Справа № 22ц –203 /10 Головуючий в 1 інстанції :
Мусулевський Я.А.
Категорія 20 Доповідач : Бездрабко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року квітня місяця 22 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого : Кузнєцової О.А.
Суддів : Приходько Л.А.
Бездрабко В.О.
при секретарі : Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 25 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Комишанської селищної ради м.Херсона, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комишанської селищної ради м. Херсона про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и л а :
В вересні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, пославшись на те, що вона з 1999 року разом з дітьми (треті особи у справі) проживає в АДРЕСА_2 Зазначений будинок перебував на балансі Учбово-дослідного господарства «Приозерне», у якого в 2003 році вона викупила вказану квартиру, що підтверджується відповідною довідкою від 18.05.2003р. та квитанціями про оплату від 15.04.2003р., 23.04.2003р. Оскільки УДГ «Приозерне» перебувало на стадії банкрутства, то належним чином договір купівлі-продажу не був оформлений, з приводу чого просила визнати договір дійсним та визнати за нею право власності на нерухоме майно.
Під час розгляду справи ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги, зазначивши, що на підставі акту комісії УДГ «Приозерне» від 25.05.1999 року їй разом з членами сім»ї були надані у користування квартири № 4 та №5 розташовані за вищезазначеною адресою, загальною площею 81 кв м, які в подальшому вона викупила у УДГ «Приозерне». Між сторонами договору купівлі-продажу було досягнуто усіх істотних умов, однак продавець не мав коштів для оплати послуг нотаріуса та сплати держмита, у зв»язку з чим договір не був нотаріально посвідчений. В порядку ст.220 ч.2, 392 ЦК України просила визнати дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 укладений 02.04.2003 року між нею та ДПГ «Приозерне» та визнати за нею право власності на зазначені квартири.
В листопаді 2008 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов, в якому зазначив, що з 20.03.1996 року він проживав і зареєстрований в АДРЕСА_1. Наказом від 08.04.1996 року УДГ «Приозерне» прийняло рішення про продаж йому вказаної квартири, з приводу чого він сплатив її вартість у розмірі 1000000крб. та викупив квартиру. У 1996 році в квартирі сталася пожежа, у зв»язку з чим в ній неможливо було проживати та ним проведений відновлювальний ремонт. 05.10.2005 року він звернувся до санатора УДГ «Приозерне» з заявою про приватизацію квартири та виготовлення технічної документації, на що отримав згоду. Однак, в 2008 році не зміг потрапити до квартири, оскільки сім»я ОСОБА_4 самовільно зайняла належну йому квартиру.
З урахуванням уточнених позовних вимог, на підставі ст.392 ЦК України просив визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в сПриозерне м.Херсона укладений між ним та ДПГ «Приозерне»; визнати за ним право власності на зазначену квартиру.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 12 травня 2009 року провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Державного навчально- дослідного господарства Приозерне», яке було правонаступником Учбово-дослідного господарства «Приозерне» закрито на підставі ст.205 п.7 ЦПК України у зв»язку з ліквідацією підприємства.
Рішенням суду від 25 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, який було укладено 02.04.2003 року між Учбово-дослідним господарством «Приозерне» та ОСОБА_4.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_1
Позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним право власності на АДРЕСА_1
Заслухавши доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України, в редакції 1963 року якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 має статус житлового будинку і належить учхозу «Приозерне», згідно реєстраційного посвідчення від 22.07.1992р., виданого на підставі рішення №176 від 21.07.1992р. (а.с.269).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що з 1999 року позивачці разом з членами її родини були надані в користування квартири №4 та №5 за вказаною адресою, які за договором від 02.04.2003 року вона викупила у господарства, що підтверджується квитанціями №124 від 15.04.2003 року на суму 200грн. та №138 від 23.04.2003р. на суму 300грн. та про що свідчить визнання позову керуючим санацією УДГ «Приозерне».
Проте, погодитися з даним висновком суду не можна.
Вказуючи на право УДГ «Приозерне» розпоряджатися власним майном, в тому числі, і продавати належне господарству житло, суд не встановив відповідно до статутних документів господарства у який спосіб підприємство мало право на відчуження спірних квартир ( відповідно до наказу, продажа з прилюдних торгів, тощо). З заяви від 02 квітня 2003 року, на яку посилається ОСОБА_4 як на підставу укладення договору купівлі-продажу, вбачається, що сторони домовилися про викуп квартири за ціною її остаточної вартості, але доказів того скільки становила вартість квартири, обумовлена договором, не встановлено, тобто не встановлена ціна договору купівлі-продажу, який позивач просила визнати дійсним. Також, не надано належних доказів на підтвердження того, що УДГ «Приозерне» ухилялося від нотаріального посвідчення договору.
Крім того, приймаючи рішення про задоволення первинного позову, поза увагою суду залишилося те, що відповідачі в особі Комишанської селищної ради Комсомольського району м.Херсона та ОСОБА_3 не є сторонами договору купівлі-продажу.
Згідно листа виконавчого комітету Комсомольської районної у м.Херсоні ради №193-17 від 24.03.2010р. спірні квартири на баланс Комишанської селищної ради не передавалися.
Відповідно до ухвали суду від 12.05.2009р. провадження у справі в частині пред»явлення позовних вимог до Державного навчально-дослідного господарства «Приозерне», яке було правонаступником Учбово-дослідного господарства «Приозерне», закрито у зв»язку з його ліквідацією.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання договору від 02.04.2003 року, укладеного між ОСОБА_4 та УДГ «Приозерне» купівлі-продажу АДРЕСА_1 дійсним, з приводу чого рішення суду в зазначений частині підлягає скасуванню в порядку ст.309 ЦПК України з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
При цьому, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 з посиланням на його заяву від 05.10.2005 року про приватизацію квартири №5 за вказаною адресою та не доведеністю укладення між ним та УДГ «Приозерне» договору купівлі-продажу квартири у 1996 році, який він просив визнати дійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач-позивач придбав квартиру №5 згідно до наказу УДГ «Приозерне» №64 від 08.04.1996 року, сплативши обумовлену договором вартість, колегія суддів оцінює критично, оскільки з даного наказу не вбачається ціна договору ( за даними Херсонського бюро технічної інвентаризації станом на 07.07.1996 року дійсна вартість квартири №5 становила 390830000крб. проти, як стверджує ОСОБА_3, сплачених ним за договором 1000000крб.), тобто відсутня ціна договору, а також докази ухилення УДГ «Приозерне» від нотаріального посвідчення договору. Також відповідачі за зустрічним позовом не є стороною договору, який ОСОБА_3 просить визнати дійсним.
Доводи апеляційної скарги в частині визнання за відповідачем-позивачем права власності на квартиру №5 не ґрунтуються на законі, висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність у вказаній частині ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 25 листопада 2009 року в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, який було укладено 02.04.2003 року між Учбово-дослідним господарством «Приозерне» та ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_1 скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Комишанської селищної ради м.Херсона, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно – відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :