ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Чалого С.Я.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.,
при секретарі - Біла-Грошко О.А.
за участю представника управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Лісковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року у справі №9/212 за позовом прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська до Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України про стягнення 2183,11 грн., -
ВСТАНОВИЛА :
В травні 2005 року прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська звернувся до суду з позовом до Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України, в якому просив стягнути з останнього суму витрат на виплату і доставку пенсій в розмірі 2183,11грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.
__________________________________________________________________
Справа № К-14623/06 Доповідач: Леонтович К.Г.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004 року, відповідач зобов'язаний відшкодувати управлінню Пенсійного фонду 20 відсотків від фактичних витрат здійснених у 2004 році на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам підприємства, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці згідно списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005 року позов задоволений. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року рішення суду першої інстанції скасоване, у позові відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2006 року касаційна скарга була передана до Вищого адміністративного суду України.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи судове рішення суд апеляційної інстанції посилається на ті обставини, що Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України є державною неприбутковою організацією, а тому стягнення зазначених коштів буде порушенням норм Бюджетного кодексу України і Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” і можливе лише у випадку затвердження видатків бюджету на зазначені цілі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вищенаведеним висновком суду апеляційної Інстанції виходячи з наступного.
Згідно преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, даний Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому.
Статтями 14 та 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються платники страхових внесків, якими зокрема є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.
Оскільки вказаний закон не містить винятків щодо звільнення суб'єктів до яких відноситься відповідач від внесення до Пенсійного фонду України плати, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за списком №1, відповідач є суб'єктом даних правовідносин з встановленими правами та обов'язками.
Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і не оспорюється сторонами по справі, позивачем у 2004 році були виплачені пенсії колишнім працівникам Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова Національної академії наук України, які працювали на підприємстві відповідача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і працівників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_1. - у сумі 2688 грн., ОСОБА_2. - 4430,16 грн., ОСОБА_3. - 2688,00 грн., ОСОБА_4. - 1036,05 грн.
Окрім того, позивачем у 2004 році були здійснені витрати на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою зазначених пенсій в розмірі 0,9% від суми пенсії (відповідно до Граничних тарифів на основні послуги електрозв'язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України №120 від 07.06.2002 року) на загальну суму 73,39грн.
Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та сторонами не заперечується, що вимоги позивача стосуються стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, колишнім співробітникам відповідача за період з січня по грудень 2004 року, у розмірі 20% від фактично виплачених коштів. Посади, на яких працювали колишні співробітники відповідача віднесені до списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, постановляючи рішення апеляційним судом було зроблено хибний висновок про звільнення відповідача від сплати витрат на виплату і доставку пенсій за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та про можливість здіснення таких виплат лише у випадку коли видатки на вказані цілі передбачено бюджетом.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” по відношенню до відповідача, який в розумінні ст.15 вказаного Закону є платником страхових внесків та зобов'язаний відшкодувати витрати на виплату і доставку пенсій за списком №1, особам, які працювали у відповідача.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст.226 КАС України постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і змінене помилково.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.Г.Леонтович