Справа №  22-ц-1273/12                                                    Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.  

Провадження №  22-ц/783/37/13                                    Доповідач в 2-й інстанції:   Федоришин  А.В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 січня 2013 року                                           м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів : Павлишина О.Ф., Штефаніци Ю.Г.,

при секретарі – Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 жовтня 2011 року, 17 жовтня 2011 року, 18 жовтня 2011 року у справі за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

                                                                       в с т а н о в и л а :

Ухвалою  Пустомитівського районного суду  Львівської області від 4 жовтня 2011 року  задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на 1/2  ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 та на автомобіль «Мерседес-Бенц», 2004 р. в., модель Е-211, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою цього ж суду від 17 жовтня 2011 року  внесено уточнення до ухвали суду від 04.10.2011 р. шляхом зазначення індивідуально ідентифікаційного номера стягувача та боржника  та адреси проживання боржника.

Ухвалою цього ж суду від 18 жовтня 2011 року задоволено заяву ОСОБА_2 про зміну способу забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки Мерседес-Бенц, 2004 р.в., модель Е-211 та вилучення його у власника ОСОБА_1 та передачі його на зберігання ОСОБА_2 .   

Ухвали суду оскаржила ОСОБА_1 , просить їх скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на викладені мотиви.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у розгляді справи, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 235000 грн. - суми боргу за договором позики.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову (якою просив накласти арешт та заборонити відчуження належних відповідачу 1/2 ідеальних частки квартири і автомобіля марки «Мерседес-Бенц»), ОСОБА_2 зазначав, що невжиття цих заходів не зможе перешкодити відчуженню майна відповідача, а відтак зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 значної суми боргу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що між сторонами існує майновий спір, відповідач є власником  майном і невжиття заходів забезпечення позову щодо цього майна може зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 значної суми боргу.

Отже, судове рішення у цій частині є вірним, відповідає матеріалам справи і нормам права.

Разом із цим, постановляючи 18.10.2011 року ухвалу про зміну способу забезпечення позову (про вилучення у відповідача ОСОБА_1 автомобіля марки «Мерседес-Бенц» і передачі його на зберігання позивачеві ОСОБА_2 ), суд першої інстанції порушив норми процесуального права і тому у цій частині ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні цієї вимоги заяви.

Частиною першою статті 152 ЦПК України передбачено види забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про зміну способу забезпечення позову місцевий суд, як убачається із оскаржуваної ухвали від 18.10.2011 року, виходив із наданих п. 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК України повноважень в частині передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Однак такий висновок не ґрунтується на обставинах справи і не відповідає нормам процесуального права.

Так, за змістом наведеної вище норми ст. 152 ЦПК України такий спосіб забезпечення позову  застосовується у разі  необхідності розв`язання спору про право власності  або інше речове право на рухому річ.

Натомість, із позовної заяви ОСОБА_2 не випливає спір про речові права, а відтак підстав для вилучення у власника речі його майна і передачі іншій особі суд першої інстанції не мав.

Отже, за таких обставин ухвалу суду першої інстанції від 18.10.2011 року в частині вилучення у власника ОСОБА_1 автомобіля марки «Мерседес-Бенц», 2004 р.в., модель Е-211 та передачі його на зберігання ОСОБА_2  слід скасувати і постановити нову увалу про відмову в задоволенні цієї заяви.

На підставі наведеного, керуючись  п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів -

                                                          у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2011 року в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про вилучення автомобіля марки «Мерседес-Бенц», 2004 р. в., модель Е-211 у власника ОСОБА_1 та передачі його на зберігання ОСОБА_2 скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні цієї заяви.

В решті цю ухвалу і ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 4  і 17 жовтня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

    Судді: