Судове рішення #11665767

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа: №   2-а-1137/08                            Головуючий у 1-й інстанції:   Новікова Т.В.       

Суддя-доповідач:  Петрик І.Й.


У Х В А Л А

Іменем України

"21" жовтня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                             Петрик І.Й.,

Суддів:                                                                        Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа: Управління держкомзему у Канівському районі Черкаської області про визнання протиправним дій та зобов’язання вчинити дії, -

                                                             В С Т А Н О В И В :

         Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року  в задоволені позову ОСОБА_2 до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа: Управління держкомзему у Канівському районі Черкаської області про визнання протиправним дій та зобов’язання вчинити дії  було відмовлено.

         На вказану постанову суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

         Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

  Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від своєї матері ОСОБА_4, як члена колективного сільськогосподарського підприємства «Придніпровське», спадщину на земельну частку (пай) розміром 2,45 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, відповідно до свідоцтва про спадщину за законом від 11.06.2002 року серія АЕК № 692950.

   Право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності підтверджується сертифікатом серії ЧР № 0312479 виданого Канівською районною державною адміністрацією Черкаської області від 15.07.1999 року на підставі рішення Канівської райдержадміністрації від 04.05.1999 року № 179 та відповідно до п. 5 Указу Президента України №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай), зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».

    Рішенням виконавчого комітету Пекарівської сільської ради народних депутатів Канівського району Черкаської області від 28.12.1998 року «Про затвердження технічної документації по видачі державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею» затверджено технічну документацію про видачу Державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП «Придніпровське», розробленої згідно проекту роздержавлення земель, затвердженої головою Канівської райдержадміністрації від 25.12.1998 року Зазначеним рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування від 28.12.1998 року передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 300,1 га та вирішено оформити у постійне користування КСП «Придніпровське»земельні ділянки державної власності загальною площею 663,2 га.

      Розпорядженням голови Канівської райдержадміністрації від 25.12.1998 року № 402 затверджено проект роздержавлення земель КСП «Придніпровське»та передано у колективну власність земельні ділянки Пекарівської сільської ради, площею 300,1 га, Хмільнянської сільської ради площею 1947,4 га, всього загальною площею 2 247,5 га. Відповідно зазначеного проекту надано в постійне користування   КСП земельні ділянки державної власності та зобов'язано Інститут землеустрою УААН виготовити Державні акти на право колективної власності на землю та право постійного користування землею.

         Розпорядженням Канівської райдержадміністрації від 04.12.2007р. № 016 надано дозвіл Службі охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації на виготовлення проектів землеустрою організації та встановлення меж території земель торико-культурного призначення в адміністративних межах Пекарівської, Грегорівської та Хмільнянської сільських рад Канівського району.

    Відповідно до припису № 374 від 27.11.2007р. № 2961 Служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації, зобов'язано Канівську райдержадміністрацію, Канівський районний відділ земельних ресурсів та Пекарівську сільську раду вимежувати і перевести до земель історико-культурного призначення, земельні ділянки, які не визначені як пам'ятки археології та на яких знаходяться об'єкти археологічної спадщини. До припису № 374 додано акт винесення на графічний матеріал пам'яток археології в адмінмежах Пекарівської та Хмільнянської сільських рад Канівського району Черкаської області від 19.12.2007р.

        Відповідно до паспортів пам'яток історії та культури України Міністерства культури України, із зазначенням найменування пам'яток («Поселення скіфського часу», «Поселення Трипільської культури», «Поселення доби бронзи Пекарі -V», «Поселення доби бронзи Пекарі - IV», «Поселення доби бронзи та скіфського часу» та інш.), з їх датуванням (VI - IV ст. до н.е., III тис. до н.е., II тис. до н.е., Х-ХШ ст.ст.), адресою місцезнаходження (Черкаська обл. Канівський р-н с. Пекарі) та датою і номером про взяття під охорону на підставі рішення виконкому Черкаської обласної ради № 116 від 26.06.1990р., за відсутності встановлених меж охоронної зони і зони регулювання забудови, що знаходиться на балансовій належності радгоспу «Радянська Україна». Дата складання паспортів 18.07.1995р.

     Зі змісту листа від 23.12.2008р. № 1128 директора ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»адресованого начальнику Служби охорони культурної   спадщини   Черкаської   облдержадміністрації вбачається, що  ДП   «Черкаський інститут землеустрою»здійснює завершальні роботи по винесенню в натуру земель історико-культурного призначення та коригування проекту роздержавлення земель Пекарівської сільської ради Канівського району Черкаської області в січні 2009року.

      Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

         Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України  земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції країни, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

         Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

   Разом з тим, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення, та мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 84 ЗКУ).

       Відповідно до «Перехідних положень»Земельного кодексу України, громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом. Рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

      До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

      Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

      Як вбачається з матеріалів справи, Канівська райдержадміністрація в порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічну спадщину», своїм розпорядженням затвердила проекти роздержавлення земель КСП «Придніпровське» від 25.12.1998р. № 402 та розпорядженням від 04.12.2007р. № 1016 надала дозвіл Службі охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації на виготовлення проектів землеустрою організації та встановлення меж території земель історико-культурного призначення в адміністративних межах Пекарівської, Грегорівської та Хмільнянської сільських рад Канівського району.

        Зі змісту листа Голови Черкаської облдержадміністрації від 26.01.2008р. №88/02-39 вбачається, що Територія № 5 Канівського природного заповідника КНУ ім. Т.Г. Шевченка займає площу 63,6 га та знаходиться в адмінмежах Пекарівської сільської ради, до якої входять землі запасу - 31,8 га та землі, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Канівський лісгосп», виробничий підрозділ Канівське лісництво - 30га.

      Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗКУ, проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

     Порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок визначається ч. 1 ст. 151 ЗКУ та передбачає, що особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов'язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

       А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві правомірно відмовлено Канівською райдержадміністрації у виділенні в натурі земельної ділянки як власнику земельної частки (паю) з посиланням на відсутність у позивача висновку служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації, що відповідає вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини».

    Відповідно до п. 28 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини віднесено погодження проектів відведення та надання земельних ділянок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника, землекористувача на території пам'яток та в їх охоронних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць. Ці повноваження можуть бути делеговані органам охорони культурної спадщини нижчого рівня відповідно до закону.

    Погодження проектів відведення та надання земельних ділянок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника, землекористувача в межах повноважень, делегованих центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини віднесено до повноважень органу культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації відповідно до ч. 1ст. 6 зазначеного Закону.

     Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини»передбачено погодження проектів відведення та надання земельних ділянок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника, землекористувача в межах повноважень, делегованих центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

    Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача, є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.  

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

            Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3- залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року - залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом  двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.



Головуючий суддя:                              

                     

                     Судді:

.







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація