Справа № 2-А-43/2010р .
УКРАЇНА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 року Садгірський районний суд м. Чернівці
у складі: головуючого судді Плавана В.О.
при секретарі Чайка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ( провадження у справах адміністративної юрисдикції) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці про неправомірні дії відповідача щодо не донарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги як „дітям війни” за період 2007-2009 роки, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці про неправомірні дії відповідача щодо не донарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги як „дітям війни” за період 2007-2009 роки.
В позові посилається на те, що вона є дитиною війни відповідно до ст.ст.1,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року їй щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч вимогам ст. 22 Конституції України, п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України „Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Криму, областях, містах Києві та Севастополі, положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” від 30.04.2002 року №82 в період часу з 2007 по 2009 роки не здійснював нарахування вказаної щомісячної соціальної допомоги.
Вказує в позові на те, що всупереч вимогам ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В позові посилається на те, що згідно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп та від 22.05.2008 року, положення щодо припинення дії ст.6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином відповідач зобов’язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилається в позові на те, що відповідно до положення ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу України, яким затверджено повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону, на підставі якої позивачу повинно бути нараховано та виплачено щомісячну соціальну допомогу.
Вказує в позові на те, що після вищевказаного рішення Конституційного Суду України ним було направлене письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період 2007-2009 роки та забезпечити її виплату. Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив позивачу у її гарантованому Конституцією України та ст.6„Про соціальний захист дітей війни” праві на соціальні гарантії. Вважає дану відмову незаконною, протиправною, оскільки соціальні гарантії встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Посилаються в позові на те, що про факт не нарахування їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період 2007-2009 роки та не виплати відповідних сум соціальної допомоги, вона дізналася з засобів масової інформації в кінці 2008 року, що річний строк звернення до суду пропущений нею з поважних причин та може бути поновлений судом. Вважає що невиплачена їй щомісячна соціальна допомога складає гроші в сумі 4431,60 грн.
Просить поновити строк позовної давності та визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування зазначеної вище суми допомоги та забезпечити її виплату за 2007-2009 роки.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному об’ємі, вважають дії відповідача протиправними та незаконними. Представник позивача ОСОБА_2 дала пояснення аналогічні згідно позовної заяви. Крім того просить поновити пропущений позивачу строк позовної давності, оскільки незаконні дії та бездіяльність відповідачів носили постійний, продовжуваний характер і про порушення права їй стало відомо в травні 2008 року, після рішення Конституційного суду України про незаконність та неконституційність нормативних актів вищих органів державної влади.
Просить визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача по невиплаті позивачу підвищення до пенсії за віком; зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року у розмірі, встановленому Законом.
Представник відповідача Решетник В.Ф. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вважає їх безпідставними, просить застосувати до позовних вимог за період з 2007-2008 роки передбачений ст. 99 КАС України річний строк позовної давності, оскільки позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин. Крім того, з 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% щомісячно, відповідно до норм чинного законодавства. Позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, просить відмовити в позові за безпідставністю.
Суд заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивач, відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення „Про Пенсійний фонд України” та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення і перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, по даній справі Управлінням Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці, який являється відповідачем.
Судом встановлено, що відповідно до положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-1У, який набрав чинності з 01.01.2006 року) дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 62 частини 1 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-У прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01.01.2007 року – 380 грн.; з 01.04.2007 року – 406 грн.; з 01.10.2007 року – 411 грн. Відповідно до ст. 62 ч. 3 вказаного Закону для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01.04.2007 року та з 01.10.2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 %.
Судом встановлено, що згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року зупинення дії статті 6 Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Законом України від 28.12.2007 року № 107-УІ (пункт 2 статті 41) в ст. 6 Закону було внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено, що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни і становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107-УІ прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 року – 481 грн.; з 01.07.2008 року – 482 грн.; з 01.10.2008 року – 498 грн.
Судом встановлено, що згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 статті 41 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про Державний Бюджет на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VІ прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 01.01.2009 року - 498 грн.; з 01.11.2009 року – 573 грн.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці в 2007 році нарахувань і виплат підвищення до пенсій позивачу – дитині війни, не здійснювалось. У 2008 році в період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року позивачу, який є дитиною війни, нараховано та виплачено підвищення у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Дані обставини досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене суд вважає, що звернення позивача до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є правомірним. Відповідно до положень ст. 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до положень ст. 3 ч. 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не мають і на період до 09.07.2007 року не поширюється. Згідно вищевказаних Законів та рішень Конституційного Суду України задоволенню підлягають вимоги позивача за період 2007 - 2009 роки.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача дані в судовому засіданні та викладені в запереченнях на позови, оскільки посилання на відсутність механізму реалізації норм Закону щодо нарахування та виплати встановленого підвищення до пенсії в 2007 році не є підставою для відмови в його нарахуванні та виплаті, а посилання представника позивача на правомірність його дій, щодо виплат в 2008 року суперечать рішенню Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, який не є інвалідом та учасником війни та незаконності дій відповідача, щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсій за періоди: 2007 по 2009 роки.
В судовому засіданні встановлено, що позовна заява подана на адресу суду в лютому 2010 році. Згідно ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача наполягає на застосуванні позовної давності.
Судом встановлено, що позивач є особою похилого віку, будучи недостатньо юридично грамотним, вважав, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень проводиться нарахування та виплата йому підвищення до пенсії у відповідності до Закону. Враховуючи дані обставини, а також те, що згідно Закон України „Про соціальний захист дітей війни” та Закони про Державні бюджети України на 2007-2009 роки суперечать один одному, а позивач не є суб’єктами звернення до Конституційного Суду України щодо їх конституційності, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності передбачений ст. 99 ч. 2 КАС України, звертання до суду з адміністративним позовом з поважних причин.
Згідно ст. 100 ч. 2 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до ст. 102 ч.1 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про доцільність поновлення позивачу строку звертання до суду з даним позовом.
Суд вважає безпідставними позовні вимоги позивача, в частині зобов'язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці проводити виплату грошей, оскільки відповідно до ст.2 ч.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому в цій частині позов є безпідставним. Згідно вимог частини 1 статті 94 КАС України, понесені позивачами судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України
Керуючись ст.ст. 6 п.1, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1,3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-1У, ст.28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1У, , ст.ст. 71, 111Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-У, ст.ст.62, 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-УІ, ст. 54 Закону України «Про Державний Бюджет на 2009 рік» від 26.12.2008 року №835-VІ та керуючись ст.ст. 7-11, 71 ч.3, 94, 99, 100, 102, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково. Поновити пропущений процесуальний строк. Визнати дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці - неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, позивачу підвищення до пенсії за віком у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 ч. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, за періоди 2007 по 2009 роки, як дітям війни.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду, через Садгірський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції .
Головуючий-суддя Плаван В.О.
- Номер:
- Опис:
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-43/2010
- Суд: Золочівський районний суд Львівської області
- Суддя: Плаван Володимир Олександрович
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.09.2015
- Дата етапу: 23.09.2015
- Номер: 2-а-43/2010
- Опис: про вклячення до списку виборців
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-43/2010
- Суд: Ружинський районний суд Житомирської області
- Суддя: Плаван Володимир Олександрович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.01.2010
- Дата етапу: 17.01.2010