ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" серпня 2006 р. Справа № 43/11-06
вх. № 1058/3-43
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Гавриленко К.І.
за участю представників сторін:
позивача - Хотіна А.О., довіреність № 218/102 від 23.08.2006 року відповідача - Хуторенко Е.В., довіреність № 10 від 01.09.2006 року 3-ї особи - не з'явився
розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ 3-я особа - Обласне комунальне підприємство теплових мереж, м. Харків
до Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ
про стягнення 15555,65 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 9644,66 грн., відповідно до умов договору на постачання природного газу № 06/03-929 ТЕ-31 від 31.01.2003 року, а також 675,13 грн. штрафу, 1777,37 грн. пені, 2726,94 грн. інфляційних витрат, 731,51 грн. 3% річних та судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
В судовому засіданні 21.08.2006 року оголошувалась перерва до 28.08.2006 року до 14:00 години.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав суму основного боргу, 18.08.2006 року через канцелярію суду надав клопотання, в якому зазначив, що суму основного боргу у розмірі 9644,66 грн. перерахував у добровільному порядку та прохав суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення 675,13 грн. штрафу, 1777,37 грн. пені та 2726,94 грн. інфляційних витрат або зменшити їх розмір у зв’язку з скрутним фінансовим становищем підприємства перед початком опалювального сезону.
Представник 3-ї особи в призначене судове засідання не з’явився, в судовому засіданні 21.08.2006 року надав пояснення в яких зазначив про обґрунтованість позовних вимог до відповідача.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
31.01.2003 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та Харківським Обласним комунальним підприємством теплових мереж (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/03-929 ТЕ-31. Відповідно п. 1.1. договору позивач зобов’язався передати Обласному комунальному підприємству теплових мереж в 2003 році природний газ, надалі газ, а останній зобов’язався прийняти його та оплатити на умовах даного договору. Згідно п. 6.2. договору остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 6-го числа, наступного за звітнім місяця.
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов’язання за договором, передав Обласному комунальному підприємству теплових мереж протягом січня – червня 2003 року природний газ в об’ємі 141398,251 тис. куб. м., на загальну суму 22270224,57 грн., що підтверджується актами прийому – передачі природного газу, копії яких додані до матеріалів справи.
Відповідно розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 116 від 18.04.2003 року Харківське обласне комунальне підприємство теплових мереж було реорганізовано. Згідно п. 1.2. Статуту Вовчанського підприємства теплових мереж, воно створене шляхом виділення із Обласного комунального підприємства теплових мереж. Пунктом 1.3. статуту відповідача, Вовчанське підприємство теплових мереж є правонаступником Обласного комунального підприємства теплових мереж в частині майнових прав та обов’язків згідно з розподільчим балансом з моменту його підписання, який був підписаний 01.07.2003 року.
Як свідчать матеріали справи, на момент звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила 9644,33 грн.
Проте, в судовому засіданні відповідач зазначив про погашення суми основного боргу у розмірі 9644,66 грн., в підтвердження чого надав суду копію платіжного доручення № 242 від 02.08.2006 року. За таких обставин суд вважає за необхідне припинити провадження по справі в частині стягнення 9644,66 грн. основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору.
У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Тому позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум інфляційних витрат у розмірі 2726,94 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 731,55 грн. обгрунтовані та підлягаючі задоволенню.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 1777,37 грн. пені, яка нарахована за період з 06.01.2005 року по 06.01.2006 року.
Відповідно 7.2. договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строкі, зазначені в п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітній місяць.
Крім того, згідно п. 5 розділу № 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення господарських зобов’язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.
Згідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. З урахуванням строків оплати за договором нарахування пені за період з 06.01.2005 року по 06.01.2006 року є безпідставним, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 1777,37 грн.
Позивачем нарахований штраф у відповідності до п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України в розмірі 7% у сумі 675,13. Суд вважає позов частині стягнення 675,13 грн. штрафу безпідставним та не підлягаючим задоволенню, оскільки у відповідності до умов договору передбачена певна відповідальність у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань, за порушення взятих на себе за договором зобов’язань, тому підстав щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% за теж саме порушення, за яке вже застосована відповідальність, не вбачається. Крім того, суд вважає безпідставним застосування позивачем ст. 231 п. 2 Господарського кодексу України, оскільки у відповідності до прикінцевих положень Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності та за порушення господарських зобов’язань ці положення застосовуються в разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, тобто після 01.01.2004р а застосування положень цього Кодексу, щодо відповідальності за зазначені порушення, вчинені до набрання чинності цим Кодексом, можливе лише у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.
В судовому засіданні відповідач надав суду клопотання, в якому прохав суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення 675,13 грн. штрафу, 1777,37 грн. пені та 2726,94 грн. інфляційних витрат або зменшити їх розмір у зв’язку з скрутним фінансовим становищем підприємства перед початком опалювального сезону. Суд, дослідивши надане клопотання дійшов висновку про необхідність відмови в його задоволенні, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення 1777,37 грн. пені та 675,13 грн. штрафу, тому розгляд клопотання в цій частині є недоцільним. Щодо прохання відповідача зменшити розмір інфляційних витрат, то суд зауважує, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, при прийнятті рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже чинним законодавством не передбачено право суду зменшувати розмір інфляційних витрат, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в повному обсязі.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки з його вини спір було доведено до суду. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 131,03 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 99,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж (адреса: 62503, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Дзержинського, 3-а, р/р 2600400002123, в ХОД АППБ «Аваль» м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 32447026) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) – 2726,94 грн. інфляційних витрат, 731,55 грн. трьох відсотків річних, 131,03 грн. витрат по сплаті державного мита та 99,40 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
В частині стягнення 9644,66 грн. основного боргу провадження по справі припинити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення підписаний 04.09.2006 року.
Суддя Кононова О.В.