УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем   України

26 жовтня 2010 року   колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді:          Мельничук Н.М.

суддів:                        Андрушкевича С.З.,Фоміна Ю.В.

    з участю прокурора:           Селюченко І.І.

          засудженого :                           ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу  за апеляцією  засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 26 травня 2010 року.

Цим вироком                 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1                

                                        народження, уродженця м.Новограда-Волинського,

                                        жителя АДРЕСА_1

                                        українця, з неповною середньою освітою,неодруженого,

                                        громадянина України, раніше судимого:

-   4.06.1999 року за ст.ст.140ч.3,44 КК України на три

роки позбавлення волі,

-   5.06.2000 року за ст.ст.140ч.3,81 ч.4,42,43 КК України  

                                        на п’ять років один місяць позбавлення волі з

                                        конфіскацією 1\2 частини майна,

-   2.06.2008 року за ст.185 ч.3 КК України на три роки

позбавлення волі,

-  21.07.2009 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на три місяці чотири дні,

засуджено за ст.186 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі

ст.ст.71,72 КК України частково приєднано не відбуте за попереднім    

Справа № 11-631/10                                     Головуючий у суді 1-ї інстанції:       Кузьменко В.В.

Категорія ст. 186 ч.2 КК України                             Суддя-доповідач:                                Андрушкевич С.З.

вироком покарання і остаточно визначено чотири роки три місяці позбавлення волі.

  Початок відбування строку покарання визначено з моменту затримання – 21.01.2010 року.    

  Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

  Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишено попереднім – утримання під вартою.

    Згідно вироку ,  15 жовтня 2009 року близько 13 години 30 хв. в парку відпочинку за будівлею палацу культури ім.Лесі Українки  в м. Новограді – Волинському ОСОБА_1 під час руху на велосипеді наблизився до ОСОБА_4 і шляхом ривка рукою умисно відкрито заволодів його мобільним телефоном марки ”LG KP 110” вартістю 270 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв’язку „Ді-джус” вартістю 25 грн., заподіявши  потерпілому збитків на суму 295 грн. і з викраденим  з місця події втік.              

  В апеляції  засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неправильності досудового слідства та недоведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину. Посилається на те, що не виривав з руки ОСОБА_4 телефон, а навпаки, що ОСОБА_4 , на його прохання дав йому телефон добровільно, після чого вдарив його кулаком в обличчя, вирвав з його рук велосипед і кудись на ньому поїхав. Лише через дві години ОСОБА_4 зателефонував йому на свій телефон і запропонував обміняти телефон на велосипед, на що він погодився. Вважає, що суд таким його поясненням на досудовому і судовому слідстві належної оцінки не дав. Під час досудового слідства не досліджені тілесні ушкодження , заподіяні йому ОСОБА_4. Зазначив, що суд не звернув уваги на те , що покази ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є неправдивими, не викликав і не допитав свідків з його боку – його батька, брата і друзів. Також, на його думку, під час досудового слідства було порушено його право на захист , оскільки слідчий змусив його написати відмову від участі в слідстві захисника.Під час розгляду справи в суді захисник не захищав його, а в усьому погоджувався з прокурором, тому як вважав апелянт, також було порушено його право на захист.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який вимоги апеляції підтримав, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляції, колегія суддів  не знаходить підстав для її задоволення.  

    Вина ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених судом.

      Крім показів потерпілого ОСОБА_4, які підтвердили свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ці покази об’єктивно підтверджуються дослідженими в судовому засіданні протоколом пред’явлення особи для впізнання від 15.10.2009 року, де потерпілий впізнав ОСОБА_1 як особу ,

що відкрито викрала в нього мобільний телефон, протоколом огляду місця події від 15.10.2009 року , де під час огляду ОСОБА_4 на місцевості пояснив і показав за яких обставин у нього було викрадено телефон, протоколом вилучення мобільного телефону „LG KP 110” у ОСОБА_1

      Доводи ОСОБА_1 про те , що суд першої інстанції не дав оцінки заподіяним йому ОСОБА_4 тілесним ушкодженням, спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.02.2010 року щодо ОСОБА_4, яка була предметом дослідження суду під час розгляду справи. Крім цього, з матеріалів справи видно , що ОСОБА_1 під час досудового і судового слідства не заявляв про побиття його ОСОБА_4 і не заявляв клопотань про проведення судово-медичної експертизи щодо встановлення у нього наявності тілесних ушкоджень.

      Доводи засудженого про те, що його невинуватість у скоєнні злочину можуть підтвердити свідки – його батько , брат та друзі,  колегією суддів до уваги не беруться, так як в ході досудового та судового слідства він клопотань про їх допит не заявляв.

      Таким чином, наведені докази, в сукупності з іншими дослідженими судом матеріалами справи, спростовують доводи засудженого ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу злочину за яким його було засуджено.

       Як вбачається з матеріалів справи, слідчий, в ході досудового слідства ОСОБА_1 неодноразово роз’яснював його право мати захисника, від якого він відмовлявся, вказуючи про це власноручно в протоколах роз’яснення права на захист( а.с.69,70,74-76, 101-103). При цьому ОСОБА_1 зазначав, що бажає захищатися самостійно.

         Доводи апеляції засудженого іншого характеру, що під час досудового та судового слідства були порушені його права на захист внаслідок того, що розгляд справи  проводився з участю захисника, який неналежним чином його захищав , спростовуються протоколом судового засідання.

         При роз’яснені головуючим в суді прав підсудного, ОСОБА_1  заявив, що просить призначити йому захисника. Тому постановою суду від 20.04.2010 року його захисником було призначено адвоката ОСОБА_7 , з чим ОСОБА_1 погодився.  

          Як вбачається з протоколу судового засідання, адвокат ОСОБА_7 брав участь в розгляді кримінальної справи, дослідженні доказів, дебатах.

          За таких обставин, колегія суддів, визнає апеляційні доводи засудженого в цій частині безпідставними.

    Як видно з матеріалів справи, слідчі органи і суд дослідили всі обставини, які могли мати значення для справи, порушень вимог кримінального-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, у тому числі й тих, які б були пов’язані із забезпеченням права ОСОБА_1 на захист, перевіркою справи не виявлено, як і даних, які б могли свідчити про прояви упередженості щодо нього з боку слідчих органів чи суду.

    Суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу, конкретних обставин справ та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

    Призначене ОСОБА_1 остаточне покарання за правилами ст. 71,72 КК України колегія суддів вважає за своїм видом та розміром  справедливим.

       Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 26 травня 2010 року щодо нього - без зміни.

    Судді