Справа №  464/672/13                                        Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.  

Провадження №  22-ц/783/3228/13                               Доповідач в 2-й інстанції:   Тропак  О.  В.  

Категорія: 51

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 08 квітня 2013 року    колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.

                                    суддів: Мацея М.М., Монастирецького Д.І.

                               при секретарі: Дідусь О.Р.

з участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за  апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на  ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 21 лютого 2013 року про про передачу справи з одного суду до іншого  у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про витребування трудової книжки,-

                                                            в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року позивач звернувся в Сихівський районний суд м.Львова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про витребування трудової книжки.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21 лютого 2013 року постановлено передати справу до Франківського районного суду м.Львова з підстав п.2 ч.1 ст.116 ЦК України.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до того ж суду, посилаючись на те, що судом неправильно витлумачено зміст ст.110 ч.1 ЦПК України, а зазначення в ухвалі, що позивач просить передати справу за підсудністю у Франківський суд не відповідає дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Вирішуючи питання про підсудність  даної справи, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що, як вбачається з тверджень  позивача  останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Франківського районного суду  м.Львова, а тому справа не є підсудна Сихівському районному суду м.Львова і, заслухавши  думку позивача, який  просить передати  справу  за підсудністю у Франківський районний  суд м.Львова, суд першої інстанції ухвалив,що дану справу  слід передати  на розгляд у Франківський районний суд м.Львова.

Колегія суддів не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про передачу справи на розгляд Франківському районному суду м.Львова з наступних підстав.

Відповідно  до частини першої статті 8 Закону України "Про судоустрій  і статус суддів"  ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України позови про стягнення аліментів, про визнання  батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися  також  за  зареєстрованим  місцем   проживання   чи перебування позивача.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) до початку  розгляду справи по суті задоволено клопотання  відповідача, зареєстроване  місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу  справи за місцем  його проживання(перебування); 2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося,  що заяву було прийнято  з  порушенням  правил підсудності.

Зважаючи на вищенаведені процесуальні положення про підсудність цивільних справ, даний спір, що виник з трудових правовідносин, підсудний як суду за  зареєстрованим  місцем   проживання   чи перебування позивача, так - і суду за місцезнаходженням юридичної особи.

Оскільки позивач не зареєстрований за жодною адресою, то саме по собі зазначення ним адреси місця проживання чи місця перебування без реєстрації за цією адресою, не дає підстав для визначення підсудності за адресою постійного або тимчасового проживання (перебування) позивача без реєстрації.

Так як ОСОБА_2 виступає в процесуальному статусі позивача, то при вирішенні питання про підсудність даного спору, не було підстав для врахування думки позивача, який, нібито, просив передати справу за підсудністю у Франківський районний суд м.Львова, оскільки, у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.116 ЦПК України при  визначенні підсудності врахуванню підлягає клопотання відповідача, а не клопотання позивача. Необхідно зазначити також, що із  прослуханого носія  інформації, на який здійснювався запис судового засідання 21 лютого 2013 року, можна зробити висновок про неякісну  фіксацію  судового засідання, оскільки апеляційному суду не вдалося розібрати чи дійсно позивач висловлював думку про передачу справи для розгляду Франківському районному суду м.Львова.

Отже, позов ОСОБА_2 (не зареєстрованого за жодною адресою), не міг бути пред`явлений ним у відповідності до правил підсудності встановлених ч.1 ст.110 ЦПК України, тому у відповідності до правил про альтернативну підсудність, дана справа підсудна суду за місцезнаходженням відповідача.

З врахуванням тієї обставини, що на дату пред`явлення позову і постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від 12 жовтня 2012 року, позивач не був зареєстрованим на території Франківського району м.Львова, отже підсудність справи  повинна була визначатися  за місцезнаходженням відповідача, посилання суду  першої інстанції, як на підставу  для передачі  справи до Франківського районного суду м.Львова на п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, видається необґрунтованим, так як згідно п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо  після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося,  що заяву було прийнято  з  порушенням  правил підсудності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що  при вирішенні питання щодо підсудності даної справи, судом першої інстанції були порушені  норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тому є підстави для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.314, ч.1 ст.315, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 21 лютого 2013 року  скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

                       Головуючий:  _______________                    Тропак О.В.

                                Судді:    ________________                     Мацей М.М.                                             

                                        _______________                    Монастирецький Д.І.