Справа №  1327/2-1050/11                                       Головуючий у 1 інстанції: Рак Л.С.  

Провадження №  22-ц/783/2178/13                           Доповідач в 2-й інстанції:   Мусіна  Т.  Г.  

Категорія:  31

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року    колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого    Мусіної Т.Г.                 

           Суддів  Бермеса І.В.,  Савуляка  Р.В.

при секретарі:  Проворній Н.І.

З участю :  представника позивачки-   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_2  на рішення  Червоноградського  міського суду Львівської області  від  14 листопада 2012 року у справі   за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про  відшкодування  моральної шкоди  завданої злочином ,

в с т а н о в и л а :

В квітні  2011 р.   ОСОБА_3  звернулась  в суд  з позовом  до   ОСОБА_2  про стягнення  150  тис. грн. на   відшкодування  моральної  шкоди  завданої  злочином. Позовні вимоги  обґрунтовані тим, що в жовтні  2000р.  відповідач   ОСОБА_2 керуючи власним  автомобілем «Фольксваген-Пассат»  в  стані алкогольного  сп`яніння скоїв  ДТП,  внаслідок якого  загинула  донька  позивачки. Вироком Червоноградського   міського суду   від  15.06.2006  р.  відповідач  був  визнаний  винним у  скоєнні злочину, передбаченого ч. 3  ст.  286  КК  України . Вона не  була  визнана  потерпілою  у  кримінальній справі в порушення  вимог  ч. 2  ст. 286  КК України.

Посилаючись на  те, що  загибеллю дочки  їй  завдана моральна  шкода,  просила  задовольнити  її позовні вимоги  на підставі  ст.. 1167  ЦК України.

Рішенням Червоноградського  міського  суду  Львівської  області  від  14 листопада  2012р. позов  задоволено  частково .

Стягнуто   з ОСОБА_2  в користь     ОСОБА_3  50   000 грн.  на відшкодування   моральної шкоди.

Рішення суду оскаржив   відповідач   ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі   зазначає, що  рішення суду  є незаконним оскільки  він  двічі  притягнутий  до відповідальності  за одне і  те саме  порушення. Зокрема,  потерпілим   по кримінальній  справі  було  визнано   ОСОБА_1 , який   одночасно   представляв  інтереси  своєї  дружини   ОСОБА_3 , а остання  була  позивачем про  відшкодування  моральної шкоди  в  кримінальній справі, тому  вироком суду  був  задоволений  цивільний позов  в  розмірі  50 тис.  грн..  також  щодо   ОСОБА_3 .

Суд  не врахував, що  на час  виникнення права  на позов  діяла  ст. 440-1 ЦК України, а не  ст. 1168  ЦК України .

Просить  скасувати    рішення   суду  та закрити   провадження у справі.

Відповідач  та його  представник  в судове засідання    апеляційної інстанції  не з`явились, хоча були   повідомлені  належним чином  про дату   судового засідання, зазначені  у письмовому  клопотанні  причин  неявки   відповідача не підтверджені  доказами,  тому  визнані  неповажними, причини  неявки  його представника   ОСОБА_4  взагалі  не зазначені  і  визнаються  неповажними.

Відповідно  до  ч.2  ст. 305  ЦПК України  колегія  суддів  вважає  можливим  слухати справу  у  відсутності  відповідача  та його  представника.

Заслухавши суддю-доповідача,  вислухавши доводи  осіб,  які з`явились в судове засідання,  перевіривши  законність  та обґрунтованість  рішення суду  в межах, передбачених  ст.303  ЦПК  України, колегія суддів  вважає, що  апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню  з таких підстав.

Судом встановлено, що  13 жовтня  2000 р.  у ДТП   загинула  донька  позивачки  - ОСОБА_5 .

Винним   у вказаному  ДТП  вироком  Червоноградського  міського  суду  Львівської області від  15 вересня    2006  р визнано    ОСОБА_2 ,  який  вчинив  ДТП  керуючи  власним   автомобілем «Фольксваген-Пассат»  д.п. НОМЕР_1   в стані  алкогольного сп`яніння.

Загибеллю  доньки  позивачці  у справі  безумовно   завдана  моральна  шкода, на  відшкодування  якої  строк позовної давності  не  розповсюджується.

Оскільки  вина саме  відповідача , а не  іншої особи, у  ДТП, яке  призвело  до загибелі  доньки позивачки,  встановлена  у 2006  р.,  правовідносини  по відшкодуванню  шкоди  регулюються  ЦК України 2003 р.,  а не ст. 440-1  ЦК  1963 р., на  що  посилався апелянт.

Оглядом  в судовому засіданні   апеляційної інстанції  оригіналу  кримінальної справи  № 1-37/06 про обвинувачення   ОСОБА_2  у вчиненні  злочину, передбаченого  ст.. 286 ч. 3  КК України , колегією суддів   встановлено, що 28  листопада  2002 р.   ОСОБА_3  та ОСОБА_1  звернулись  з цивільним позовом  у кримінальній справі  до   ОСОБА_2  про відшкодування  матеріальної  шкоди в сумі  9500 грн. та  моральної шкоди  в сумі  100   000 грн. ( а.с. 117  том-2  крим. справи № 1-37/06).

Проте, в порушення  вимог закону ОСОБА_3  не була  визнана цивільним  позивачем, в судове  засідання  як цивільний  позивач  при  слуханні кримінальної  справи  не  викликалась, її позов не  був   предметом  розгляду , що  підтверджується  протоколами судового  засідання,  а вироком  суду  15.09.2006 р. її позов  зовсім  не  вирішено і  відповідні  обґрунтування  цього  у вироці  зовсім  відсутні (том 3  крим.  справи №1-37/06).

При  таких обставинах   ОСОБА_3  вправі  була звернутись  з позовом  про  відшкодування  моральної шкоди  в порядку  цивільного  судочинства  і  правові підстави  для  закриття   провадження  у справі  відсутні,  тому  доводи  апеляційної  скарги  про  протилежне не заслуговують  на  увагу.

Та обставина, що   ОСОБА_3  не була  визнана   потерпілою від  злочину  в період   попереднього слідства  у кримінальній справі  не позбавляє її права  вимоги  про відшкодування  моральної шкоди, завданої  загибеллю її доньки  внаслідок  злочинних дій  відповідача, тому доводи  апеляційної  скарги  про протилежне  також є  безпідставними.

Визначений судом  розмір  суми на  відшкодування  моральної шкоди, стягнутий  з відповідача,  відповідає  принципу  розумності  і справедливості.

Враховуючи, що суд  першої  інстанції  повно і  правильно  встановив фактичні   обставини справи,  застосував  закон,  який поширюється  на  зазначені   правовідносини  та дотримав процедуру розгляду   справи,  передбачену ЦПК  України,  колегія суддів не  вбачає підстав  для зміни  або  скасування  рішення суду.

Доводи  апеляційної   скарги  висновків суду  не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1  ст. 307, ст.ст. 308,315, 317,319 ЦПК  України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_2  відхилити.

 Рішення  Червоноградського  міського суду Львівської області  від  14 листопада 2012 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий:                                  __________________Мусіна Т.Г.

Судді:                                              ___________________Бермес І.В.

                                                        ___________________ Савуляк Р.В.