Справа №  1/1312/62/12                                        Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Леньо   

Провадження №  11/783/131/13                     Доповідач:    ОСОБА_2  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючогоОСОБА_2 ,

суддів апеляційного судуОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю прокурораОСОБА_5 ,

засудженогоОСОБА_6

та його захисникаОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_8 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2012 року, яким –

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовозобов`язаного, працюючого прибиральником на ТзОВ “Вікос”, маючого судимості: за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.12.2003 року за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України; за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 20.06.2007 року за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України,

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

У відповідності до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів, ОСОБА_9 призначено покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Згідно ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення покарання, призначеного за даним вироком суду, більш суворим, призначеним за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 20 червня 2007 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Вироком суду першої інстанції підсудному ОСОБА_9 частково зараховано в строк відбування покарання, відбування ним покарання за попереднім вироком.

Цим же вироком суду ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено за даними злочинами покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання  призначених покарань ОСОБА_9 остаточно призначено покарання у виді 5 (п`яти) років 3 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання за даним вироком визначено рахувати з часу фактичного затримання, з 26 жовтня 2009 року.

Вироком суду першої інстанції також задоволено цивільні позови потерпілих і з засудженого ОСОБА_8 стягнуто на користь потерпілих ОСОБА_11 – 2  000 грн., на користь ОСОБА_12 – 2  500 грн. та на користь ОСОБА_13 – 3  570 грн. матеріальної шкоди завданої злочином.

Цим же вироком також вирішено питання з речовими доказами.

ОСОБА_10 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з проникненням у житло, з корисливих мотивів, повторно, 04 січня 2005 року близько 17.30 год. проник у квартиру АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_14 телефон марки “Нокіа 6600”вартістю 2  999 грн., із сім карткою оператора мобільного зв`язку ЮМС вартістю 30 грн. з коштами на рахунку в розмірі 10 грн., всього заволодів чужим майном на суму 3  039 грн.

Крім цього, ОСОБА_10 22 лютого 2005 року біля 16.00 год., перебуваючи на вул. Очеретяній у м. Львові, незаконно, без мети збуту у невстановленої слідством особи на ім`я ОСОБА_15 за 30 грн. придбав одноразовий медичний шприц ємкістю 5 мл., із вмістом наркотичної речовини - розчином опію ацетильованого, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,21 грама, який зберігав при собі без мети збуту. Цього ж дня близько 16.20 год. ОСОБА_10 був затриманий працівниками міліції, які в присутності понятих виявили та вилучили наркотичний засіб.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисливих мотивів, 10 червня 2009 року близько 14.00 год., на зупинці громадського транспорту на АДРЕСА_3 , ввійшовши у довіру до малолітнього ОСОБА_16 під вигаданим приводом необхідності скористатись з наступним поверненням, заволодів шахрайським способом велосипедом марки “Центуріон”, що належить малолітньому потерпілому ОСОБА_17 , спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1  600 грн. та місця злочину втік на викраденому велосипеді, який в подальшому реалізував на ринку “Шувар”за 200 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, 18 червня 2009 року близько 19.00 год., перебуваючи на перехресті вул. Пасічної та вул. Мед. Печери у м. Львові, відкрито заволодів належним малолітньому потерпілому ОСОБА_18 велосипедом марки “Імпульс 300”, чим спричинив йому матеріальну шкоду на суму 2  000 грн. та з місця події зник на викраденому велосипеді, який в подальшому продав на ринку “Шувар”за 180 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисливих мотивів, 21 червня 2009 року близько 15.00 год., знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 , ввійшов у довіру малолітнього ОСОБА_19 , під вигаданим приводом необхідності скористатись з наступним поверненням велосипедом марки “Океан”, шахрайськми способом заволодів вказаним велосипедом, спричинивши матеріальну шкоду останньому на суму 1  400 грн. і з місця події на викраденому велосипеді зник, в подальшому реалізувавши його на ринку “Шувар” за 300 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, 27 червня 2009 року близько 14.30 год., знаходячись на шкільному майданчику при вході ЗОШ № 72 м. Львові, що на вул. Зубрівській, 3, у м. Львові, скориставшись відсутністю власника автомобіля, шляхом розбиття каменем правого переднього скла автомобіля  “ДЕУ – МАТІС”, р. н. НОМЕР_1 , таємно викрав  з салону машини належну потерпілій М. Мичці сумочку вартістю 150 грн., в якій знаходились гаманець вартістю 120 грн., гроші в сумі 200 грн., косметичка вартістю 40 грн., біжутерія вартістю 180 грн., мобільний телефон марки “Нокіа 6610”вартістю 300 грн. з телефонною карткою оператора мобільного зв`язку МТС вартістю 25 грн., з коштами на рахунку 100 грн., мобільний телефон марки “Самсунг Х 480” вартістю 600 грн. з телефонною карткою оператора мобільного зв`язку МТС вартістю 25 грн., з коштами на рахунку в сумі 3 грн., а всього таємно заволодів майном потерпілої на суму 1  743 грн., з місця події втік. Викраденим майном частково розпорядився, після затримання телефон “Нокіа 6610” вилучено та повернуто потерпілій.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, 29 червня 2009 року близько 20.00 год. на території парку біля підприємства ЗАТ “Ензим”, що вул. Личаківській у м. Львов відкрито заволодів належним малолітньому потерпілому ОСОБА_20 велосипедом марки “Ардіс 777 Страйкер”, чим спричинив йому матеріальну шкоду на суму 2  500 грн. та залишив місце події на викраденому велосипеді, який продав на ринку “Шувар” за 350 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисливих мотивів, в кінці червня 2009 року в обідній час, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5 , ввійшовши у довіру до малолітнього ОСОБА_21 під вигаданим приводом, шахрайським способом заволодів його велосипедом марки “Форд”, спричинивши матеріальну шкоду на суму 1  150 грн., залишив місце події на викраденому велосипеді та в подальшому реалізував його на ринку “Шувар”за 250 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисливих мотивів, 16 липня 2009 року в обідній час, знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_6 , ввійшовши у довіру малолітніх ОСОБА_21 та ОСОБА_22 під вигаданим приводом необхідності скористатись  велосипедом марки “Гранд”, що належав потерпілій ОСОБА_23 , шахрайським способом заволодів вказаним велосипедом, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій на суму 1  200 грн. і з місця злочину втік на викраденому велосипеді, в подальшому реалізувавши його на ринку “Шувар”за 250 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, 28 липня 2009 року близько 13.00 год., знаходячись біля будинку за АДРЕСА_7 , таємно викрав належний малолітньому потерпілому ОСОБА_24 велосипед марки “Форт Асід” вартістю 1  200 грн., спричинивши шкоду на вказану суму, викраденим розпорядився на свій розсуд, продавши велосипед на ринку “Шувар” за 150 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, 25 серпня 2009 року близько 19.30 год., перебуваючи на АДРЕСА_8 відкрито заволодів належним малолітньому потерпілому ОСОБА_25 велосипедом марки “Джі Ті Аваланс”, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 3  570 грн., залишив місце події на викраденому велосипеді та продав його на ринку “Шувар” за 400 грн.

Крім того, ОСОБА_10 , повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, 28 серпня 2009 року близько 17.30 год., біля будинку АДРЕСА_9 , відкрито заволодів належним малолітньому потерпілому ОСОБА_26 велосипедом марки “Океан”, чим спричинив йому матеріальну шкоду на суму 1  200 грн. та залишив місце події на викраденому велосипеді, продавши його на ринку “Шувар” за 250 грн.

Не погоджуючись з вироком Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2012 року, засуджений ОСОБА_10 подав на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок стосовно нього змінити, перекваліфікувати епізоди, які мали місце 31.05.2009 року, 18.06.2009 року, 29.06.2009 року, 25.08.2009 року та 28.08.2009 року з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України і пом`якшити призначене судом першої інстанції покарання до трьох років позбавлення волі.

В обґрунтування апеляції підсудний ОСОБА_10 посилається на те, що в судових засіданнях він категорично заперечував інкриміновані йому відкриті заволодіння велосипедами за епізодами, які мали місце 31.05.2009 року, 18.06.2009 року, 18.06.2009 року, 29.06.2009 року, 25.08.2009 року та 28.08.2009 року. На своїх показах він наполягав і звертав увагу суду першої інстанції на те, що велосипедами заволодів шляхом обману, входячи в довіру до потерпілих.

Крім цього, засуджений ОСОБА_10 звертає увагу на те, що заперечував свою причетність до епізоду від 04.01.2005 року, а саме викрадення чужого майна з проникненням, так як даний потерпілий ОСОБА_27 є його сусідом і він був запрошеним в дане помешкання на АДРЕСА_10 дідусем його знайомого – ОСОБА_28 , а тому його дії необхідно кваліфікувати не за ч. 3, а за ч. 2 ст. 185 КК України.

Апелянт також покликається на те, що призначене йому покарання судом першої інстанції є занадто суворим, враховуючи його особу, відношення до скоєного, щиросердечне каяття, і принесення вибачень потерпілим.

В доповненнях до апеляції від 02 липня 2012 року апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що за епізодом таємного викрадення майна від 27.06.2009 року в заяві потерпілої ОСОБА_29 сума завданих збитків вказана 700 грн. Вказана сума є нижчою ніж, сума збитків необхідна для притягнення до кримінальної відповідальності, яка на момент вчинення цього проступку становила 907,50 грн., у зв`язку з чим підсудний ОСОБА_10 просить вказаний епізод виключити з об`єму обвинувачення. За епізодом від 28.07.2009 року стосовно таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_30 , яке остання оцінила в 350,00 грн. підсудний ОСОБА_10 просить виключити його з обвинувачення з тих самих підстав, що і епізод від 27.06.2009 року. Крім цього апелянт посилається на те, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_30 про те, що остання відмовляється від своєї заяви і просить таку не розглядати.

В доповненнях до апеляції, поданих 01.07.2012 року засуджений ОСОБА_10 посилається на те, що потерпілий ОСОБА_31 не викликався в жодне судове засідання. Даний епізод кваліфікується за ч. 3 ст. 185 КК України, хоча виходячи з матеріалів кримінальної справи, ці дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України. Апелянт також посилається на те, що він неодноразово був в гостях у потерпілого ОСОБА_32 і вони були знайомі. Крім цього, засуджений ОСОБА_10 посилається на те, що вказаний епізод не був досліджений під час судового слідства.

В доповненнях до апеляції, поданих 24.06.2012 року засуджений ОСОБА_10 посилається на те, в матеріалах справи на диску з аудіо записами відсутні записи засідань від 27.01.2012 року, 06.02.2012 року, 09.02.2012 року та від 14.02.2012 року. Апелянт вказує, що в зауваженнях на протокол судових засідань він посилався на відсутність аудіо записів, але суд першої інстанції не звернув на це увагу.

В доповненнях від 08.07.2012 року підсудний ОСОБА_10 зазначає що епізоди які мали місце, а саме 31.05.2009 року, 18.06.2009 року, 29.06.2009 року, 25.08.2009 року та від 28.08.2009 року кваліфіковані неправильно. Апелянт також вказує на те, що вказані епізоди не досліджені в судовому засіданні, не допитані свідки в судовому засіданні за клопотанням підсудного, яке зафіксовано під звукозапис, який на думку підсудного пропав. Крім цього по всіх цих епізодах відсутні відтворення обстановки і обставин події.

На думку засудженого ОСОБА_8 , деякі епізоди у справі сфабриковані і свідки, наприклад ОСОБА_33 , 1950 року народження, проживаючий в с. Кунин Жовківського району Львівської області, який був допитаний під час судового слідства, зазначив, що в Личаківському РВ м. Львова ніколи з будь-якої причини не перебував, а також ніяких пояснень не давав (т. 4, а.с. 48). Йому не відомо звідки дані про його особу внесені до кримінальної справи. Крім цього, на думку апелянта у даній кримінальній справі відсутній і предмет злочину, а саме велосипед. Тому ОСОБА_10 звертає увагу не те, що слідчий неправильно кваліфікував його дії.

В доповненнях до апеляції, поданих 15.07.2012 року, засуджений ОСОБА_10 просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 23.02.2012 року змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України. Взяти до уваги його щире каяття, крім цього те, що його дружина ОСОБА_34 місяць тому народила дитину та відшкодування ним більше половини матеріальної шкоди завданої потерпілим і призначити йому покарання до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.

Подав апеляцію на оскаржуваний вирок і прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в якій просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від стосовно ОСОБА_8 скасувати та постановити новий вирок, яким:

ОСОБА_6 визнати винним та засудити за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено за даними злочинами 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком від 20.06.2007 року, ОСОБА_9 призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком.

Цим же вироком ОСОБА_6 визнати винним та засудити за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за даними злочинами призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного ОСОБА_9 покарання за цим вироком та не відбутої частини покарання за вироком від 20.06.2007 року у виді 1 (одного) року 6 місяців і 13 днів виправних робіт остаточно призначити ОСОБА_6 4 (чотири) роки 3 місяці позбавлення волі.

В мотивах апеляції прокурор покликається на те, що не оспорюючи висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, вважає оскаржуваний вирок суду незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Так, суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, не врахував того, що ОСОБА_10 частково відбув покарання за попереднім вироком від 20.06.2007 року і не відбуте покарання за цим вироком становить лише 1 (один) рік 6 місяців і 13 днів виправних робіт. Суд першої інстанції, визначивши на підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання за злочини, вчинені ОСОБА_10 після вироку Скадовського районного суду Херсонської області у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднав до нього 1 (один) рік 3 місяці позбавлення волі, що є значно більше не відбутої частини покарання, яка у відповідності до ст. 72 КК України становить 6 (шість) місяців 4 дні позбавлення волі.

Крім цього, прокурор покликається в апеляції на те, що суд першої інстанції безпідставно виключив з обвинувачення епізод, пов`язаний з відкритим заволодінням 31.05.2009 року майном ОСОБА_35 на суму 800 грн., яке мотивував тим, що в 2009 році законом визначений розмір збитків для настання кримінальної відповідальності становив 907,50 грн., що є більшим від вартості викраденого. Однак, на думку прокурора, суд першої інстанції в даному випадку помилково застосував зазначені положення закону, оскільки при кваліфікації дій, пов`язаних з відкритим викраденням майна (ч. 1, 2 ст. 186 КК України), мінімальний розмір шкоди не враховується.

У змінах до апеляції від 19 лютого 2013 року прокурор просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_36 про зміну оскаржуваного вироку в частині кваліфікації злочинів та призначення менш суворого покарання, думку прокурора про скасування вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та ОСОБА_8 підлягають до задоволення, оскаржуваний вирок суду першої інстанції до скасування, а справа – направленню на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Колегія суддів повністю погоджується з апеляцією прокурора про неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 . Так, суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, не врахував того, що ОСОБА_10 частково відбув покарання за попереднім вироком від 20.06.2007 року і не відбуте покарання за цим вироком становить лише 1 (один) рік 6 місяців і 13 днів виправних робіт. Суд першої інстанції, визначивши на підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання за злочини, вчинені ОСОБА_10 після вироку Скадовського районного суду Херсонської області у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднав до нього 1 (один) рік 3 місяці позбавлення волі, що є значно більше не відбутої частини покарання, яка у відповідності до ст. 72 КК України становить 6 (шість) місяців 4 дні позбавлення волі.

Крім цього, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно виключив з обвинувачення епізод, пов`язаний з відкритим заволодінням 31.05.2009 року майном ОСОБА_35 на суму 800 грн., яке мотивував тим, що в 2009 році законом визначений розмір збитків для настання кримінальної відповідальності становив 907,50 грн., що є більшим від вартості викраденого. Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції в даному випадку помилково застосував зазначені положення закону, оскільки при кваліфікації дій, пов`язаних з відкритим викраденням майна (ч. 1, 2 ст. 186 КК України), мінімальний розмір шкоди не враховується.

Судом першої інстанції, під час розгляду справи, не були прийняті міри щодо встановлення вартості викраденого майна, а саме велосипедів, хоча підсудний ОСОБА_10 постійно вказував на різні показання потерпілих щодо вартості велосипедів, зокрема і при викраденні майна у потерпілих ОСОБА_29 та ОСОБА_30 .

Під час розгляду даної справи судом також не прийнято передбачені законом міри для забезпечення явки свідків та потерпілих в судове засідання, на що вказує у своїй апеляції засуджений ОСОБА_10 .

Суду першої інстанції, під час нового розгляду даної справи, належить прийняти передбачені законом заходи щодо явки в судове засідання свідків та потерпілих для їх допиту, при необхідності прийняти міри для встановлення вартості викраденого майна, якщо в показаннях потерпілих є суперечності і дати їм оцінку.

Зокрема за епізодом таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_29 від 27.06.2009 року, в заяві потерпілої ОСОБА_29 сума завданих збитків зазначено в розмірі 700 грн., а з показань потерпілої ОСОБА_29 на досудовому слідстві вбачається, що вартість викрадених у неї речей становить 1  743 грн.

Аналогічно за епізодом таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_30 28.07.2009 року, потерпіла оцінила вартість велосипеда в 350,00 грн., а в своїх показах ОСОБА_37 та ОСОБА_38 пояснили, що даний велосипед вони придбали в травні 2009 року за 1  200 грн.

При встановленні іншої вартості викраденого майна та визначенні чи підлягає особа за його крадіжку до кримінальної відповідальності суд повинен виходити з того, що 25 червня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна», який знизив вартість викраденого майна для наявності кримінальної відповідальності до 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (на 2010 рік – це 86,90 грн.). Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI з 1 січня 2009 року встановлена мінімальна заробітна плата 605 грн. розмір податкової соціальної пільги у 2009 р. становить 302,50 грн. (605 х 50 %), а тому 302,5х0,2=60 грн. 50 коп.

На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неповноту судового слідства та неправильне застосування кримінального закону, що у відповідності до вимог ст. 367 КПК України (1960 року) є підставами для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції під час нового судового розгляду справи належить дослідити всі докази і у випадку доведення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, із врахуванням його особи, призначити засудженому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, необхідно залишити попередньо обраний у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 362 – 377 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково, апеляцію прокурора задовольнити, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2012 року стосовно ОСОБА_6 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд, в цей же суд, в іншому складі суду.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_6 залишити попередньо обраний у вигляді тримання під вартою.

Судді:

ОСОБА_2                                          ОСОБА_3                                             ОСОБА_4