Справа № 22ц – 3429/10 Головуючий в 1 інстанції :
Заболотний В.М.
Категорія 45 Доповідач : Бездрабко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року липня місяця 01 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого : Кузнєцової О.А.
Суддів : Приходько Л.А.
Бездрабко В.О.
при секретарі : Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Антонівської селищної ради Дніпровського району м.Херосона, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення селищної ради про передачу у власність земельної ділянки та Державного акту про право приватної власності на землю,
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 10 листопада 2003 року їм належить квартира АДРЕСА_1 , 45 в м.Херсоні. Відповідачі ОСОБА_7 є співвласниками квартири №2 зазначеного будинку, яку отримали у спадщину після померлого у 1996 році ОСОБА_8.
При зверненні у 2004 році до Антонівської селищної ради м.Херсона з питанням належного оформлення частини земельної ділянки з приводу приватизації квартири, вони дізналися, що рішенням виконкому Антонівської селищної ради №11 від 11.02.1994 року ОСОБА_8, який разом з родиною мешкав в квартирі №2 вказаного будинку, передана у власність земельна ділянка площею 0,1274га розташована за адресою АДРЕСА_1 та виданий державний акт на право приватної власності на землю.
Вважають, що вказане рішення селищної ради та державний акт на землю порушують їх права як власників квартири №1, а тому в порядку ст.81, ч.1 ст.155, 120, 152 ЗК України просили визнати їх недійсними та поновити строк звернення до суду з позовом.
Справа судами слухалася неодноразово.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 квітня 2010 року позов задоволений, постановлено поновити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строк звернення до суду з даним позовом.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради №11 від 11 лютого 1994 року в частині передачі ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,1274 га за адресою : АДРЕСА_1
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, серія ХС-Х1Х-2 від 01 березня 1994 року, виданий ОСОБА_8 згідно рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради №11 від 11 лютого 1994 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що житловий АДРЕСА_1 складається з двох квартир, в яких мешкають сторони у справі. Даний житловий будинок з надвірними спорудами належав на праві власності заводу-радгоспу «Янтарний», який відповідно до договору купівлі-продажу від 04 листопада 1988 року провів відчуження будинку ОСОБА_8, право власності якого було зареєстровано 09 січня 1989 року Херсонським бюро технічної інвентаризації (а.с.9-10).
Як свідчить виписка з наказу заводу - радгоспу «Янтарний» №8з від 29 березня 1988 року за ОСОБА_8 була закріплена земельна ділянка площею 0,06га за вищевказаною адресою, а залишок земельної ділянки площею 0,0714га залишений у тимчасовому користуванні (а.с.32).
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ХС-Х1Х-2 від 01 березня 1994 року ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради Дніпровського району м.Херсона №11 від 11 лютого 1994 року передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1274га за адресою м.Херсон, АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 21 червня 2001 року та ухвали апеляційного суду Херсонської області від 17 січня 2002 року за позивачами визнано право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1 та визнаний недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини будинку від 04.11.1988 року укладений між заводом –радгоспом «Янтарний» та ОСОБА_8 (а.с.16-22).
10 листопада 2003 року позивачі приватизували квартиру №1 будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності та зареєстрували у Херсонському БТІ право власності на нерухоме майно (а.с.12-15).
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом відповідачі є спадкоємцями після померлого 17 травня 1996 року ОСОБА_8 та власниками квартири №2 будинку (а.с.131-133).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на ч.4 ст.120 ЗК України дійшов висновку, що при винесені рішення Антонівською селищною радою про передачу у власність ОСОБА_8 спірної земельної ділянки та видачі останньому державного акту на землю були порушені права позивачів у зв»язку з визнанням за ними права власності на квартиру №1.
Проте, з даним висновком суду погодитися не можна, оскільки він суперечить вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини за часом їх виникнення.
У відповідності до ст.9, 17 ЗК України, в редакції 1990 року до віддання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх територіях належить, в тому числі, передача земельних ділянок громадянам у власність на підставі ст.6, 17 Кодексу.
Згідно ч.1 ст.22 ЗК право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Статтею 28 визначені підстави припинення права приватної власності на землю.
З позовної заяви та пояснень представника позивачів в судовому засіданні вбачається, що порушення своїх прав ОСОБА_5 пов»язують саме з передачею усієї спірної земельної ділянки у власність померлого ОСОБА_8,. з посиланням на визнання за ними, згідно рішення суду, права користування житловим приміщенням квартири №1 та набуття вподальшому права власності на квартиру.
Однак , ні в суді першої , ні в суді апеляційної інстанції позивачі не зазначили будь-яких правових підстав, які б вказували на незаконність прийняття саме 11 лютого 1994 року Антонівською селищною радою рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_8, який станом на 1994 рік був власником усього будинку.
При цьому слід зазначити, що згідно довідки Антонівської селищної ради від 09 березня 2005 року позивачам ОСОБА_5 земельна ділянка за вказаною адресою взагалі не виділялася (а.с.38). Тобто позивачі, на час прийняття рішення селищною радою, у спосіб визначений діючим на той час земельним законодавством не мали права, у тому числі користування, спірною земельною ділянкою.
З огляду на наведене колегія суддів, в межах заявлених позовних вимог, приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для визнання недійсними рішення ради від 11.02.1994 року та державного акту на землю у зв»язку з порушенням прав позивачів.
Що стосується висновку суду про відсутність проекту розподілу території багатоквартирного будинку, який є основою для визначення меж земельних ділянок, то слід зазначити, що вирішення питання встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не впливає на порушення прав позивачів, яким земельна ділянка станом на 1994 рік не виділялася.
У зв»язку з набуттям позивачами у 2003 році права власності на АДРЕСА_1 їх земельні права підлягають захисту у спосіб визначений Земельним кодексом України в редакції 2001 року, з послідуючими змінами та доповненнями.
Доводи апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі підлягають відхиленню у зв»язку з наявністю між сторонами спору про право на землю.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог за необґрунтованістю.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 квітня 2010 року скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Антонівської селищної ради Дніпровського району м.Херосона, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення селищної ради про передачу у власність земельної ділянки та Державного акту про право приватної власності на землю, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :