Справа № 22ц –640 /10 Головуючий в 1 інстанції :
Заславець Н.В.
Категорія 20, 45 Доповідач : Бездрабко В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року квітня місяця 29 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого : Кузнєцової О.А.
Суддів : Приходько Л.А.
Бездрабко В.О.
при секретарі : Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки;
за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки;
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, пославшись на те, що в 2003 році він уклав з ОСОБА_7, яка діяла в інтересах ОСОБА_5, договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, сплативши 700 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою, а ОСОБА_7 в підтвердження укладеного договору передала йому державний акт про право власності на землю від 19.05.1997р. Нотаріально договір не був посвідчений через брак коштів.
В липні 2007 року він дізнався, що ОСОБА_5 на прохання його бувшої невістки – ОСОБА_6, яка обманним шляхом, пославшись на пропажу документів на землю, уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, оформивши землю на себе.
Вважає, що даною угодою порушенні його права як покупця земельної ділянки і в порядку ст.220, 230, 638 ЦК України, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати дійсним договір купівлі-продажу землі, укладений між ним та ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на земельну АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки укладений 14.07.2007р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та визнати недійсними державні акти на право власності на землю від 30.08.2007 року, видані ОСОБА_6
В лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на підставі розписок від 15.09.2003року, зазначивши, що остання не була уповноважена на укладення договору від імені ОСОБА_5, договір, на який ОСОБА_3 просить визнати дійсним повинен бути нотаріально посвідчений та підлягає обов»язковій державній реєстрації відповідно до вимог законодавства.
В червні 2009 року ОСОБА_4 подав позовну заяву, посилаючись на те, що у 2002 році його батько – ОСОБА_3 домовився з ОСОБА_7 про купівлю-продаж спірної земельної ділянки для нього та його колишньої дружини – ОСОБА_6, у зв»язку з чим сплатив кошти у розмірі 700 доларів США, про що ОСОБА_7 склала розписку та передала документи на землю.
ОСОБА_6 шляхом обману примусила ОСОБА_5 нотаріально укласти з нею договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Вважає, що ОСОБА_6 не мала права укладати даний договір, а тому відповідно до ст.215 ЦК України просив визнати нікчемним договір купівлі-продажу земельної АДРЕСА_1 від 14.06.2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8
Справа слухалась судами двічі.
Рішенням суду від 11 листопада 2009 року у задоволенні усіх заявлених позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_5 на підставі Державних актів ЯБ №883190 та ЯБ №883189 на праві приватної власності належала земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1
14 червня 2007 року ОСОБА_6 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_5 вказану земельну ділянку площею 0,1415га та отримала державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серії ЯД №733897 та ЯД №733898 (а.с.22-25).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного у 2003 році між ним та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлений покупець за договором, не визначено дату укладення угоди та правомірність дій ОСОБА_7 щодо укладення вказаного договору.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки він підтверджується зібраними у справі доказами.
Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України, в редакції 1963 року, (яка регулює спірні правовідносини на час їх виникнення) за договором купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупцю, а покупець зобов»язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
З пояснень сторін даних в суді першої інстанції та підтверджених в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_3 домовлявся з ОСОБА_5 про купівлю спірної земельної ділянки для родини свого сина – ОСОБА_4 та невістки – ОСОБА_6, які станом на 2003 рік перебували у зареєстрованому шлюбі. Також про придбання землі домовлялася і ОСОБА_6, яка особисто у 2003 році сплатила частину коштів у розмірі 200 доларів США батьку ОСОБА_5, що сторонами не заперечується. Дані пояснення підтверджуються і в поданому позові ОСОБА_4 (а.с.158-159).
Крім того, як було встановлено судом розписки, на які посилається позивач ОСОБА_3 про сплату ним у 2003 році коштів за земельну ділянку, фактично були складені у 2005 році на прохання останнього, що підтверджується показами ОСОБА_7
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України, в редакції 1963 року якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_3 не довів факту ухилення ОСОБА_5 від нотаріального оформлення угоди, а при розгляді справи посилався на брак коштів саме у нього щодо нотаріального посвідчення договору.
З огляду на наведене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 в частині визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання за позивачем права власності на спірну ділянку.
Що стосується вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та державних актів про право власності на землю, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зазначених позовних вимог, оскільки сторони договору укладену між ними угоду не оспорюють, а ОСОБА_3 не довів обґрунтованості своїх вимог щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу землі укладеного ним у 2003 році, а тому договором від 14.07.2007 року його права не порушені.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та його позовні вимоги про визнання нікчемним договору купівлі-продажу від 14 липня 2007 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на те, що апелянт не є стороною договору, самостійні вимоги щодо спірної земельної ділянки не заявив, а фактично подав позов на користь третіх осіб – ОСОБА_3.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування та направлення на новий судовий розгляд чи ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :