ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
головуючого - судді Чалого С.Я.
суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Чуднівському районі Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 29 грудня 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року у справі за скаргою управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Чуднівському районі Житомирської області про зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2005 року управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Чуднівському районі Житомирської області про зобов'язання відповідача вчинити дії по підписанню акта щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2004 року на суму 1357,92 грн.
Позов мотивований тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства відмовляється підписувати акт звірки необхідний для відшкодування позивачу суми пенсій, виплачених останнім особам, яким вони призначені внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання згідно вимог чинного законодавства України.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 грудня 2006 року, яке залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року, задоволено позов.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Чуднівському районі Житомирської області звернулося з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Чуднівському районі Житомирської області просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження по справі, посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області звернулося до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Чуднівському районі Житомирської області про підписання акту щомісячної звірки суми витрат пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянці ОСОБА_1.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Підпунктами "г" і "д" пункту 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною другою ст.2 вказаного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків, а загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 № 5-4/4. В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються Головним управлінням Пенсійного фонду України та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат, та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, судами вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують висновки судів.
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у Чуднівському районі Житомирської області відхилити, а рішення господарського суду Житомирської області від 29 грудня 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: