ст.ст.10, 57, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод по володінню, користуванню та розпорядженню будинком, вселення та виселення із-за неможливості сумісного проживання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя С.А. Оболєнська